Київ прийняв уже майже пів мільйона внутрішньо переміщених осіб. Про досвід адаптації ВПО та підтримку від міста «Хмарочос» написав в аналітичній статті.

В інтерв’ю з Мариною Хондою, заступницею голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень, говоримо про те, як Київ вибудовує політику підтримки та інтеграції внутрішньо переміщених осіб і як оцінює її ефективність. Зокрема, про те, як змінилася кількість ВПО у столиці, скільки місто спрямовує на їхню підтримку та які програми й послуги сьогодні доступні переселенцям. Окремо обговорюємо інформування ВПО, роботу інтеграційного хабу та які проблеми ВПО досі залишаються невирішеними.

Які програми соціальної адаптації ВПО реалізує Київ

Є цільові програми, які передбачають чітке фінансування на якісь заходи, галузево. Як правило, внутрішньо переміщені особи не входять у якусь певну галузь. Тобто не можна сказати, що це будівництво, освіта або ще щось. Внутрішньо переміщені особи — це люди, які потребують послуг у різних сферах, починаючи від розміщення, охорони здоров’я, соціальних, транспортних послуг. Отже, реалізація прав ВПО імплементована в абсолютно різні цільові програми. І так було з 2014 року.

Однак система управління містом Києвом дуже складна, особливо для людей із маленьких громад: 10 районів, спеціальний статус, виконавчий орган із паралельним виконанням функцій адміністрації, департаменти як юридичні особи. Такої складної структури управління немає в жодному місці країни. Тому для того, щоб людям просто розібратися, бо їм дуже складно було шукати в різних програмах, про що взагалі йдеться, ми зробили зведену програму: на що має право внутрішньо переміщена особа, де ці кошти закладені, в якій програмі та як вони реалізуються. Тобто у нас це виглядає як звіт, власне, як зведений план виконання всіх програм, де імплементовані питання внутрішньо переміщених осіб. Це програма заходів з підтримки, інтеграції та адаптації ВПО в Києві на 2026-2028 роки, за виконання якої відповідає Департамент соціальної та ветеранської політики КМДА. Тут є інформація про витрати бюджетних коштів, процедури, певні цілі, очікувані результати її досягнення, тобто певний KPI результативності, якщо брати на законодавчому рівні. 

Як змінилася кількість зареєстрованих у Києві ВПО 

Станом на 2022 рік у Києві вже було 170 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Це люди з Криму, Донецької та Луганської областей, які виїжджали у певному плановому порядку. Тобто була така можливість: не було критичних обстрілів, масштабних руйнувань чи таких зон активних бойових дій, як, наприклад, у Бахмуті.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році вже самі кияни виїжджали з міста. Тобто Київ не був містом, яке приймало людей зі сходу, оскільки поруч відбувалися активні бойові дії, а Київська область була в оточенні. Відповідно, кияни ставали внутрішньо переміщеними особами у Львівській та інших західних областях та на інших територіях. Під кінець 2022 року, коли росіяни відійшли з Київської області, до нас почали приїжджати люди з Маріуполя. Це була перша велика хвиля. Також приїжджали люди з Чернігівської та Харківської областей. Уже на 1 січня 2023 року в Києві стало 370 тисяч ВПО, тобто одразу плюс 200 тисяч. У 2024 році — 420–430 тисяч.

З них 66 тисяч дітей і 77 тисяч пенсіонерів. Протягом останніх років зростання кількості ВПО незначне, найбільше зростання було у 2023 році.

Проблема в тому, що багато людей офіційно зареєструвалися як ВПО в Києві, але фактично потім переїхали й проживають, наприклад, на заході України, водночас зберігаючи статус ВПО та користуючись пільгами, передбаченими для киян. Тому складно точно верифікувати цифри й визначити, скільки з офіційно зареєстрованих у Києві ВПО фактично тут проживає. Є й юридичні питання: наприклад, чи можна досі вважати ВПО людину з Чернігівської області, яка зареєструвалася після переміщення, але територія вже не є окупованою. На ці процеси місто не впливає, оскільки це питання державної політики. Зараз міністерство працює над уточненням цих питань, зокрема щодо статистики.

