«До 2022 року я займалась 3D- та web-дизайном. Мені дуже подобалось створювати 3D об’єкти й експериментувати з ними. Проте на початку повномасштабного вторгнення моя робота перестала бути актуальною», — почала свою історію засновниця бренду Яна Ткачук.

В лютому-березні 2022 року вона як волонтерка долучилась до місцевого блокпоста, разом з чоловіком ходила в нічні зміни, готували перекуси для військових та допомагала їм. Між чергуваннями подружжя спілкувалося зі знайомими з-за кордону, які допомагали й перераховували кошти. На знак вдячності Яна й Олександр дарували їм вишиванки — як символ української культури. Саме тоді вони стикнулися із проблемою вибору розмірів, візерунків та навіть пошуку наявних виробів.

«Ми вирішили зайнятись вишиванками як бізнесом, без досвіду у швейному бізнесі та розуміння ринку. Нас надихала сама ідея: робити щось потрібне та корисне, розвивати й поширювати українське».

Концепція бренду — відшив авторських дизайнів за індивідуальними мірками клієнтів протягом 3-5 робочих днів. На запуск виробництва були необхідні великі капіталовкладення і подружжя намагалося отримати кредит, проте у 2022 році на нову справу їх не надавали. Про грант дізналися з інтернету: в липні-серпні була досить потужна інформаційна кампанія. Яна відвідала триденні навчальні курси з написання грантової заявки від Центру зайнятості — це було дуже корисно та розвіяло усі їхні сумніви. Ухвалення проєкту отримала з першого разу у грудні 2022-го. А у 2023 році з’явилась нова можливість — грант для другого з подружжя ветеранів, у якому співзасновниця також взяла участь. «Дуже важливо, що держава надає подібні преференції ветеранському бізнесу. І справа не тільки в грошах, а й у відношенні та визнанні».

У грудні 2022 року, саме коли Вишиваночка відкривала власний цех з власного пошиття одягу, її проєкт отримав грант. На отримані кошти закупили дві швейні машинки та тканину, оверлок, проплатили оренду приміщення на три місяці.

«Готуватись до відкриття власної справи особливо не було часу. Реалізацію ідеї ми розбили на кілька етапів. Перший — відкриття інтернет-магазину, завдяки якому ми отримали аналіз попиту, наявних потреб та розуміння нашого продукту. Наступним етапом було відкриття виробництва. Працювати таким чином набагато безпечніше, адже інтернет-магазин не потребує великих капіталовкладень та дозволяє перевірити спроможність бізнесу до існування».

«В перші дні війни ми проживали в Київській області та долучилися до місцевого блокпоста. Здавалось, наш будинок от-от розлетиться після чергового прильоту, і з кожним днем вибухи були все ближче. Війна змінює, дуже змінює тих, хто її бачив.

Ми втратили попередню роботу, бізнес, залишились практично без заощаджень, зате залишились живими. За що безмежна вдячність усім тим людям, які поклали свої життя задля виживання нашої державності. Ми починали все з нуля, переїхали в інший регіон, оскільки наш дім перебував на лінії бойового зіткнення, були перебої з електроенергією, багато територій залишалися не розмінованими, було важко знайти працівників».

Для Яни й Олександра бізнес — історія не про гроші, а турботу про клієнтів. Вони створюють вироби та концепції за потребами клієнтів. Також важливим компонентом для них є їхня команда. «Саме команда, а не працівники. Це дійсно потужні фахівці, люди, які люблять свою справу та постійно вдосконалюються. Завдяки їм операційні процеси пришвидшуються, панує дружня атмосфера на виробництві, що легко долає кризові ситуації».

З мікропідприємництва та дефіциту працівників у 2022 році команда виросла до повноцінного виробництва із власним офлайн-магазином у Львові, представництвом у Торонто, магазинами на Etsy й Amazon. Прибуток від свого бізнесу подружжя інвестує у виробництво безпілотників.

З майбутніми грантерами хочу поділитися одразу п’ятьма порадами.

Перша: бізнес ВПО, ветеранський бізнес, виготовлено в Україні, соціальний компонент — це не ті чинники, навколо яких має будуватися маркетинг. Відштовхуйтесь від потреб та проблем клієнтів, забезпечуйте кращу якість, зручніший сервіс — і це буде запорукою успіху.

Друга: не стійте на місці в очікуванні одного великого кроку — краще багато невеличких, але постійних. Ми не одразу ринулись в виробництво, а спочатку зробили MVP, дослідили потреби клієнтів, під них адаптували бізнес-стратегію і вже тоді перейшли до наступного, складнішого, кроку.

Третя: спостерігайте за іншими підприємцями та долучайтеся до спільнот підприємців. Багато спільнот, особливо зараз, охоче консультують та закривають проблемні місця юридичною, бухгалтерською підтримкою, маркетингом та навіть ринком збуту.

Четверта: не сподівайтеся на найоптимістичніші сценарії. Краще закласти більші затрати та менший прибуток: від додаткового прибутку бізнеси не прогорали, а від непередбачених витрат – дуже часто.

П’ята: відкриття власної справи — не гарантія, що люди одразу ринуться купувати ваш 100% якісний, суперовий продукт. Може знадобитись багато зусиль, щоб клієнт дізнався про вас, повірив та став лояльним до вашого продукту.

Для тих, хто хоче почати або розвинути власний бізнес, існує можливість скористатися грантовими програмами. У межах грантової програми «Власна справа» від Міністерства економіки, ветерани та їхні подружжя можуть отримати до 1 мільйона гривень на розвиток бізнесу. Детальнішу інформацію про це можна знайти за посиланням.

Цей проєкт здійснений за підтримки Фонду «Партнерство за сильну Україну», що фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.