Жінка в архітектурі: XX століття і сьогодення

Дата публікації: 8.3.2016 Розділ: Практики

Минуле століття стало знаковим у питанні жіночої рівноправності. Жінки освоїли безліч нових професій, в тому числі й архітектуру. Сьогодні ми поговоримо про те, як гендер впливає на таку стереотипно чоловічу професію, як архітектор.

XX століття

Роль жінки в архітектурі XX століття можна розділити на два напрямки – в одному жінка фігурує як об’єкт архітектури, в іншому – як суб’єкт. У період соціальних і промислових революцій, після століть боротьби за свої права, як об’єкт проектування жінка стала розглядатися тільки на початку ХХ століття. Перші реалізації подібних проектів набули масового характеру у 1920-х роках. Тоді вектор архітектури змінився з «патріархального» на більш демократичний. З’явилася тенденція враховувати жіноче питання і пропонувати шляхи його вирішення.

6

Маргарете Шютте-Ліхоцкі

Серед прикладів: «Франкфуртська кухня» Маргарете Шютте-Ліхоцкі. Перша австрійська архітекторка (1897-2000) розробила прототип сучасних вбудованих кухонь, «франкфуртську кухню», обладнану всіма новинками техніки того часу, що полегшувала домашню працю жінки. Десятиліття потому Шютте-Ліхоцкі спроектувала павільйони дитячих садків, що засновані на ідеях Марії Монтессорі. У 1930-х Маргарета активно працювала в Радянському Союзі.

frankfurterkueche.jpg_full.png

 

Франкфуртська кухня (museumportal-berlin.de)

Актуалізація жіночого питання в першій третині XX століття відбулася і в СРСР. Житло 1920-х, побудоване за принципами Нового побуту, пропонувало можливість ліквідувати кухонне рабство і дозволити жінці стати повноцінним членом суспільства.

Тоді ж жінки й самі взялися опановувати професію архітектора. Поява жінки-архітектора безпосередньо пов’язана з дозволом жінкам отримувати інженерні та архітектурні спеціальності в університетах. В кінці XIX століття і на початку XX за жіночу освіту боролося багато жінок. Піонеркою архітектурної освіти стала американка Джулія Морган, яка 1890 року вступила до архітектурного факультету Паризької національної вищої школи витончених мистецтв у Парижі. 

Активно вступати до вищих навчальних закладів жінки стали набагато пізніше – лише на початку 1920-х років, тобто до практики вони увійшли тільки в середині 20-х. Тоді з’явилися такі вищі навчальні заклади, як Баугауз, «ВХУТЕМАС-ВХУТЕИН», московські жіночі будівельні курси, що згодом перетворилися на МПІ-МІЦІ. 

Архітекторки XX століття змушені були поєднувати роботу і боротьбу за рівноправність. Вони боролися з дискримінацією у професії, з гендерними стереотипами, правом займати керівні посади. По-справжньому рівними чоловікам-архітекторам жінки стали тільки після Другої світової війни.

Героїнями наукової конференції «Гендерні питання в містецтві, архітектурі та містобудуванні. Модерністки», яка проходитиме 11-12 березня 2016 року в Києві у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені Володимира Гнатовича Заболотного, стануть знамениті архітекторки другої половини XX століття, які суттєво вплинули на розвиток сучасної архітектури. Доповідатимуть біля 30 спікерок/ів – архітектор(к)и і дослідниці/ки. Конференція є спільним проектом ГО Urban Forms Center і Фонда Гайнріха Бьолля в Україні

Для конференції були обрані два головних ракурси досліджень, що відповідають основним аспектам теми «жінка+архітектура»: жінка як суб’єкт архітектурної діяльності (сама створює архітектуру) і жінка як об’єкт архітектурної діяльності (проектування середовища для жінки або вирішення питань рівноправності, емансипації, проблем дискримінації методами архітектури). Саме тому на конференції представлені дві секції: «Жінка в архітектурній професії й містецтві. Історія» і «Жінка в архітектурному середовіщі. Практика».

Лотте Стам-Бейсе (Lotte Stam-Beese, 1903-1988) – голандська архітекторка і містобудівнича, що керувала відновленням Роттердама після руйнувань Другої світової війни.

st

Лотте Стам-Бейсе

Бейсе народилася в Райзіхті, Сілезія, Німеччина (нині Рокітки, Польща). З 1926 року вона вчилася в школі Баугауз. Мистецтвознавці та теоретики і історики архітектури відносять її до «жінок Баугауза».