Діти ВПО

Система освіти Києва забезпечує доступ до освіти для понад 29,5 тисячі дітей з-поміж ВПО, з яких понад 22 тис. учнів закладів загальної середньої освіти і понад 7 тис. вихованців закладів дошкільної освіти. Зокрема, понад 1,1 тис. дітей займаються у дитячо-юнацьких спортивних школах, діти залучаються до позашкільної освіти та культурних заходів і мають доступ до можливостей оздоровлення.

Діти ВПО користуються тими самими освітніми, соціальними та іншими послугами, що й діти киян. Окрему увагу місто приділяє дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, а також психологічній підтримці підлітків. Служби у справах дітей разом з освітою, медициною та соціальною сферою відстежують такі випадки й за потреби працюють безпосередньо з родинами.

Скільки коштів із бюджету Києва спрямовано на підтримку ВПО

Ми завжди виходили з того, що з 2014 року людина, яка отримує тут реєстрацію і має статус ВПО, прирівнюється за всіма пільгами і гарантіями до киянина. Тобто якщо це пенсіонер і має право за категоріями на пільговий проїзд, то ми компенсуємо матеріальну допомогу, лікування, санаторно-курортне лікування. Одразу ця людина автоматично має таке саме право, як і кияни. Аналогічно — діти, діти з інвалідністю, люди з інвалідністю. Усі ті додаткові пільги і гарантії, які місто Київ дає киянам додатково до державних, автоматично розповсюджуються на внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані в Києві.

Тож на сьогодні, якщо, наприклад, рахувати бюджетні кошти, то це виплати, допомоги, компенсаторні механізми за харчування дітей у школі, компенсація за проїзд тощо.

Звичайно, тут не буде охорони здоров’я, бо це пакети НСЗУ, тож тут не буде того, що покриває держава. Ми говоримо про те, що саме місто Київ може продивитися по декількох своїх програмах.

Усі пільги та соціальні гарантії, які передбачені для киян у програмах «Турбота», «Назустріч киянам» та ін., це все автоматично поширюється на ВПО. Так само це стосується і ветеранів, учасників бойових дій. Людина для деяких компенсацій повинна проживати рік. Наприклад, компенсація за автомобіль, друга група інвалідності. 

ВПО можуть оформити картку киянина. Це особливо потрібно внутрішньо переміщеним особам-пенсіонерам після подорожчання проїзду. 

Де знайти інформацію для ВПО про доступну підтримку

По-перше, у нас у Києві є релоковані з окупованих територій офіційні представництва громад, і ми їм про це говоримо. Є втрата зв’язку між людьми, тому що вони виїжджають, розпорошуються, особливо з маленьких громад. 

По-друге, через мережу VcentriHUB і київські ЦНАПи, які обов’язково приймають документи незалежно від місця реєстрації, незалежно від того, в якому районі ти зареєстрований як ВПО. Будь-який ЦНАП приймає всі документи, і там також буде інформація для ВПО.

По-третє, у нас є довідник для ВПО, де ми наводимо весь спектр соціальних послуг, доступних для ВПО в Києві. Цей довідник ми збирали, бо розуміємо, що людям особливо важко, коли вони не знають взагалі про існування тих послуг, які надаються в Києві. Наприклад, соціальний догляд вдома, транспортні послуги або, наприклад, як працює система протидії домашньому насильству, кризові кімнати. У маленьких громадах дуже часто таких послуг взагалі не було, і люди не знають, що воно таке. Був запит уже давно на те, що людям потрібен соціальний менеджер, який буде людині допомагати орієнтуватися в цьому форматі, і місце для зустрічі.

Водночас комунікація залишається важливою проблемою: частина ВПО, особливо з невеликих міст і громад, може боятися звертатися по допомогу або просто не знати, куди йти. Тому місто намагається комунікувати через представників громад, інтеграційний хаб та локальні представництва на кшталт «Я — Маріуполь». Такий формат працює краще, бо люди легше довіряють тим, хто має спільний досвід і походить із тієї самої громади.

