В іспанських селах зносять історичні маєтки, щоб звести там парковки (подробиці)

Аргентинський архітектор Альберто Санчес б’є на сполох через те, що руйнується сотня старовинних палаців в іспанських селах Арагону.

Місцевій владі вигідніше визнати такі будівлі аварійними, знести і збудувати там парковку.

Села поступово порожніють. Спочатку з великих палаців виїжджають господарі, а потім і орендарі кидають ці будинки. Старовинні будівлі залишаються абсолютно пустими і замість того, щоб їх рятувати, місцева влада обирає зробити на місці палаців парковки.

Уся місцева влада діє за однією схемою: спочатку знімає з будинку охороний статсус, потім називає його аварійним і просто зносить. Архітектор Альберто Санчес прямо каже, що в цьому винні чиновники, які вирішують долю унікальних палаців, хоча взагалі не вчилися цього робити й нічого не тямлять в історичній спадщин

Наприклад у селищі Багена, де мешкає всього двісті сімдесят вісім людей, будівельники зрівняли з землею Каса Лусіас — унікальний палац епохи ренесансу сімнадцятого століття, який прикрашав церковну площу своїм величезним сорокаметровим фасадом.

Схожа трагедія спіткала й головну площу селища Лос-Файос із населенням у сто тридцять п’ять осіб. Там палац герцогів Вільяермоса кінця шістнадцятого століття перетворився на згарище після того, як його десятиліттями лишили без догляду.

Голова захисної асоціації Белен Болокі згадує, що кілька років тому активісти розмовляли з мером та архітектором міста. Тоді захисники попередили владу про велику цінність старих палаців. Вони навіть передали офіційного листа і спочатку влада відклала його демонтаж, але зрештою техніка вщент знищила історичну пам’ятку селища.

Активісти пояснюють проблему безладом у державних органах. Міські ради та відомства з охорони спадщини не виконують своїх обов’язків. В Іспанії ще з минулого століття існують спеціальні каталоги пам’яток. Проте зараз ця система не працює. Чиновники не вносять туди багато старовинних палаців або ігнорують уже наявні охоронні документи.

Наприклад, міська рада спочатку внесла один із палаців до плану розвитку території. Але згодом депутати проголосували за його виключення з реєстру. Регіональне керівництво швидко погодило це рішення, і будівлю одразу знесли.

Архітектор Альберто Санчес додає, що самі по собі документи не працюють, якщо суспільство не розуміє цінності архітектури. Він наводить приклад іншого селища, де палац мав найдовший фасад у всій провінції. Споруда офіційно перебувала під охороною держави, але це все одно не врятувало її від демонтажу.

Така доля загрожує сотням інших історичних споруд. Села швидко порожніють, а люди масово виїжджають, кидаючи старовинні палаци, які зрештою демонтує влада. Та Альберто Санчес разом із колегами створив спеціальний фонд, щоб протидіяти цій ситуації. Вони вивчають та рятують сільську архітектуру. Щороку активісти проводять майстер-класи для всіх охочих. Вони вчать людей відновлювати старовинні фасади та викладати кам’яну бруківку. Вони борються проти сучасного цементу, адже він часто лише шкодить старим стінам. За сім років ці семінари залучили багато однодумців. До того ж вони принесли місцевій економіці сіл понад триста тисяч євро доходу.

Головна мета активістів, це змінити думку суспільства. Частина людей уже розуміє цінність старовини. Проте таких людей досі мало.