Редакція «Хмарочоса» (головний редактор Тарас Кайдан та видавець Юлія Салій) разом з урбаністом та блогером Андрієм Білим та експертом з транспортного планування Дмитром Беспаловим склали перелік найбільших урбаністичних перемог та зрад в непростому 2023 році.

Попри повномасштабну війну, є цілий ряд українських міст, які розвиваються і вкладають кошти у сучасну міську інфраструктуру – зокрема Дніпро, Чернівці, Вінниця, Львів. Вони не витрачають ресурси на масштабні проєкти, а завершують почате до лютого 2022 року чи інвестують в реабілітаційні чи критично важливі для життя міста об’єкти. На контрасті з помірною політикою інших міст, Київ з урочистими анонсами та відкриттями об’єктів витрачає мільярди з найбільшого в країні міського бюджету. Тут ми не змогли виокремити жодної перемоги, а за управління містом стає все більше соромно.

Перемоги

№5 Реабілітаційні центри Unbroken та SuperHumans у Львові

Львів, як відносно безпечне місто, став не тільки прихистком для людей, які мали залишити домівки в пошуках безпеки, але й прийняв вже не одну хвилю поранених військових та цивільних – тільки на початок 2023 року їхня кількість перевищувала десять тисяч.

Будівля, де зараз розташований центр Unbroken, раніше належала поліклініці. Радянська, типова поліклініка потребувала суттєвих змін для того, щоб стати сучасним реабілітаційним центром. В багато чому ці зміни стосуються інклюзивності та універсального дизайну. Транспортний експерт Дмитро Беспалов зазначає, що універсальний дизайн передбачає, що усі категорії містян користуються цим простором, відповідно тут однакові умови для усіх. Якщо говорити про пандуси та сходи, то в будівлі з універсальним дизайном може бути лише пандус. Також це недороге рішення, відповідно реалізувати його не обтяжливо фінансово.

Одним з планів «Незламних» є створення муніципального житла. Львів має практику архітектурних конкурсів, і саме так обрали проєкт-переможець від компанії Олега Дроздова (Drozdov & Partners) та AVR Development. З огляду на характерний рельєф та помірну щільність району, основним типом забудови стане міська вілла.

Реабілітаційний центр розташований на вулиці Миколайчука, поряд планується і зведення соціального житла. Сама вулиця радянського зразку і потребує капітального оновлення – вона розташована в північній частині міста й переймає її характерні недоліки: відсутність прямого сполучення з центром, велоінфраструктури та смуги для громадського транспорту. Тому місто планує її реконструювати. Тут планують побудувати зʼїзди до відділень лікарні й житла та додати велоінфраструктуру. Проєкт має за мету забезпечити безперервний транспортний звʼязок як для пацієнтів, так і для кількох тисяч працівників лікарні. Реконструкція має підтримку Світового банку.

№4 Проєкти Укрзалізниці

З початку вторгнення, будучи державною установою, Укрзалізниця продемонструвала унікальну ефективність, як для українського держапарату. Сотні тисяч людей евакуйовувалися з окупованих та прифронтових міст саме потягами. Проте цей аспект не є урбаністичним, адже стосується сполучень між містами.

Але УЗ покращує й міське сполучення, в Києві це міська електричка, яка на відміну від іншого комунального наземного транспорту не зупиняється під час повітряних тривог і надійно виконує функцію переміщення людей. Нагадаємо, попри те, що Київ не є прифронтовим містом тут й досі весь наземний комунальний громадський транспорт зупиняється під час тривог і містяни змушені виходити з нього і шукати інші способи, як дістатися додому чи на роботу, і зупинки всього транспорту добивають репутацію громадського транспорту та ще більше зменшують довіру до нього. У ДСНС пояснювали, що рекомендації для міст зупиняти громадський транспорт під час повітряних тривог не є вимогами. Кияни підписали три петиції за скасування заборони руху під час тривог, але КМДА їх відхиляє.

«Таким чином, не зупиняючи свої вагони міської електрички під час тривог, УЗ зіграла ключову роль у безперешкодному переміщенню людей. Особливо в тих місцях, де в Києві немає метрополітену» – зазначає Дмитро Беспалов.

№3 Завершення реконструкції вулиці Шевченка у Львові 

Проєкт реконструкції вулиці Шевченка розробили ще в 2020 році. Він передбачав оновлення всіх інженерних мереж, облаштування проїзної частини і нових трамвайних колій по центру вулиці, а також велосипедних смуг вздовж проїзної частини, влаштування тротуарів і пішохідних зон та благоустрій вуличного простору.

Дмитро Беспалов та Андрій Білий наголошують, що важливо саме те, що зроблено реконструкцію, а не капітальний ремонт.

