Громадські активісти обговорили мозаїки Річкового вокзалу з забудовником

В Українському кризовому медіа-центрі пройшла зустріч представників культурної спільноти із речниками проекту «РічПорт», які займаються реконструкцією Річкового вокзалу у Києві. Громадські активісти озвучили рекомендації щодо реставрації мозаїк та подальшої ревіталізації будівлі.

Довгий час будівля Річкового вокзалу на Поштовій площі стояла занедбаною, що викликало занепокоєння у київських активістів, адже оздоблення Річкового вокзалу є яскравими пам’ятками мистецтва українського шістдесятництва. Митці цієї епохи, серед яких автори декоративних панно Річкового вокзалу Ернест Котков, Валерій Ламах та Іван Литовченко, працювали у важких умовах заідеологізованості та цензури, і всупереч цьому все ж створили визначні монументально-декоративні твори.

Як зазначила дослідниця Галина Скляренко, з оздоблення будівлі вокзалу розпочався новий етап розвитку українського стінопису – монументального мистецтва, яке у другій половині XX століття  широко впливало на суспільний клімат. 

За словами Євгенії Моляр, кураторки проекту «SOVIET MOSAICS IN UKRAINE» фонду ІЗОЛЯЦІЯ, у середині Річкового вокзалу знаходяться одні з перших в Україні монументальних панно та фризів. На той момент вони були експериментальними, адже автори використовували керамічну плитку, кольорові цементи та поєднували різноманітні техніки. «Весь цей комплекс є єдиним художнім вирішенням. Уся ця робота є синтезом архітектури та мистецтва та складає єдиний неподільний мистецько-архітектурний твір», – зазначила пані Моляр, акцентуючи увагу на тому, що неможливо просто прибирати фрагмент мистецького твору, навіть якщо він може здаватися недоречним в умовах декомунізаційних процесів. «Не все те комуністичне, що було створено в ту добу, адже тоді треба було б знищити усе, створено у XX столітті», – додає дослідниця Лизавета Герман.

Мистецтвознавці наголошують на необхідності супроводжувати монументальні твори певними табличками, які б засвідчували цінність культурно-історичної пам’ятки із поясненнями історії її створення та культурного значення. За словами Галини Василевської, юриста фонду ІЗОЛЯЦІЯ для цього вищезгаданим творам необхідно набути пам’ятко-охоронний статус. 

Як зазначив речник проекту «РічПорт» Антон Фрідлянд, головна місія реставрації Річкового вокзалу – повернути йому туристичне значення. У будівлі планують створити Музей-ресторан, який буде розповідати про історію Дніпра та річкового транспорту, ресторанну галерею. За словами Фрідлянда, мозаїки будуть збережені і враховані при зміні планування вокзалу під різні цілі. Проект буде втілюватися з прицілом, що Річковий вокзал відновить свою транспортну функцію. Візуальна концепція буде презентована наприкінці лютого – на початку березня, а роботи розпочнуть навесні. Перша черга проекту буде готова влітку. 

Євгенія Моляр
Кураторка проекту «SOVIET MOSAICS IN UKRAINE» фонду ІЗОЛЯЦІЯ

«Ситуація з Річковим вокзалом виявилася, як то кажуть, “на часі”. По-перше, вокзал давно і негайно потребує реставрації. А зогляду на те, що “РічПорт” запевняє і про збереження функції і річкового вокзалу, і публічного простору, і автентичного вигляду споруди та художнього оформлення, то про такого девелопера можна було тільки мріяти.

Крім того, актуалізувалася важлива проблема в галузі памяткоохоронного законодавтва. Численні державні інституції, покликані опікуватися збереженням культурної спадщини створюють надзвичайно складну та заплутану бюрократичну систему: інститути, відділи управління… важко навіть уявити як все це має працювати. От воно і не працює.

Наразі, ми випробовуємо новий спосіб збереження пам’яток, коли власник напряму співпрацює з експертною спільнотою. І саме річковий вокзал може стати важливим прецедентом у цій справі.

Минулого року від проекту SOVIET MOSAICS IN UKRAINE ми надсилали численні запити в Міністерство культури, щодо надання памяткоохоронного статусу мозаїкам Али Горської в Маріуполі. Не отримавжи жодної відповіді, ми розшукали в Маріуполі власника приміщення, де знаходться ці твори, і вже спільно з ним вирішували питання щодо реставрації, відкритого доступу до творів, тощо.

Очевидно, що потрібна нова система визначення та охорони об’єктів культурної спадщини, з новими принципами та критеріями. І подібні прості та дієві рішення якраз і будуть кроками для її створення».

Фото: Семен Широчин