Представники ВПО також залучені до прийняття рішень через координаційну раду, до якої входять представники окупованих громад і територій, де тривають активні бойові дії. Ярослав Кільдішов, який координує центри «ЯМаріуполь», є головою нашої ради ВПО.

Чи є в Києві центри комплексної підтримки ВПО

У 2026 році ми створили Київський інтеграційний хаб для ВПО на Харківському шосе, 4а.

Ми прийшли до потреби створення інтеграційного хабу ВПО для того, щоб там цю допомогу надавати централізовано. Я особисто відслідкувала від людей, які є внутрішньо переміщеними особами та приїхали вже під час повномасштабного вторгнення, особливо з невеличких громад, що їм потрібна постійна комунікація зі своїми. Бо, наприклад, у маріупольців є хаби “ЯМаріуполь”, які ми допомогли відкрити на правому і лівому берегах Києва. Нам насправді теж комфортно, коли ми розуміємо, що громада, особливо таке велике місто, комунікує зі своїми людьми через соціальні служби та своїх працівників, які знають громадян, які там проживали і виїхали. Нам простіше передавати інформацію в одну таку точку, а далі вона вже поширюється серед людей із цієї громади. Саме тому ми й створили наш центральний хаб. У деяких громадах навіть немає можливості знайти приміщення, особливо в маленьких громадах: іноді просто фізично немає де зустрітися зі своїми людьми, взяти документи, запросити соціального працівника чи представника Пенсійного фонду. Тому ми говоримо: «Ми створили хаб, будь ласка, користуйтеся ним безкоштовно». Там можна безкоштовно отримати юридичну та правову допомогу, оформити документи, отримати супровід. Будь-яка громада може приймати там своїх людей тоді, коли їй зручно, і користуватися цим простором. Плюс сам хаб забезпечує супровід усіх, хто проживає в Києві, та допомагає їм комунікувати зі службами.

Для внутрішньо переміщених осіб потреби дуже різняться залежно від ситуації. Студенти, наприклад, навчаються, живуть у гуртожитках і по-іншому інтегруються. Родинам, які мають роботу, дітей, знайомих і друзів у Києві, насамперед потрібно знайти житло та влаштуватися на роботу — після цього вони досить швидко адаптуються самостійно. Натомість у родин, де є діти з інвалідністю, люди старшого віку чи багато дітей, виникає значно більше питань щодо послуг та організації допомоги. Тут недостатньо просто розповісти, куди звертатися: потрібно допомогти оформити документи, організувати догляд удома, транспортні чи реабілітаційні послуги тощо. Саме тому хаб має об’єднати різні міські та державні служби й провести людину через усю систему, щоб вона не загубилася в цьому хаосі органів влади. Зараз у середньому до хабу щодня звертаються 10–12 внутрішньо переміщених осіб. 90% людей, які там працюють, — це якраз люди з окупованих територій.

Як у КМДА оцінюють результативність програм підтримки ВПО

Ми розробили програму з підтримки, інтеграції та адаптації ВПО не просто як зведений план із координацією та відповідальними, а й із критеріями ефективності виконання окремих завдань. Для нас принципово важливо розуміти, наскільки комфортно людині в Києві. Адже законодавство чітко не визначає, коли людина вважається інтегрованою. Чи це людина, яка прожила тут 10–15 років, має житло й постійну роботу, чи це насамперед її власне відчуття?

Це важливо, тому що інтеграція означає, що людина комфортно почувається і вже не потребує окремих додаткових ресурсів — психологічної, правової чи іншої допомоги. Наприклад, людина, яка приїхала з Криму у 2014 році, за цей час могла придбати житло, відкрити бізнес, працевлаштуватися, її діти вже виросли. Вона досі є внутрішньо переміщеною особою, бо виїхала з окупованої території, але водночас є інтегрованою в київську громаду. Це різні поняття, які мають різні наслідки для держави.

Тому ми запустили широке опитування в «Київ Цифровий». Воно має показати, наскільки люди задоволені своїм життям у Києві, що їм потрібно і наскільки вони відчувають себе інтегрованими. Раніше, у 2023–2024 роках, уже були загальні опитування, але зараз ситуація змінилася: люди орендують житло, працюють, їхні діти ходять до школи, і частина ВПО вже повністю зорієнтувалася в місті.

