Місто переживає суттєві зміни щодо порядку розміщення тимчасових споруд (ТС) та стягнення пайової участі. «Хмарочос» дослідив, як і за скільки можна встановити у Києві тимчасову споруду, літній майданчик або засіб пересувної торгівлі для реалізації вуличної їжі.

Раніше – МАФи, тепер – ТС

Ви пам’ятаєте дитячий ребус – дві подібні картинки, які слід порівняти й знайти відмінності? Якщо застосувати цю процедуру до Києва, й взяти два зразки міста: 1980-х і 2000-х років, то однією із найбільш помітних відмінностей, поза сумнівом, стане суцільна захаращеність вулиць сучасного Києва кіосками, які іменуються МАФами (мала архітектурна форма).

Впродовж двох десятиріч МАФи множилися швидко й неконтрольовано, на початок 2013 року їхня приблизна кількість сягнула 20 тисяч. У дослідженні «економіки мафів», зробленому Vox Ukraine, встановили, що місячна виручка усіх тимчасових споруд столиці складає близько 3,5-4,6 млрд гривень. Значна частина цих коштів обертається без обліку. «Це означає, що індустрія торгівлі в МАФах генерує «повноводний» і неврахований потік готівки. Він у свою чергу породжує значні корупційні ризики. Наприклад, перевіряючі органи можуть тривалий час «не помічати» розміщення нелегального МАФа, порушення санітарних та інших норм ведення торгівлі», – зробили висновок у Vox Ukrine.

Однією із ключових обіцянок чинного мера під час виборчої кампанії стало завдання змінити підходи до встановлення в Києві тимчасових споруд. Зрештою, це сформувало потужний тренд кількох останніх років: 1) легалізація незначної частини чинних МАФів та 2) демонтаж нелегально встановлених. Легальне встановлення нового кіоска за цих умов стало складною справою.

Що змінилось з 2013 року? 

Переламним моментом в історії київських ТС став 2013 рік, коли всім де-факто встановленим на той час кіоскам запропонували набути легального статусу. До кінця року потрібно було укласти з Департаментом містобудування та архітектури договори про пайову участь в утриманні благоустрою території. Близько третина з них (6,5 тисяч) зробили цей крок й легалізувалися. Решта, понад 13 тисяч, набула статусу незаконних споруд й потрапила в чергу на демонтаж. У той період помінялася й термінологія: на зміну терміну МАФ у документах з’явилась абревіатура ТС. Цим підкреслювався тимчасовий характер розташування такого об’єкту в столиці. Уклав угоду й сумлінно сплачуєш пайовий внесок – безперешкодно працюєш до завершення терміну дії угоди. Немає угоди – очікуй на демонтажну бригаду.

Яким є розмір пайової участі власників легальних ТС?

Розмір пайових внесків для власників тимчасових споруд був встановлений на засіданні Київради 4 вересня 2014 року. Було встановлено не конкретний розмір, а формулу та методику розрахунку пайових внесків. Отримана формула набула такого вигляду: В = П * Сбв * Кз * Кф * Кст, де:

В – розмір пайової участі за рік
П – площа тимчасової споруди (м3)
Сбв – середня базова вартість квадратного метра ділянки землі за рішенням Київради (грн/м2)
Кз – зональний коефіцієнт, себто поділ столиці на зони, в частині з яких розташування ТС заохочується (задля розвитку цього району), а в частині з яких, навпаки, знеохочується (через надмірну кількість наявних ТС або інші фактори); даний коефіцієнт коливається від 0,7 до 1,7 в різних зонах
Кф – коефіцієнт, обумовлений функціональним призначенням тимчасової споруди
Кст – стимулюючий коефіцієнт.

Передостанній коефіцієнт узалежнює розмір внеску власника МАФу від роду діяльності. Найменший коефіцієнт (0,1) Київрада призначила для громадських вбиралень, і кіосків з продажу преси й прийому вторинної сировини. Дещо більший, але теж невеликий коефіцієнт (0,5) – для ТС з надання побутових послуг ( перукарні, салони краси тощо) та продажу хлібобулочних та молочних виробів. Натомість, заклади швидкого харчування одержали доволі високий коефіцієнт 1,5. Найбільший коефіцієнт серед усіх видів діяльності (2,0) було встановлено для кіосків із продажу виробів із тютюну.

