«Кожна сучасна кухня має в основі ДНК франкфуртської кухні, — каже фотодослідниця Лаура Герлах. — Франкфуртська кухня стала поворотним моментом в архітектурі та концепції житла; вона радикально переосмислила ідею ведення домашнього господарства. Саме це ми маємо на увазі, коли вимовляємо слово “кухня”».
Про те, як з’явилася франкфуртська кухня і яка її доля, йдеться у матеріалі Architectural Digest.
У 1925 році муніципалітет Франкфурта доручив архітектору Ернсту Маю зайнятися проблемою дефіциту житла. Той заснував програму «Новий Франкфурт», зібравши групу містопланувальників, дизайнерів, інженерів.
Серед них була віденка Маргарете Лігоцкі — прізвище дісталося від дідуся, мера Чернівців. Грете стала першою австрійською жінкою, яка здобула вищу архітектурну освіту. Перебувала під впливом стилю Баухаус і особисто Вальтера Гропіуса. В 1930 році з чоловіком Вільгельмом Шютте увійшла до групи архітекторів, запрошених на роботу в СРСР для будівництва нових соціалістичних міст. Деякий час подружжя працювало в Макіївці.
Працюючи у Франкфурті, Грете почала думати над тим, як полегшити хатню працю жінкам, що у перебували під тиском Kinder, Kuche, Kirche (діти, кухня, церква). Вона стала розробляти дизайн модульної кухні з максимально ефективним плануванням простору.
«Ідея полягала у тому, щоб мінімізувати кількість кроків, скажімо, між чищенням картоплі та пічкою, щоб звільнити жінкам час для інших справ поза домом», — розповідає Стасі Штейнберг, кураторка Лос-Анджелеського художнього музею, який нещодавно обзавівся зразком франкфуртської кухні.
Тип кухонного гарнітуру, який зараз здається впізнаваним і звичайним, у ті часи був доволі радикальним винаходом. Тогочасні кухні робітничого класу являли собою нагромадження різнорізних дерев’яних столів і шафок у кутку спільного житлового простору. Пічка, де готували їжу, одночасно слугувала ще й джерелом тепла для всього помешкання. Нерідко у квартирах була лише раковина, і мешканці вже самі облаштовували решту: полиці, шафки тощо.
Габарити кухні за дизайном Грете становили 1,9 на 3,4 метра. Кожен сантиметр було продумано. Посуд сушився на полицях над мийкою; кухонні відходи зміталися прямо у висувний вентильований ящик; до стіни була прикліплена відкидна прасувальна дошка; висота світильника регулювалася. Відпочатку меблі мали синій колір, бо вважалося, що це відлякує мух. Увагу привертала окрема секція з алюмінієвими ємностями для круп, борошна й цукру: вони мали ручки, щоб виймати з ніші, і форму, зручну для висипання продукту.
Найважливішим нововведенням стала електрична плита, яка замінила громіздкі, вкриті сажею дров’яні печі. Лінолеум на підлозі, кахельні фартухи та алюмінієві шухляди значно полегшили прибирання. Двері були розсувні.
Грете Шютте-Лігоцкі надихалася облаштуванням вагонів-ресторанів та ідеями тейлоризму (теорією організації робочих процесів). Робочі поверхні були розміщені за принципом конвеєра. Кухонні меблі й обладнання створювалися разом із усією квартирою, відповідно машканці менше витрачалися на облаштування житла.
Від 2026 року було встановлено приблизно 10 тисяч франкфуртських кухонь.
«Товариство Ернста Мая» (Ernst-May-Gesellschaft) зберігає на складах елементи приблизно 50 врятованих оригінальних кухонь: від цілих гарнітурів до окремих шафок. Оскільки такі кухні знаходяться в будинках муніципального фонду, житлове управління не дозволяє ані продавати їх, ані залишати після ремонту (ремонти квартир проводить місто), тож їх просто знищують.
«Товариству Ернста Мая» вдалося домовитися з управлінням, аби те повідомляли організуцію, коли планується черговий ремонт і віддавали волонтерам. Реставровані кухні нерідко опиняються у колекціях музеїв.
Зрештою, Франкфурт надав кільком будинкам з оригінальними інтер’єрами охоронний статус і винайняв реставраторів Товариства, щоб ті відновлювали й модернізували кухні. Оригінальні шафи зберігають, додаючи місце для холодильників і посудомийних машин і зберігання. Також піднімають стільниці з 79 до 89 сантиметрів, враховуючи перехід від сидіння на кухні до роботи стоячи і зростання середнього зросту чоловіків і жінок за століття.
Франкфуртські кухні виявилися довговічними, як і сам їхній дизайн. Сучасна кухня напрочуд схожа на ту, яку Грете Шютте-Лігоцкі спроєктувала 100 років тому.
Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 12 років та 89 днів. За цей час ми опублікували 30165 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?