Раніше водії сплачували акцизний податок на пальне, і частину цих коштів спрямовували на будівництво та ремонт доріг. Зараз ці гроші спрямовуються не на дороги.
Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 11 років та 244 днів. За цей час ми опублікували 28432 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?
Через витрати на оборону бюджет на утримання доріг в України не покриває й 5% потреби, очільник Агентства відновлення Сергій Сухомлин в інтерв’ю Texty.org.ua.
«Після закінчення війни обсяги робіт у дорожній інфраструктурі будуть колосальними. У мене великі сумніви, що міжнародного фінансування буде достатньо, щоб закрити всі потреби, — каже Сухомлин. — Для України запровадження платних доріг — це, швидше за все, питання часу. Головне визначити правильну модель».
За його даними, у 2018 році на дороги виділяли близько 33 мільярдів гривень, у 2019-му — вже 53–56 мільярдів. Сьогодні бюджет мав би становити щонайменше 100 мільярдів. Натомість у 2026 році на утримання і ремонт доріг передбачено лише 4,6 мільярда.
Сухомлин пояснює, що Дорожній фонд уже не має змоги фінансувати дорожню галузь. Раніше водії сплачували акцизний податок на пальне, і частину цих коштів спрямовували на будівництво та ремонт доріг. Зараз ці гроші спрямовуються не на дороги, а в загальний фонд держбюджету, де існує величезний дефіцит. Якби нині Дорожній фонд працював за призначенням, цьогоріч він міг би становити щонайменше 170 мільярдів гривень. Одна під час війни пріоритети інші.
Тому голова Агентства відновлення вважає, що у перспективі доведеться переходити до нових моделей фінансування, зокрема до запровадження платних доріг (tolling) і до концесійних доріг, коли будівництво фінансують міжнародні інвестори, а держава згодом повертає кошти за рахунок експлуатації інфраструктури.
У різних країнах модель сплати плата за проїзд дорогою втілюється по-різному. В Угорщині та Молдові діє система віньєток, коли водій купує дозвіл на користування дорогами на певний період: тиждень, місяць тощо. В Італії ж на автобанах встановлені пункти оплати, і водій платить залежно від того, яку відстань проїхав, — 50 чи 100 кілометрів.
Сухомлин вважає, що для України була б справедливою модель, коли водій платить лише за високоякісну інфраструктуру.
«Умовно кажучи, якщо дорога Київ — Житомир приведена до належного стану: рівне покриття, швидкий і безпечний рух, тоді водій розуміє, за що платить. Але якщо далі є проблемна ділянка, наприклад, об’їзна дорога під Житомиром, яка роками не добудовується й перебуває в аварійному стані, то за неї плата не має стягуватися. І лише після того, як держава відновлює цю ділянку, її включають у платну систему. Це може працювати автоматично — через фіксацію пройденої відстані», — пропонує посадовець.
Вітаємо! За цей тиждень ви переглянули вже 5 сторінок на «Хмарочосі». Ми цінуємо, що ви є нашим активним читачем, і просимо пройти швидку реєстрацію. Ми не збираємо ваші персональні дані. Після реєстрації ви зможете продовжити користуватися сайтом.
Відповіді на популярні питання
З вашою підтримкою ми стаємо кращими і отримуємо можливість створювати більше цінних та цікавих матеріалів про наше місто. Якщо маєте питання щодо реєстрації, напишіть нам листа на [email protected]
© Хмарочос | 2025
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті