В Україні не бракує законів, натомість бракує звички за ними жити. Кожна нова влада ніби починає з чистого аркуша й переписує правила гри під себе, а те, що не встигли врегулювати попередники, суспільство доуреґульовує «по поняттях». Чому так стається? Політична наука пропонує відповідь, і криється вона в понятті «інституції», тобто в правилах гри, писаних і неписаних, за якими держава працює насправді. Саме недобудованість цих правил пояснює, чому гучні антикорупційні розслідування не долають корупцію, чому Конституція 1996 року багато в чому лишилася обіцянкою, а довіра до влади роками не піднімається вище двадцяти відсотків.

Про те, як в Україні (не)працюють інституції і чому попри все є підстави для обережного оптимізму видавець «Хмарочоса» Юлія Салій поговорила з науковицею Галиною Зеленько, доктором політичних наук, членом-кореспонденткою НАН України та науковою керівницею проєкту «Інституційна (не)спроможність держави Україна». Розібрали, чим інститут відрізняється від інституції, як правовий вакуум заповнюють політичні практики, що спільного між обходом законів і стежками, які люди протоптують навпростець, і чому найближчі роки можуть стати часом «інституційного стрибка». Повну розмову дивіться у відео нижче.