«Реконструкція вимагає розробки повного пакету проектної документації та заміни інженерних мереж. А якщо ми говоримо про ремонт, буває, що він стосується лише тієї частини, яка знаходиться над землею, а під нею залишаються застарілі мережі, тож через якийсь час вулиця “пливе”, бо прорвало трубу. Також на відміну від капітального ремонту реконструкція має проходити громадські слухання. Тож переосмислення вулиці і те, що до неї додають нові функції – однозначно варто відмітити. Напротивагу, в переважній більшості українських міст відбуваються саме капітальні ремонти і ми фактично ремонтуємо радянську спадщину, здійснюємо консервацію вулиці на 20 років, – саме таким є гарантійний термін для капітального ремонту. В той час, як реконструкція є створення повністю нового переосмисленого вуличного простору».

Попри те, що 90% відсотків мереж Києва потребують заміни, що є глобальною міською проблемою, в місті робляться саме капремонти, а не реконструкції. Зовсім нещодавно відремонтували відрізок вулиці Льва Толстого, вартістю 200 мільйонів гривень, після чого продовжили ремонтом Василя Липківського. 

«Наразі переважна більшість мереж та споруд водопровідного господарства «Київводоканалу» у зв’язку із високим рівнем фізичної зношеності потребує перекладання (оновлення) або реконструкції (санації), а через моральну зношеність – докорінної модернізації», – зазначається в документах документах КМДА.

№2 Реконструкція Успенської площі в Дніпрі

У центрі Дніпра відкрили після дворічної реконструкції Успенську площу, перетворивши автомобільну частину на сквер. Проєкт розробляла та ж команда дніпровських архітекторів, що раніше проєктувала бульвар Короленка, — головний архітектор Дніпра Дмитро Волик, Ксенія Донецька та інші.

Тут облаштували дитячий та спортивний майданчик, зробили сухий фонтан та створили місця для відпочинку. Окремо – висадили дорослі дерева.

«Можна помітити, що зелена зона в сквері розташована нижче рівня пішохідної плитки, це зроблено для того, аби вбиралася води і не розливалася на плитку. Також навколо дерев зроблені лунки, частина покрита мульчею, що також сприяє тому, аби ґрунт не розсипався по плитці. А пристовбурові решітки дозволяють дощовій воді потрапляти в землю і живити рослини» – зазначає Андрій Білий.

Попри війну Дніпро, будучи близько до лінії фронту, продовжує реалізовувати якісні міські проекти і таким чином створює умови, які б утримували містян залишатися тут.

№1 Початок комплексних міських перетворень у Чернівцях

Останні місяці ми часто згадуємо Чернівці в новинах – прикладів хороших міських рішень на Буковині більшає. Так, ми чули про тендер на 50 тролейбусів, запровадження електронної оплати в громадському транспорті, реконструкції вулиць та архітектурні конкурси. А в кінці вересня тут пройшов Європейський тиждень мобільності, під час якого провели «День без авто» і перекрили частину вулиці Заньковецької та площі Філармонії. 

Проте ще два роки тому Чернівці не мали жодного автобусу в комунальній власності, а деякі з вулиць міста були в аварійному стані. 

В кінці 2020 року на виборах міського голови переміг підприємець Роман Клічук, який має в Чернівцях мережу закладів харчування, а також є співвласником компанії, що займається ресторанним та готельним бізнесом. Власне, це й стало рушієм для змін. 

Тепер тут проводять архітектурні конкурси. Зокрема один з них стосується перетворення центральної площі, де виграв проект Максима Коцюби. У Чернівцях реконструюють сквери, облаштовують сучасні дитячі майданчики та покращують громадський транспорт. За цей час у Чернівцях збільшилася кількість комунальних автобусів з нуля до 40 одиниць – сьогодні вони обслуговують десять маршрутів. Серед планів щодо розвитку автобусної мережі, – місто хоче обладнати електронними системами оплати і транспорт приватних перевізників. 

«Місто займається оновленням генерального плану. Попри війну тут мають сміливість планувати розвиток наперед, це дасть фору місту в боротьбі за мешканців, більше людей розглядатимуть це місто для життя, адже там буде цілісна візія», – зазначає Дмитро Беспалов. 

Не зради, за Київ вже просто соромно

Формуючи список «зрад» на противагу урбаністичним перемогам 2023 року, дуже швидко стало зрозуміло, що за масштабами, вкрай неефективними витратами ресурсів та рівнем цинізму, столицю не переплюне жодне інше місто. Погані рішення міського менеджменту до повномасштабного вторгнення хоч якось балансувались протестами доволі згуртованої та активної громади і пошуком компромісів. Після 24 лютого багато хороших ініціатив просто зійшли нанівець. А бюджет столиці продовжує неконтрольовано витрачатись на улюблені «вау-ефекти», що вже стали напівофіційною міською політикою чинного мера. Не сильно відстають від комунальних управлінців і власники землі та будівель в столиці. Тому список зрад ми вирішили перетворити на пояснення, чому не треба робити «як в Києві». Адже бачимо з переліку перемог, що в Україні стає все більше міст, які за якістю просторів або вже стрибнули вище столиці, або незабаром це зроблять.

Будівництво ЖК на березі Дніпра у Києві

В кінці квітня соціальні мережі «сколихнуло» фото, зроблене з ботанічного саду Гришка на Печерську, звідки відкривається вид на масивні багатоповерхівки на лівому березі. ЖК, який будують впритул до набережної Дніпра, псує лівобережну панораму Києва.

