Десятого липня авіакомпанія Ryanair скасувала запланований вихід на український ринок. Керівництво «Борисполя» не пристало на умови лоукостера. Після цього авіаперевізник оприлюднив офіційну заяву, що не літатиме з України, звинувативши в цьому українську сторону. «Хмарочос» з’ясовував, як ірландська компанія вирішувала схожі проблеми в інших аеропортах світу.    

«Ми завжди знаходимо нові шляхи для того, щоб вести бізнес. Але уряди не дають нам їх реалізувати», — так описував стратегію компанії генеральний директор Майкл О’Лірі ще у 2012 році.

За цей час ірландський перевізник досяг високих результатів. На сьогоднішній день Ryanair — найбільший європейський лоукостер. Він потіснив німецьку «Люфтганзу», яка донедавна вважалася найбільшою авіакомпанією Європи за кількістю перевезених пасажирів. Ситуація змінилася у 2016 році, коли ірландський лоукостер перевіз 117 мільйонів людей, у той час як німці — 110 мільйонів. Тепер керівництво ставить перед компанією нову амбітну ціль: до 2024 року підняти показник до 200 мільйонів пасажирів.

Вище, щільніше, дешевше

Політика ірландського лоукостера проста: Ryanair пропонує пасажирам низькі ціни на квитки — звичайне місце у літаку по акційній ціні може коштувати від двох євро. Втім, за інші послуги треба доплачувати. Ціна змінюватиметься залежно від обраної опції. Бронювання сидіння обійдеться вже у сім євро, місце з додатковим простором для ніг –11 євро, а ціна за додатковий багаж стартує від 30 євро.

Пасажирські літаки, на думку Майкла О’Лірі, мало чим відрізняються від рейсових автобусів за виключенням того, що здатні підійматися у повітря. Тому до авіаподорожей у нього відповідне ставлення: літати потрібно дешево, заощаджуючи на всіх можливих витратах. Звідси і чисельні раціоналізаторські пропозиції, які постійно лунають з вуст топ-менеджменту Ryanair.  

Наприклад, залишити у літаку лише один туалет, а замість інших двох встановити додаткові крісла. Скасувати ремені безпеки, бо у разі аварії вони все одно не рятують. Брати додаткову плату з пасажирів із надмірною вагою або облаштувати у хвості літака зону для стоячих пасажирів. «Коли літак заходитиме на посадку, — пояснював О’Лірі, — просто тримайтесь за поручні — і все буде добре!».  За такої оптимізації наповнюваність літаків компанії мала б зрости ще на 50%.

Буде по-нашому!

Завдяки своїй ціновій політиці лоукостер постійно відкриває нові ринки і збільшує кількість рейсів майже у кожному місті. Наприклад, в одному лише Ліверпулі компанія має 32 маршрути і щорічно перевозить два мільйони пасажирів.

Крім того, авіаперевізник готовий до тарифних війн із конкурентами, навіть якщо це зменшить прибутки. Зараз компанія планує наростити свою присутність на ринках Італії, Німеччини та Польщі, де місцеві авіаперевізники — зокрема, Air Berlin Plc та Alitalia SpA — зіштовхнулися із серйозними фінансовими труднощами. До 2018 року Ryanair планує закупити 47 нових літаків.

«Ми зростаємо і відкриваємо багато можливостей по всій Європі. Один з головних факторів, який нас обмежує — це вчасна доставка нових літаків. Тому ми і звернулися до компанії «Боїнг»: як тільки у вас з’являються зайві літаки — ми беремо їх», — казав у травні фінансовий директор Ryanair Ніл Сорахан.

Втім, далеко не з усіма аеропортами лоукостер доходить згоди. В кожному місті, куди заходить компанія, вона намагається вибити для себе найкращі фінансові умови. За ці пільги Ryanair веде жорстку і безкомпромісну боротьбу.     

Так, у 2004 році Ryanair зайшли в міжнародний аеропорт «Рига» за особистої підтримки тодішнього міністра транспорту Айнара Шлесерса. Через десять років компанія вже була другим за величиною перевізником аеропорту, але з його керівництвом у неї склалися напружені стосунки. Ірландцям не сподобалися умови нового контракту, які зачіпали їх цінові привілеї. Вони почали погрожувати закриттям своїх маршрутів. Ситуація ускладнювалася тим, що на ризький аеропорт подала до суду латвійська національна авіакомпанія airBaltic. Латвійці вважали, що  затверджені раніше умови для Ryanair — нечесні по відношенню до інших перевізників.

