Війна – це виклик, який постає перед країною у всіх сферах життєдіяльності. Руйнування житла та інфраструктури, негативний демографічний та економічний вплив, страшні екологічні наслідки, які країні доведеться долати десятиліттями. Ці сфери тісно пов’язані між собою та створюють системні проблеми, упоратися з якими самотужки не здатна жодна країна. Одним з джерел фінансів на відновлення після закінчення бойових дій, за міжнародною практикою, є країна-агресор. Цей варіант вже стоїть на порядку денному України та міжнародної спільноти.

За даними Київської школи економіки (KSE) станом на грудень 2022 року Україна від початку війни зазнала 138 млрд. доларів прямих задокументованих збитків. Збитки від руйнувань житлового фонду оцінюються у 54 млрд. доларів. Найбільш постраждалими від війни сферами залишаються також інфраструктура — 35,5 млрд доларів та промисловість — 13 млрд. доларів втрат. Збитки, завдані екології складають 14 млрд доларів, агропромисловому комплексу та земельним ресурсам – 6,6 млрд доларів.

Серед найбільш постраждалих регіонів за руйнуваннями житлового фонду — Донецька, Київська, Луганська, Чернігівська та Харківська області.

Українські населені пункти зазнали значних руйнувань. Такої спрямованої атаки європейські міста не знали з часів Другої Світової війни. Такі руйнування у перебігу збройних конфліктів чинить значний деструктивний вплив на спільноту, яка вважає місто своїм. Це суттєво ускладнює відтворення та існування громади. Для аналізу такого впливу у соціології слугує поняття «урбіцид». Дослівно це означає «знищення міста», або ширше – «насильство щодо міст».

Однією зі стратегій урбіциду є удари по локаціях великого скупчення містян – торгових центрах (Кременчук 27 червня), вокзалах (Краматорськ 8 квітня), адміністративних будівлях (Миколаїв 29 березня), закладах культури (Маріупольський драмтеатр 16 березня).

Найболючішим став Маріуполь. Майже повністю зруйнований, він утратив десятки тисяч цивільного населення. Розбито містоутворюючі підприємства, чимало мешканців незаконно та примусово вивезено на територію РФ, подальші перспективи великого промислового міста біля моря – примарні. Лише на відновлення інфраструктури Маріуполя, за словами міського голови Вадима Бойченка, після війни знадобиться майже 11,5 млрд доларів.

Шкода від руйнування закладів освіти складає 8,6 млрд доларів. Внаслідок бойових дій вже пошкоджено або зруйновано понад 3 тисячі освітніх закладів. Значно постраждали від війни також інфраструктура — 35,6 млрд доларів та промисловість — 13 млрд. доларів збитків.

За інформацією Мінінфраструктури, з початку повномасштабного вторгнення в Україні було пошкоджено, зруйновано або захоплено:

64

великі і середні підприємства

84 тис

одиниць сільгосптехніки

31

інтернат

44

соціальні центри

3 тис

магазинів

593

аптеки

195 тис

приватних авто

14,4 тис

комунального транспорту

330

лікарень

595

адмінбудівель державного та місцевого управління

Через російське вторгнення аграрна галузь зазнала колосальних збитків. Це зменшення посівних площ, скорочення виробництва, падіння експорту, ускладнена та дорога логістика. За словами першого заступника Мінагрополітики України Тараса Висоцького «Якщо говорити про посівну кампанію, то наразі ми не можемо використовувати приблизно 25% площ через ведення бойових дій або тимчасову окупацію територій. Після деокупації знадобиться багато часу на розмінування та очищення земель». Основна частина таких площ знаходиться у зоні бойових дій або поблизу: у Луганській, Донецькій, Харківській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській та північних областях України, які були деокуповані навесні 2022 року.

Експерти ООН порівнюють поточну ситуацію в Україні із ситуацією в Сирії на 2011 рік – на той час її сільскогосподарський ВВП був на рівні 20% загального (в Україні – 10,6%). Але це не зовсім доречне порівняння, оскільки обсяги експорту сільгосппродукції у Сирії набагато нижчі, ніж в України.

«Росія перетворила наші родючі чорноземи в найбільш забруднені вибухівкою землі у світі. Близько третини території України потребуватиме розмінування, на що знадобиться щонайменше 10 років», — зауважили фахівці Рахункової палати України.

Аналітики виділяють різні типи збитків для сільського господарства: пошкодження сільськогосподарської техніки, готової продукції, тваринницьких господарств. Окремо виділяють непрямі втрати агросектору через зменшення обсягів виробництва, зниження внутрішніх цін внаслідок експортних втрат тощо. Ці фактори суттєво впливають на аграріїв, проте їх можна відкупити, відремонтувати чи замінити. А от проблему замінування й забруднення землі та угідь від воєнних дій – так просто не вирішити

Під час воєнних дій ґрунти зазнають різного негативного впливу. Від використання важкої техніки відбувається ущільнення ґрунту з порушенням гумусового шару та водного балансу, від вибухів – сильний тепловий вплив, який може змінювати стан ґрунтів, водний та кисневий режим (перепалення ґрунтів), а також – хімічне забруднення важкими металами, які потрапляють у землю внаслідок бомбардування. Якщо знехтувати цими впливами, це може призвести до серйозних наслідків у вигляді зниження родючості, ерозії, втрати біорізноманіття тощо.

