Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

«Хмарочос» розпочинає публікацію серії матеріалів про найвизначніші будинки доби модернізму у Києві. Ми вважаємо, що ця епоха в столичній архітектурі є незаслужено забутою і маловивченою. Модернізм у Києві має особливу естетику і є дуже популярним у Європі, але не у киян. Багато хто тут вважає ці бетонні будинки «сірими коробками». Ми ж доведемо, що модерністичні будинки Києва варті вашої уваги.

Розпочнемо нашу серію публікацій з київського телецентру – мабуть, найбільш помітної і значної будівлі в стилі модернізму в Києві. Над досить непоказним приземистим об’ємом студійних блоків домінує 20-поверхова вежа редакційного корпусу зі знайомою кожному киянину пірамідкою на даху. Вежа витримана в досить-таки похмурому, агресивному стилі – стрічкові вікна на кожному поверсі «загострені» по краях, віконні палітурки, кутові об’єми сходів, простінки – золотисто-коричневого кольору, а завершує будівлю скляно-алюмінієва піраміда, що світиться вночі.

Уваги заслуговує не тільки зовнішній вигляд, але й інтер’єр грандіозної будівлі. 20-поверхова вежа, оточена студійними блоками, ніби висить у повітрі – її «дно» знаходиться на висоті 7-поверхового будинку. Під ним – величезний вестибюль зі сходами, терасами, містками і галереями. Посеред вестибюля височіють дві вежі з ліфтовими шахтами. Всю цю пишноту оздоблено мармуром і металом, прикрашено мозаїками.

На жаль, повний ефект не є досяжним через відсутність головного входу. Ось вже більше 20 років вхід в будівлю здійснюється через непримітний бічний коридор, а недобудована вхідна група з концертним залом перетворилася на руїни. Ще в середині 1990-х Національна телекомпанія проводила збір коштів на добудову концертного залу за допомогою телемарафону, але зібраних грошей на цю справу не вистачило.

Будівля споруджувалася незвичайним для Києва способом. Спершу були вигнані 6 монолітних веж (4 кутові зі сходами і 2 центральні з ліфтами), на які потім були нанизані поверхи. Простінки між поверхами зроблені за допомогою 20-метрових сталевих балок.

Проект споруди розробляли архітектори А. В. Комаровський, Є. A Сафронов, А. П. Зибін, В. Н. Гаврилін, Ю. В. Мельничук, інженери М. Н. Панич, M. O. Maркoвськa.

Історія

Перший київський телецентр, як і перша телевежа заввишки 180 метрів, знаходився на Хрещатику, 26. У 1973 році була добудована нова 385-метрова вежа на Сирці (кажуть, що один з варіантів передбачав спорудження телевежі на Печерську, в районі вулиці Суворова), і необхідність у новому телецентрі стала очевидною. Для будівництва нового телевізійного комплексу було вибрано місце на Сирці, через дорогу від телевежі. Але, як це часто бувало в радянський час, будівництво телецентру затягнулося на 20 років. Перші телевізійники зайшли в нову будівлю в 1993 році.

179956_original

Перший варіант телецентру з кубом замість піраміди на даху.

На жаль, для телецентру була обрана аж ніяк не вільна ділянка. Там, де зараз стоїть вежа «олівця» до 1970-х розташовувалося єврейське кладовище, від якого на даний момент залишилася тільки цвинтарна контора (Мельникова, 44) і кілька надгробків. А алея, що веде від вулиці до головного входу в телецентр, була головною алеєю кладовища. Любителі містики розповідають всілякі історії про привидів в довгих темних коридорах телецентру і загальну похмуру атмосферу місця, але насправді ці історії не підтверджувалися.

До речі, ще одна байка про телецентр – його кубинське походження. Історія про те, що «олівець» родом з Куби ходить, як правило, серед співробітників будівлі, і виправдовується тим, що телецентр не розрахований на наші холоди. Дійсно, в телецентрі взимку прохолодно, але до його створення кубинські архітектори непричетні. Колектив проектувальників, як зазначено вище, з цілком слов’янськими прізвищами. Але прототип біля телецентру швидше за все таки є, і розташований він у США. Ця будівля Knights of Columbus Tower в Нью-Хейвені (Коннектикут). Вона збудована на 24 роки раніше (у 1969 році), але незважаючи на солідну різницю у віці, має багато спільного з нашим «олівцем». Ті ж чотири кутові монолітні вежі зі сходами (тільки круглі замість прямокутних), ті ж насаджені на них за допомогою сталевих балок поверхи. На жаль, невідомо, чи використовували радянські архітектори Knights of Columbus Tower як приклад для будівництва, або вийшов випадковий збіг.

179404_original

Макет телецентру

Що відомо точно – під час проектування концепція телецентру зазнавала значних змін. За найпершим проектом висотна будівля мала стояти біля вулиці Мельникова, а студії – в глибині території. Архітектор Комаровський розсунув студійний корпус і “вставив” висотку всередині, тим самим, як кажуть співробітники, ускладнивши зв’язок між студіями. Але в підсумку вийшов дуже ефектний вестибюль метрів 15 заввишки.

Вплив на архітектуру Києва

І хоча співробітники телецентру скаржаться на те, що в обідню перерву просто нікуди вийти – в районі «олівця» відсутні нормальні публічні простори, в містобудівному сенсі споруду поставлено досить влучно. Піраміду на вершині телецентру видно майже з усіх північних и північно-західних околиць міста, а з Куренівки та Петрівки «олівець» ефектно відтіняє телевежу.

Щодо людського масштабу в телецентрі все значно гірше. Як зазначено вище, довкола нього – непридатна для нормального відпочинку територія – занедбаний парк з мінімальною кількістю лавок, промислово-складські будівлі по вулиці Мельникова та будівництво на узвозі Герцена. До найближчих магазинів – на Дорогожицькій та біля метро – 10 хвилин пішки. Є певні проблеми і всередині приміщень – в них дуже холодно. Саме це і стало однією з причин появи легенди про кубинський проект телецентру – мовляв, його розробляли для спекотної Куби і він не пристосований до українських зим.

Київський телецентр

Адреса: вул. Мельникова, 42
Рік завершення будівництва: 1992
Висота: 105 метрів
Кількість поверхів: 24

[metaslider id=12342]

Менш ймовірною, але все ж існуючою є загроза зовнішнього спотворення комплексу, як це сталося з деякими іншими модерністичними спорудами в Києві – Будинком торгівлі, будівлею Держслужби спецзв’язку на Солом’янській, який, до речі, був схожий на телецентр. Обшиття вагонкою, композитними панелями та неякісне заскління – все це може статися і з телецентром.

Варто зазначити, що така споруда не могла не здійснити значний вплив на архітектуру Києва. В 1990-х пірамідальні завершення ввійшли як в громадську, так і в житлову архітектуру столиці. Подібні піраміди можна побачити на дахах Лівобережного поштамту, житлових будинків на вулиці Луначарського та Жмеринській.

Текст та фото: Лев Шевченко

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 247 днів. За цей час ми опублікували 23271 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
| Хто ми такі?

Коментарі:

Вам доступний лише перегляд коментарів. Зареєструйтесь або увійдіть, щоб мати можливість додавати свої думки.

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті

Newsletter button
Donate button
Podcast button
Send article button