Переговори тривали понад півроку. Для успішного їх завершення міністерство транспорту Латвії призначило нового керівника аеропорту. Ним став Андріс Лієпинш, вихідець з міністерства економіки. Перед керівництвом поставили чітке завдання — Ryanair має залишитися в Ризі. Через декілька місяців переговорів Лієпинш повідомив, що сторонам вдалося дійти згоди.

Але така витримка спрацьовувала не всюди. Так, у 2011 році перевізник забирає п’ять літаків зі своєї бази у іспанській Жироні та скасовує 18 місцевих рейсів, не домовившись про вигідний для себе новий контракт із урядом Каталонії. Після цього демаршу пасажирський трафік жиронського аеропорту, який був головним для Ryanair в Іспанії, просів. Натомість основною базою для компанії стали аеропорти Мадриду й Барселони.

У 2012 році компанія повела себе не менш радикально, скасувавши понад двадцять маршрутів на Канарських островах, що в Атлантичному океані. Приводом стало рішення місцевого уряду про скасування субсидій для авіаперевізників. У Ryanair відзначили, що чиновники порушили дану ними обіцянку, тому компанія змушена реагувати.     

У 2015 році компанія закрила свою нову базу у Копенгагені. Це сталося після того, як місцевий суд виніс ухвалу на користь данських профсоюзів. Ухвала дозволила їм блокувати роботу Ryanair, допоки лоукостер не підпише колективний договір із персоналом, тому компанія просто перенесла базу до литовського Каунаса. «Якби ми підписали договір із данськими профсоюзами, то нам довелося б зробити те саме для французьких, іспанських та італійських профсоюзів. Тому ми цього не зробимо», — пояснив позицію компанії О’Лірі.

На початку 2016 року компанія скасувала всі міжнародні маршрути для італійського міста Альгеро, залишивши у місцевому аеропорті лише три внутрішні рейси. Такою була реакція компанії на зростання податку на зовнішні перевезення та виїзд з країни (з шести до дев’яти євро за кожного пасажира, який вилітатиме з країни).

Восени того ж року ірландський лоукостер закрив свою базу в аеропорті Рігге (Осло), оскільки не зміг домовитися із норвезьким урядом стосовно нового екологічного мита. Компанія не захотіла виплачувати 7,5 євро за кожного пасажира, який буде вилітати за кордон. Ryanair повністю скасував 16 рейсів, а ще вісім переніс до іншого аеропорту, який  знаходився на відстані 120 км від міста.

У січні 2017 року Ryanair скасував свій маршрут між Лондоном та Осієком (Хорватія), попри його популярність. Сталося це, бо керівництво аеропорту відмовилося йти на фінансові поступки перевізнику. «Вимоги, які ставить нам RyanAir, неприйнятні. Інші бюджетні авіаперевізники не вимагають від нас таких субсидій» — прокоментував тоді ситуацію директор аеропорту Домагой Маринич. Втім, посилання на сторінку хорватського аеропорту досі присутнє на офіційному сайті Ryanair.

Проте у випадку з аеропортом «Бориспіль» Ryanair навіть не зайшов на ринок. За минулий рік у «Борисполі» було перевезено 8,65 мільйони пасажирів. Для порівняння, Варшавський аеропорт імені Фредеріка Шопена у 2016 році перевіз 12,8 мільйона людей. З шести терміналів українського аеропорту наразі пасажири літають фактично з одного – D. Інші – законсервовані, перебувають на реконструкції, або чекають на неї. Сам аеропорт і дії його керівництва неодноразово ставали предметом журналістських розслідувань, які викривали зв’язок топ-менеджменту з авіакомпанією МАУ, схеми з організацією роботи служби таксі й непрозору процедуру розміщення реклами. Чинний генеральний директор «Борисполя» Павло Рябікін у період з 2005 по 2006 рік очолював наглядову раду українського авіаперевізника МАУ.

Фото: flickr-user Sean MacEntee