Окрім цього важливо враховувати, що важкі метали, які містяться у забруднених ґрунтах, можуть мігрувати до рослин, які там вирощуються. Далі ці товари можуть потрапити на ринок. Такий ланцюжок взаємодії здатен вплинути на здоров’я кожного споживача.

Загалом в Україні, за інформацією Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, вже постраждало 3 млн га лісів, а це майже третина лісового фонду держави. Найбільшої шкоди завдають пожежі внаслідок бойових дій та вибухів боєприпасів.

За оцінками Міндовкілля, щоб виростити дерева, які були пошкоджені або спалені, знадобиться в середньому 20-30 років.

Експерти ГО «Екодія» розповідають, що внаслідок бойових дій та руху військової техніки руйнується ґрунтовий покрив і насадження, утворюють вирви від вибухів, дерева руйнуються вибуховою хвилею і уламками боєприпасів. В стовбурах дерев залишається велика кількість уламків і куль від стрілецької зброї. Усі ліси, в яких відбувались бойові дії, вважаються потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами.

Найбільші площі лісів, які опинилися в небезпечній зоні, розташовані у Чернігівській (423 тис. га), Сумській (288 тис. га) та Луганській (205 тис. га) областях. В Житомирській, Київській, Харківській областях та Чорнобильській зоні відчуження небезпечні зони сягають 126-165 тис. га. Хоча площа лісів на Херсонщині є значно меншою, ніж в інших областях, через тривалість бойових дій ці ліси можуть постраждати найбільше.

Найсумніше, що вплив військових дій на окремі компоненти лісу – рослини, ґрунти, фауну призводить до значних змін у всій екосистемі. Пошкоджені дерева стають вразливими до поширення хвороб та шкідників. Хімічне забруднення та ерозія ґрунтів призводять до погіршення умов для рослин. Також утворюються сприятливі умови для поширення інвазійних видів, що може вплинути на зменшення біорізноманіття загалом.

Вплив війни на водні ресурси різноманітний і комплексний, але однією із головних проблем є забруднення водних об’єктів, як через пряме потрапляння у поверхневі і ґрунтові води отруйних хімічних речовин внаслідок детонації боєприпасів, затоплення військової техніки, нафтопродуктів, так і через пошкодження інфраструктури – мостів, дамб, ГЕС, каналізаційних та насосних станцій

«З початку повномасштабного вторгнення обстрілів та руйнувань зазнали понад 500 водних об’єктів. Це гідротехнічні споруди, дамби, водосховища та інші об’єкти», – кажуть в Міндовкілля. Найбільш катастрофічними фахівці вважають техногенне забруднення вод та узбережь Чорного та Азовського морів та мінування дамби Каховської ГЕС.

Ситуація у Каховському водосховищі ускладнюється ще й тим, що окупанти несанкціоновано відбирають воду, використовуючи її на свої потреби. 

Однією з екосистем, що страждає від війни, є «головна артерія» України – річка Дніпро, яка є джерелом питної води для людей і домівкою для багатьох видів флори та фауни. Найбільш критична ситуація у Придніпровському промисловому регіоні – Кіровоградській, Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях. Тут російські війська постійно обстрілюють прибережні райони і територіальні громади, а об’єкти водопостачання та водовідведення (каналізаційні споруди, станції водопідготовки) – пошкоджені або зруйновані.

Багато міст втратили очисні споруди. Наприклад, більшість стоків Запорізької області потрапляють напряму в Дніпро. Під час активних боїв на Київщині у воду потрапило мастило, озброєння і військова техніка, а також тіла загиблих. Снаряди, що не розірвались, можуть десятиліттями зберігатися у воді, тому у річці утворюються осередки хаотичного мінування.

Навіть саме лише знеструмлення насосних та каналізаційних станцій вже може призводити до значних наслідків, через які об’єкти не можуть нормально функціонувати й неочищені води потрапляють у річки. Окрім забруднення варто також згадати про зміни гідрологічного режиму об’єктів, спричинене руйнуванням дамб тощо, що призводить до знищення видів та критичних змін в екосистемах.

Також під загрозою знищення перебуває 16 об’єктів площею майже 600 тис. га, які захищаються Рамарською конвенцією про водно-болотні угіддя. Ці території мають міжнародне значення, як середовища водоплавних птахів. Загалом, через війну під загрозою зникнення опинилося майже 700 видів тварин і понад 800 видів рослин, частина з яких занесена до Червоної книги.

Експерти ГО «Екодія» розповідають, що вплив війни на водні ресурси загострив проблеми, які існували до повномасштабного вторгнення. Це забруднення від сільського господарства, використання мийних фосфатних засобів, втрати води при транспортуванні, негативний вплив зміни клімату – посухи в одних регіонах й повені в інших. В грудні 2022 року Україна прийняла Водну стратегію, яка покликана вирішити такі питання, а враховуючи наслідки військових дій, цілі та задачі стратегії є надважливими для подальшого відновлення і вступу до ЄС. В майбутньому важливо підходити до питання забезпечення водою (особливо південних і східних регіонів) комплексно, враховуючи усі ризики — як наслідки військової агресії, так і вплив кліматичних змін.

Цей матеріал створено Хмарочосом за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку. Зміст матеріалу не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.