Ефективність програм оцінюється окремо за кожним напрямком і департаментом, оскільки універсального показника для всіх послуг немає. Для молодіжних і спортивних програм це може бути кількість залучених дітей, для психологічної допомоги — кількість та формат отриманих послуг тощо. Попри позитивну динаміку працевлаштування, окремі планові показники виконано частково. Зокрема, професійне навчання — близько 35 % плану; видача ваучерів — близько 76 %; сприяння працевлаштуванню — близько 54 %.

Окремі показники психологічної допомоги залишаються нижчими від очікуваних. Зокрема, первинну психологічну допомогу отримали близько 3,2 тис. осіб при річному плані 20 тис.

Важливу роль у соціальній адаптації відіграють соціальні менеджери. Вони оцінюють потреби людини або родини комплексно та допомагають пройти весь необхідний шлях — від оформлення документів і виплат до доступу до соціальних, медичних чи інших послуг.

Це особливо важливо для родин, де одночасно є кілька статусів і потреб: наприклад, ВПО, багатодітна родина, учасник бойових дій, людина з інвалідністю. Соціальний менеджер має побачити всю картину, визначити доступні державні та міські можливості й допомогти людині ними скористатися.

Окрім цього, в Києві доступні психологічна та правова допомога, послуги для постраждалих від насильства, ветеранів, членів родин зниклих безвісти чи полонених. Для пошуку психологічної допомоги працює мапа ментального здоров’я в «Київ Цифровий».

Оцінка інтеграції ВПО в громаду Києва

Оскільки на державному рівні немає чітких критеріїв інтегрованості, ми навіть розглядаємо можливість створити власний, київський критерій. Для цього спочатку потрібно зрозуміти, як самі люди оцінюють своє життя, наскільки вони задоволені чи незадоволені. Адже на загальне відчуття комфорту впливає і ситуація в місті: коли щодня летять «Кинджали», навряд чи хтось скаже, що повністю задоволений своїм життям — незалежно від того, ВПО він чи киянин. Тому важливо оцінювати не лише загальний рівень задоволеності, а й те, наскільки людина змогла знайти себе та адаптуватися після переїзду, особливо якщо вона приїхала з невеликого міста.

Це люди, які мають власний бізнес або працюють за наймом і сплачують тут податки. Але інші люди можуть не працювати з об’єктивних причин: це люди з інвалідністю, багатодітні родини, де один із батьків не працює, опікуни, родини, які взяли під опіку дітей після загибелі батьків на територіях активних бойових дій. Ситуації абсолютно різні. Тому для нас важливо не просто прирівняти ВПО до киян, щоб вони могли отримувати таку саму допомогу, а й супроводжувати людину, враховуючи її конкретні потреби.

Люди приїжджають із дуже різних міст і містечок, тому й розуміння комфортності в них різне. Базові потреби однакові — житло, харчування, дохід, можливість працювати. Але, наприклад, для літньої родини, яка все життя прожила у власному будинку в невеликому містечку, квартира на 20-му поверсі в Києві може бути зовсім не комфортним варіантом. Так само потреби відрізняються, якщо в родині є людина з інвалідністю.

Крім того, люди, які втратили дім, часто мають серйозну психологічну травму, втратили близьких або залишили родичів на окупованих територіях. Дехто переміщувався двічі чи навіть тричі: наприклад, багато людей із Бахмута спочатку виїхали з Донецька, а потім були змушені переїжджати знову. Тобто люди поступово втрачають різні частини свого попереднього життя.

Тому для нас важливо зрозуміти, наскільки ВПО комфортно в Києві та які в них основні потреби сьогодні. Адже можна говорити про витрачені мільйони й мільярди, але важливо розуміти, який ефект від цих витрат. Ми виходимо з того, що прирівняли ВПО до киян за правами. Якщо людина приїхала до Києва, тут живе і працює, вона має ті самі додаткові пільги та гарантії, що й кияни. Для нас це кияни — і, будь ласка, користуйтеся всіма можливостями, які має місто.