«У міста немає плану. Це дуже важлива теза для розуміння, чому кожен будує все, що захоче. Питання висотності і щільності забудови регулюється виключно зонінгом, а в Києві його немає. Тому коли забудовник, наприклад, звертається до Департаменту містобудування за містобудівними умовами та обмеженнями (МУО), місто Київ не може видати адекватних МУО. В нього немає, на що спиратися», – пояснювала «Хмарочосу» архітекторка та народна депутатка Ганна Бондар.

Але знищення панорами та відсутність будь-якого плану розвитку міста – це тільки частина проблеми. Експерт з транспортного планування Дмитро Беспалов нагадує, що під час будівництва таких грандіозних житлових кварталів створюється додаткове навантаження на інфраструктуру та комунікації – від труб до пропускної здатності вулиць.

Він додає: «Багато років тому я їхав Києвом зі своїм начальником-німцем, і він сказав, що у нас в місті криза. Не через те, що на вулицях брудно чи люди бідно одягнені. А тому що багато висотного будівництва з’являється через недовіру людей до держави, до фінансової системи. Ті, хто мають гроші, не інвестують у нові бізнеси, не розширюють ті, що існують. А просто вкладають у бетонні «банківські комірки» – квартири в ЖК».

Капітальні ремонти заради ремонту

На відміну від, наприклад, Львова, у Києві комунальники рідко роблять реконструкції вулиць – зі зміною кількості смуг, розширенням пішохідних частин чи зон зелених насаджень. Значно частіше це капітальний ремонт – оновити покриття, покласти фем на тротуарі, замінити бордюрний камінь на новий. Або й просто перекласти бруківку. Цьогоріч ремонт на центральній вулиці Богдана Хмельницького в столиці став справжнім мемом – в соцмережах про це не писав хіба що лінивий. Саме з цієї очевидно неефективної витрати грошей почалась серія протестів киян, які вимагали спрямувати більшу частку коштів міського бюджету на потреби Сил оборони. Адже якщо у воєнний час міські управлінці не можуть дати раду витратам, то нехай це краще зроблять військові. Реакцію міського голови та його заступників на ці вимоги ми знаємо.

Але це не єдиний закид на адресу тих, хто витрачає кошти киян. Дмитро Беспалов згадує, що і «перекладена» Богдана Хмельницького, і відремонтована вулиця Пирогова неподалік знаходяться зовсім поряд з будинком, в якому мешкає Кличко. Так само нещодавно відремонтували навколишні вулиці Франка й Антоновича. «Це збіг чи система?», – ставить риторичне питання Беспалов.

Масове знищення старих будівель

Ця міська тема була, мабуть, найгучнішою цього року в Києві, бо історія постійно повторювалась. Весь рік будинки горіли, демонтувались, добудовувались, реконструювались. Масові виправдання власників будівель, які не бачать історичної цінності у своїй власності вже призвели до того, що столиця втрачає як історичну забудову неподалік Центрального вокзалу, так і на Подолі. Із цією проблемою в Києві бореться вже третє покоління активістів, адже знищення старої забудови триває з 1980-х.

Негативу було настільки багато, що міський голова навіть призначив нову очільницю профільного департаменту, юристку Марину Соловйову, відомою захистом Гостиного двору на Контрактовій площі. Вона говорить, що «в Україні відсутня дієва та реалістична система відповідальності за порушення у сфері охорони культурної спадщини». Проте обіцяє прискорити внесення будівель до реєстрів об’єктів культурної спадщини та реорганізувати роботу інспекторів.

Проте як побороти фінансову вигоду від таких шкідливих для міста дій? Дмитро Беспалов наголошує, що головним тут є фінансовий зиск власника будівлі: «Знесення не відбувається, щоб побудувати будівлю схожого об’єму, але нову. Все демонтується саме аби збільшити метраж і отримати більше коштів або від продажу, або від оренди».

Масове будівництво дуже дорогих проєктів без доведеної ефективності 

Ще один лейтмотив багатьох новин в Києві у 2023 році – анонси нових та закінчення старих масштабних інфраструктурних проєктів на фоні аварійності вже збудованих. Кличко відкриває нові розв’язки, а його підлеглі в цей час закривають тунелі метро на невизначений термін та кажуть, що хоч мости через Дніпро й в аварійному стані, але перейматись через це не варто.

Київ (та й багато інших українських міст) досі масово користується інфраструктурою, збудованою в радянський час. Вся вона була розрахована на якийсь час експлуатації, після якого треба її або капітально ремонтувати, або будувати нове. Чи хоча б ретельно та вчасно робити поточні ремонти та здійснювати відповідний догляд. Цього не робиться зовсім чи робиться в недостатній кількості (можемо судити про це за наслідками). І на такому фоні багатомільярдні розв’язки виглядають особливо цинічно. 

Чому так відбувається? Частково через захоплення міського голови масштабними піар-акціями. Перекладання комунікацій та поточні ремонти шляхопроводів не покажеш по телевізору, а от новий міст чи парк з диваном, зробленим з газону, – запросто.