Кібербезпека, «Тарілка» та скарги у Facebook: 10 вартих уваги фільмів на фестивалі Docudays UA

Цьогоріч Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA триватиме з 22 по 30 березня. Центральною програмою фестивалю стала «Мережа», що поєднує фільми, присвячені цифровим технологіям, інформаційним системам та кіберзлочинам. Документальні стрічки показуватимуть переважно у кінотеатрах «Жовтень», «Київ» та «Ліра».

Bellingcat: правда у світі пост-правди

Фільм-відкриття занурює глядачів у світ колективу «громадянських журналістських розслідувань», відомого під назвою Bellingcat. Команда розслідувачів працює з відкритими джерелами – базами даних, супутниковими знімками та контентом соціальних мереж для розслідування резонансних справ на кшталт катастрофи MH17 та отруєння російського шпигуна у Сполученому Королівстві. Залучаючи волонтерів та поширюючи власні методики, Bellingcat прагнуть допомогти відшукати правду у часи фейкових новин і суперечливих фактів.

Чистильники

Видалити чи пропустити? Хто визначає те, що ми можемо побачити в інтернеті, а що ні? У центрі картини п’ять героїв, «цифрових сміттярів», яких у Кремнієвій долині призначили видаляти «невідповідний» контент з інтернет-сторінок. Вони щодня проглядають тисячі зображень, за якими, проте, криються важливі світоглядні питання: що таке мистецтво і порнографія, журналістика і пропаганда тощо. Паралельно глядачі матимуть шанс побачити історії людей, життя яких докорінно змінила саме онлайн-цензура.

Потенційний злочин

Чи можемо ми звинувачувати людину у злочині, який вона ще не скоїла? А якщо знаємо, що точно його скоїть? Стрічка торкається питання, яке ще донедавна виникало лише у науковій фантастиці. Але вже сьогодні математичні алгоритми на основі баз даних та камер спостереження визначають схильність до протиправних дій. «Потенційний злочин» мандрує до Чикаго, Лондона, Парижа, Берліна, Мюнхена та інших міст, показуючи методи прогнозування злочинів у дії та торкаючись моральних питань, що неодмінно пов’язані з подібними технологіями.

Народна республіка бажання

«Народну Республіку Бажання» порівнюють із серіалом «Чорне дзеркало». Щоправда, події відбуваються у реальності: автори стрічки пропонують поглянути на культуру лайв-стрімінгу в Китаї зсередини. У центрі історії дві інтернет-зірки, що, як і багато їхніх глядачів, поєднують віртуальну популярність з самотністю у реальному житті. Важливим також стає матеріальний аспект, адже частиною екосистеми стрімінгово сервісу YY є саме «донейти» (прим. пожертвування, чайові для ведучих онлайн-стрімів) та вміння їх заробляти.

Прогулянка по воді

Крісто та Жанна-Клод – подружжя художників, відомих завдяки масштабним інсталяціям. Один із їхніх нереалізованих проектів – «Плавучий пірс» – Крісто вирішує втілити в життя за десять років після смерті дружини. У червні 2016 року пірс, утворений з поліетиленових кубів та яскраво-жовтої тканини, був відкритий на озері Ізео в Італії. Фільм розпочинається за 97 днів до цього і розкриває процес створення інсталяції, а також характер та стосунки самого художника.

Колір фасаду – синій

Режисер Олексій Радинський виводить на екран історію, за якою вже понад рік спостерігають кияни. Унікальна пам’ятка модернізму, «Тарілка» на Либідській, опинилася під загрозою знищення через будівництво торговельного центру Ocean Mall поблизу. Стрічка знайомить глядачів з архітектором Флоріаном Юр’євим, що на 90-му році життя розпочинає кампанію за збереження спроектованої ним будівлі.

Коли ягнята стають левами

Чи цінують захисники природи життя слонів вище за людські? У центрі кенійської історії два чоловіка: дрібний продавець слонової кістки та його двоюрідний брат, рейнджер місцевого заповідника. Затримка зарплатні та поповнення у родині можуть підштовхнути останнього на ризикований та протизаконний шлях попри добре відому йому нульову толерантність до браконьєрства у країні. Уся драма життя тут спровокована бідністю, натякає режисер, показуючи, як обидва герої у поржавілій оселі мовчки дивляться на президента Кенії, мільйонера Ухуру Кеніата, що показово спалює бивні вартістю у мільйони доларів.

Неспокій

«Неспокій» – це біографічна історія режисерки Дженніфер Брі. Дівчина навчалася в Гарварді та готувалася до весілля, коли раптово виявилася прикутою до ліжка через хворобу, яка багатьом видається вигаданою, – синдром хронічної втоми. Не знайшовши розуміння у лікарів, Дженніфер йде онлайн та починає спілкуватися з людьми із усього світу, що знаходяться у подібній ситуації, намагаються побороти прояви хвороби та суспільні стереотипи щодо неї. «Неспокій» – це щира особистісна історія про пошук цінності у житті та спільноті.

Портрет на тлі гір

Після 10 років ув’язнення в сталінських таборах Параска Плитка-Горицвіт вирішила взяти до рук фотокамеру. Впродовж 40 років вона знімала людей і місце, де жила. У 2015 році художники з Києва знайшли коробку з її фотонегативами, щоб після реставрації із них постали історії життя людей та гуцульських сіл, сповнені екзистенційних сюжетів та настроїв уже минулої епохи.

Тепер щось повільно змінюється

Фільм-закриття цьогорічного фестивалю є візуальним відображенням сучасної культури коучингу і тренінгів. У кадрі люди масажують поросят, обговорюють вигорання і танцюють під африканські мотиви. Тут відсутні головні герої, фрагменти інтерв’ю та закадровий голос. Режисерка Менна Лаура Меєр пропонує глядачам самим вирішити, чому прагнення до самовдосконалення стало таким загальнопоширеним у нашому суспільстві та яку роль подібні тренінги можуть відіграти на шляху до ідеального себе.

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 275 днів. За цей час ми опублікували 23482 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?