Активістка розповіла, як Мінкульт погоджує висотки у центрі Києва

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 285 днів. За цей час ми опублікували 23538 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Громадська активістка Юлія Нікітіна у своїй колонці розповідає про те, як чиновники Міністерства культури України погоджують дозвільну документацію на 20-поверхові будівлі в історичному центрі міста.

Проект забудови території Сінного ринку. Фото: life.pravda.com.ua

Нікітіна, яка займається питанням забудови території Сінного ринку, знайшла схему, вигадану ще у часи президента Януковича, яка дозволяє погоджувати багатоповерхівки у зонах, що захищені законом. Активістка пише: «Всі ці історії почалися з прийняття чиновниками Міністерства культури одного рішення в 2011 році. До цього моменту будувати висотки в охоронних зонах та в зоні регулювання забудови 1 категорії було трохи складно – заважав Генплан і Закон про охорону культурної спадщини. Обходити їх періодично вдавалося, але займатися цим було виснажливо. Тому Олександр Вінграновський (на той момент – голова Департаменту охорони культурної спадщини) та Віктор Вечерський (на той момент – заступник Вінграновського) придумали вкрай ефективний хід. З цього моменту, закон про охорону культурної спадщини та всі обмеження по висоті і зовнішнім виглядом фасадів в історичному центрі Києва фактично діяти перестали».

Справа в тім, що для отримання дозволу потрібно погодити історико-містобудівне обґрунтування (ІМО). Задача ІМО полягає в тому, щоб органи охорони культурної спадщини відповідно до діючих обмежень окреслили рамки допустимих параметрів будівництва на ділянці історичного центру міста. На практиці ІМО виконує прямо протилежну функцію: забудовник замовляє текст ІМО. При чому воно «підганяється» вже під готовий проект. Після цього забудовник отримує підтримку морально гнучкого товариства охорони культурної спадщини (зараз це Київська організація УТОПІК) і приносить готовий документ до Міністерства культури. А міністерство просто ставить на ньому свій підпис, часто взагалі без правок.

Поділ теж став жертвою ІМО. Фото: kp.ua

Таким чином забудовник отримує висновок: район історичної забудови існує, але оскільки в ньому вже є багатоповерхівки, то можна побудувати ще одну, нічого страшного. «Фактично, підписуючи ІМО, Мінкульт виправдовує кожен новий злочин проти міста тим, що до цього вже відбувалися аналогічні злочини, і оскільки вони залишилися безкарними, тепер всім можна робити все те ж саме. Якщо екстраполювати цей принцип на іншу сферу, вийде, що красти з державного бюджету не можна, але оскільки Янукович вкрав і не був за це покараний, всім іншим тепер теж можна. Просто не крадіть більше, ніж Янукович», – пише Нікітіна.

Щодо забудови території Сінного ринку у заступниці міністра культури Тамари Мазур така позиція, якою вона виправдовує підписане історико-містобудівне обґрунтування:

«Що таке історичний центр міста і де це? Я не знаю, що таке історичний центр міста і якщо ви мені покажете, де в Києві історичний центр і як визначені його межі – я буду щаслива це бачити».

«Це особливість Києва – що він будувався не в один період, як наприклад, Париж. Київ будувався в різні історичні проміжки. І характер його забудови в багатьох місцях дуже зіпсували. Тому, коли ми говоримо про збереження історичного середовища, ми повинні розуміти, що ми зберігаємо. Чи є що зберігати?»