Стам-Бейсе – одна з перших жінок, які вступили на факультет архітектури в Баугаусі. Після Другої світової війни на посаді головної архітекторки Служби міського розвитку Лотте була серед планувальників, що керували відбудовою Роттердаму. Серед районів, які спроектувала Лотте, – Клайнполдер (Kleinpolder), Вестпунт (Westpunt) та її найвідоміша робота – район Пендрехт (Pendrecht). Найчастіше в проектуванні архітекторка використовувала рядкову забудову. Упроваджувала вона її і в Радянському Союзі, куди у 20-х роках переїхала через ідейні переконання. З-поміж усього іншого Лотте брала участь у проектуванні Харківського району ХТЗ.

03.01_Stam-Beese_Lotte,_Stedebouwkundig_plan_Pendrecht_R'dam,_1949-53

План району Пендрехт, pinterest.com

Саме історія Стам-Бейсе надихнула організаторів конференції провести захід, присвячений меті досягти історичної справедливості в історії архітектури. На конференції про неї розповість історикиня Ханнеке Оостерхоф

45-dragon-chair-gray-matters-yatzer

Ейлін Грей

Ейлін Грей (Eileen Gray, 1878-1976) – ірландська дизайнерка, що жила і працювала у Франції.  Створила предмети, які нині вважаються іконами дизайну ХХ століття. Існує думка, що творчість пані Грей вплинула на роботи Ле Корбюзьє.

eileen_gray2_a

Фото: eamonokane.com

Авторка найупізнаваніших дизайнерських витворів ХХ-го сторіччя, серед яких крісло Бібендум та столик Е1027. Інше відоме крісло авторства Ейлін було продано 2009 року за 28 мільйонів доларів. Хоча сама дизайнерка сприйняла б цей факт радше скептично, адже насправді вона однією з перших почала робити меблі з хромованих трубок, «меблі для бідних», як зневажливо казали тоді критики. Майже до самої старості Ейлін залишалася в тіні, навіть авторство її вілли Е1027 часто приписували Ле Корбюз’є. Тільки у 1973 році збулася її заповітна мрія: її об’єкти було впроваджено в масове виробництво.

Сьогодення

Гендерно чутливе проектування і зараз є таким, що динамічно розвивається, і, як будь-яке практичне проектування, має масу проблем і оточене дискусіями і суперечками. Проблеми завжди мали місце в період повернення традиціоналістських або диктаторських режимів.

Роль жінки в архітектурі досі є недооціненою. Жінки залишилися невидимими, незважаючи на їх величезну кількість у професії, активну роботу і масу створених об’єктів. Абсолютно незаслужено існує стереотип, що їх мало, або вони менш талановиті, ніж чоловіки. Існує історична спекуляція фактами і даними в цьому питанні. Міжнародними зірками в архітектурі навіть зараз у більшості випадків є чоловіки. Суспільство гостро потребує просвітницьких заходів, які зможуть зруйнувати вкорінені стереотипи. В Україні просвітницькими акціями стосовно популяризації спадщини жінок в мистецтві, архітектурі та містобудуванні з 2013 займається рух «Модерністки».

На конференції «Гендерні питання в мистецтві, архітектурі та містобудуванні. Модерністки» сучасні спікерки з України, Росії та країн Європи розкажуть про сучасне положення жінки у професії архітектора.

12802900_1060968927298127_5768724055220982878_n

Маріон Робертс – професорка міського дизайну на факультеті архітектури і міського середовища Університету Вестмінстера в Лондоні, Великобританія. Є піонеркою гендерних досліджень в архітектурі. 

Пані Робертс вивчала архітектуру в Бартлетській школі архітектури при Університетському коледжі Лондона, пізніше вчилася в Університеті Кардіфу. Її праця порушувала питання про гендерний розподіл в дизайні житла, що поєднало архітектуру із соціальною політикою і містобудуванням.

Маріон має понад двадцятирічний досвід викладання і дослідження дизайну та планування міста. Розглядаючи у своїх ранніх працях гендерний погляд на житло, вона стала першою дослідницею гендеру в архітектурі. Наукові зацікавлення пані Робертс пролягають у царині міського дизайну з прицільним наголосом на зв’язку між соціальними відносинами і їхнім фізичним контекстом. Дослідження включило широкий спектр тем: від публічного мистецтва до суспільного житла і багатофункціональних вулиць. Ще одна тема досліджень пані Робертс – алкоголь і нічна економіка.

Маріон видала в обраній галузі низку праць; остання її книга – «Справедливо розподілені міста: вплив гендерного планування в Європі» (Ashgate 2013) (у співредагуванні з І. С. Мадаріаґою). Робертс бере участь у групі genderSTE COST (Європейська співпраця в науці і технологіях).

Тема доповіді: Гендерно чутливий урбанізм: незакінчена історія.

З рештою лекторок та лекторів можна ознайомитись за посиланням.

Текст: Євгенія Губкіна, Лев Шевченко.

Фото: moma.org

 

Опублікувати в соцмережах

Підтримати проект

Підписуйтесь на розсилку і щотижня отримуйте наші найкращі публікації до себе у поштову скриньку. Обіцяємо не спамити!