Для нас важливо визначити, що саме означає інтегрованість ВПО. Тому ми запустили опитування в «Київ Цифровий», щоб зрозуміти, чого людям бракує, наскільки їм комфортно в Києві та чи вважають вони себе вже інтегрованими в громаду. Далі наш методологічний центр зможе проаналізувати результати й визначити певні критерії інтегрованості, які місто використовуватиме для оцінки власної політики.

Якщо оцінювати інтеграцію лише за наявністю житла, то очевидно, що проблема не вирішена. Тимчасове проживання не може замінити власне житло, хоча потреби різних людей відрізняються. Водночас не можна зводити інтеграцію лише до житла: навіть серед киян не всі мають власне помешкання.

У Києві понад 5 тисяч учасників бойових дій отримали житлові ваучери на 2 млн грн. Це фінансується міжнародними коштами, а місто допомагає з опрацюванням документів і передає їх до міністерства. На рівні міста також діє програма до 2028 року, яка імплементує державну стратегію щодо ВПО. Окремої міської стратегії Київ не має: на думку міста, важливо працювати в межах єдиної державної політики.

Пріоритети політики Києва щодо підтримки ВПО

У 2026 році одним із головних завдань є максимально інформувати ВПО про інтеграційний хаб, доступні послуги та гарячі лінії, щоб він став своєрідною єдиною точкою входу в систему допомоги. Компенсаційні механізми, виплати, освіта чи медицина вже мають свої процедури, але важливо не втрачати людину між різними службами.

Окремою проблемою є втрата соціальних зв’язків. Люди залишили свої громади, друзів, родичів, звичне середовище, а іноді й місця поховання близьких. Тому їм важливо мати можливість спілкуватися з людьми зі схожим досвідом. Це також питання психологічної підтримки, адже ізоляція може посилювати стрес і призводити до депресивних станів.

Інтеграційний хаб не лише надає послуги, а й організовує зустрічі, виїзди, екскурсії та інші заходи для комунікації ВПО. На рівні районів також працюють ради при РДА, а райони вирішують переважно практичні питання — житло, школи, садочки, медичні та соціальні послуги. Чи достатньо одного центрального хабу, місто планує оцінити восени: за результатами роботи може виникнути потреба у додатковому осередку, зокрема на правому березі.

Які проблеми ВПО лишаються невирішеними

Звісно, житло залишається однією з найбільших невирішених проблем ВПО. Це питання не лише Києва, а й державної житлової політики. У місті десятки тисяч родин перебувають у черзі на житло, тому повністю закрити потребу лише за рахунок муніципального житлового фонду неможливо.  У Дарницькому районі ми зробили гуртожиток для маріупольців, але, звісно, це не покриває повністю потреби в житлі навіть для ВПО з Маріуполя.

Одним із можливих рішень є соціальне житло та механізми оренди з правом викупу. У Києві також використовують комунальні квартири для таких програм. Водночас після повномасштабного вторгнення потреба постійно зростає через нові руйнування та переміщення людей.

Серед головних проблем ВПО залишаються житло, втрата соціальних зв’язків, низькі доходи частини людей, особливо пенсіонерів, та психологічні наслідки пережитого. Війна постійно створює нову травматизацію, а люди часто відкладають психологічну допомогу, бо зосереджені на роботі, дітях і виживанні.

Окреме занепокоєння викликають підлітки, які переживають роки війни у найважливіший період свого розвитку. Наслідки цього психологічного стресу можуть проявитися значно пізніше, тому важливо не лише створювати відповідні сервіси, а й знаходити способи залучати до них людей.

Загалом проблеми ВПО дуже різнопланові, і універсального рішення для них немає. За кожною статистичною цифрою стоїть конкретна людина зі своїм досвідом, потребами та обставинами. Особливо складними є ситуації родин, де одночасно поєднується кілька статусів: ВПО, інвалідність, багадітність тощо. Тому завдання міста — не лише забезпечити людину окремою послугою, а допомогти їй пройти всю систему підтримки й не загубитися в ній.

Публікація створена «в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії.

За зміст цієї публікації відповідає виключно Хмарочос. Цей матеріал жодним чином не може вважатися таким, що відображає позицію IWPR та Уряду Норвегії.