У Севільї місцеві жителі з допомогою представників лівих партій та місцевої влади розбудували мережу безпечних велодоріжок. При цьому кількість велосипедистів збільшилася в 11 разів. «Хмарочос» розповідає історію про те, як мрія велоактивістів стала реальністю.
Проблема
В іспанському місті Севілья, яке розташоване на півдні країни, були серйозні проблеми з транспортом. Тут чотири години пік замість двох через сієсту — час удень, коли люди відпочивають кілька годин через спеку. До того ж, у місті дуже багато автомобілістів: понад 50 відсотків опитаних під час соціологічного дослідження саме автівку вважають основним засобом пересування. Частка поїздок велосипедом, у свою чергу, становила 0,5% загальної кількості. Зміни почались 2003 року, коли союз партій «Об’єднані ліві» отримав місця в міській раді Севільї, сформували коаліцію з соціалістами та вписали у коаліційну угоду побудову велодоріжок.
Ресурси
Найбільшою удачею місцеві активісти називають той факт, що ніхто по-справжньому не вірив у те, що велоінфраструктуру почнуть серйозно розбудовувати. В Іспанії існувало багато планів щодо розвитку велотранспорту, але всі вони викидались у смітник. Парадоксально, але саме цей факт зробив можливим побудову велодоріжок у Севільї. Опозиція лівій коаліції почала діяти надто пізно, коли доріжки вже прокладались і все було узгоджено, а тому шляху назад вже не було.
Чиновники з місцевого департаменту транспорту намагались зупинити будівництво, але їм, на щастя, це не вдалось, і дуже скоро стало зрозуміло, що велодоріжки потрібні місцевим жителям. Ще до офіційного відкриття на незакінчені смуги для велосипедистів заїжджали найбільш сміливі ентузіасти, щоб випробувати їх. Коли, нарешті, будівельні роботи були завершені і містом почали їздити велосипедисти, прораб, який дуже скептично ставився до велодоріжок, спитав у головного архітектеора: “Звідки всі ці велосипедисти взялися?”
Команда
Головними активістами, які просували цей інфраструктурний проект, стали Хосе Гарсіа Себріан та Мануель Кальво. Вони зробили це за підтримки кількох велоактивістів та лівоцентристської коаліції, яка внесла побудову велодоріжок у свою угоду. Мануель, який, власне, і спроектував мережу у Севільї, каже, що зробить доріжки трохи ширшими, ніж вони є зараз. Але, тим не менш, люди користуються ними. Севілью ставлять за приклад, коли розповідають про створення у місті велоінфраструктури: кажуть, що будь-де люди будуть їздити велосипедом на роботу, на відпочинок, на прогулянку, якщо для них побудувати безпечні доріжки, які будуть відділятись болардами, клумбами чи бордюрами від проїзної частини.
Етапи
Невелика група велоактивістів почала вимагати будівництво велодоріжок ще далекого 1992 року. Один із тодішніх активістів, Рікардо Сільєро, каже, що він так довго боровся за це, що його волосся встигло посивіти. Зараз Рікардо — викладач в університеті та академік.
Але зрушення в цій сфері почалися лише через 11 років, у 2003-му. Після підписання коаліційної угоди новим головним архітектором міста став Хосе Гарсіа Себріан, затятий велосипедист. Він взяв на роботу Мануеля Кальво, який називає себе консультантом зі сталої мобільності. Перед Кальво стояло амбітне завдання: спроектувати 80 кілометрів велодоріжок, відділених від проїзної частини бар’єрами.
Таке відгородження є важливою частиною універсального доступу до велотранспорту багатьох категорій населення. Тому, якщо у Лондоні на велодоріжках, які зроблені прямо на проїзній частині, можна зустріти переважно молодих чоловіків, то у Севільї велоінфраструктурою користуються і діти, і люди похилого віку, як чоловіки, так і жінки.
Побудова такої зручної для велосипедистів моделі, звичайно, забирає частину дороги у водіїв автівок, а тому реалізується нечасто, адже у моторизованих транспортних засобів завжди сильне лоббі у владі.
Результат
Зараз Севілья може пишатися мережею відділених велодоріжок загальною довжиною більше ніж 100 кілометрів. Також у місті діє муніципальний велопрокат під назвою SEVici. Його інфраструктура складається з 2,500 велосипедів та 250 станцій прокату по всій Севільї. У місті також намагаються об’єднати громадський транспорт з велосипедом: якщо ви приїжджаєте на центральний автовокзал Севільї, то за допомогою автобусного квитка можете безкоштовно орендувати один з 200 велосипедів до кінця дня.
Зараз у місті нова, правоцентристська влада, і тому майже усі велосипедні проекти заморожені. Вони всі є у майстер-плані міста, але наразі зупинені. Проте є безліч інших позитивних ефектів, які викликало будівництво велоінфраструктури. Наприклад, вже колишній головний архітектор Себріан зараз займається дуже амбітним планом, за яким усі міста з населенням більше 100,000 осіб в Андалусії, регіоні на півдні Іспанії, столицею якого є Севілья, матимуть власні мережі відділених від проїзної частини велодоріжок.
У самій Севільї швидко почав розвиватись бізнес, пов’язаний із велосипедами, що є дуже добрим знаком для міста, де рівень безробіття сягає 30%. Наприклад, якщо раніше у місті не налічувалось і десяти веломагазинів, то зараз їх більше ніж 50.
Фото: flickr-юзери z1on0110, hannumakarainen, quiltro, turismosevilla, adrimcm,
Проект реалізовується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»
Матеріали проекту можуть вільно передруковуватись іншими ЗМІ за умови посилання на оригінал публікаціїПерш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 273 днів. За цей час ми опублікували 23459 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