І все-таки: скільки це в гривнях?

Дослідження Vox Ukraine показало, що річний розмір пайової участі ТС не перевищує кількох тисяч гривень. Понад це, 2015 року, порівняно з 2014, розмір внеску зменшився майже вдвічі. Якщо в 2014 році в середньому одна ТС сплатила 6649 гривень, то в 2015 році цей показник знизився до 3,5 тисяч гривень. В Департаменті благоустрою КМДА, і під час безпосереднього спілкування із власниками тимчасових споруд автору цього дослідження у цілому підтвердили названий порядок цифр: річний розмір пайової участі для закладів харчування зазвичай не перевищує 5-8 тисяч гривень на рік.

Комплексна схема та паспорт прив’язки

Утім, незабаром угоди про пайову участь для ведення бізнесу в тимчасових спорудах стане замало. Буде потрібен іще один документ – паспорт прив’язки.

Річ у тім, що у 2014 році, затвердивши порядок розміщення ТС, Київрада доручила КМДА у найкоротші терміни затвердити Комплексну схему розміщення МАФів у столиці. Терміни виконання доручення затягнулися, а проте праця уже добігає кінця. І, за словами директора Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА Андрія Фіщука, вже остаточно завершена для Печерського та Солом’янського району.

Про що йдеться?

Коли буде остаточно розроблено та затверджено Комплексну схему, місто планує цілком відійти від принципу, що легальними вважаються всі тимчасові споруди, які легалізувалися 2013 року. Комплексна схема визначить, по-перше, сталі локації, де можна й бажано буде розміщувати ТС (і, навпаки, території, де їх не буде); по-друге – бажані ТС за функціональним призначенням. Відтак, серед всіх претендентів на розміщення того чи іншого МАФу на певній ділянці (вулиці) буде проведено відкритий конкурс, під час якого у Департаменті благоустрою розглядатимуть та порівнюватимуть заявки. Братимуть до уваги низку чинників: історія ТС на цьому місці; дотримання санітарних, протипожежних та інших вимог; функціональне призначення (за словами Андрія Фіщука, в КМДА розглядається пропозиція заборонити або істотно обмежити продаж в ТС алкогольних та тютюнових виробів). В підсумку переможці зазначених конкурсів зможуть одержати паспорт прив’язки, що діятиме впродовж п’яти років.

КП «Міський магазин» та «їжа на колесах»

Ще одним невід’ємним елементом столичного ландшафту стали кавомашини, а також причепи й фургончики на колесах, через вікна яких реалізовується вулична їжа – хот-доги, шаурма, фалафель, або ж овочі-фрукти. За офіційною термінологією кавомашини і фургони належать до категорії «засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі». Проте очевидно, що справді пересувними серед них є тільки кавомашини. Останні здебільшого приїжджають уранці на місце торгівлі, а ввечері їдуть на ночівлю десь інде. Натомість фургончики переважно не рухаються зі свого місця впродовж місяців чи років. У Києві можна побачити такі фургони зі спущеними колесами чи й поготів без коліс.

Координує та контролює роботу пересувних торгових точок окрема організація – КП «Міський магазин». Директор цього підприємства Андрій Андрущенко розповів, що шлях одержання дозволу на розміщення кавомашини або фургона на вулицях Києва відрізняється від вище описаного шляху, яким йдуть власники тимчасових споруд. Річ у тому, що право встановлення пересувної торгової точки на певній столичній вулиці набуває у результаті відкритого аукціону той підприємець, який пропонує найбільшу суму з усіх учасників конкурсу.

Скільки точок?

Аби було зрозуміло, про що йдеться, почнімо з граничної кількості кавомашин та фургонів. Згідно з розпорядженням КМДА, в Києві визначено 295 локацій, де можуть легально розміщуватись засоби пересувної торгівлі. Чинних укладених договорів – 182. Мірою того, як у власників пересувних точок добігає кінця термін дії договорів (що укладаюься терміном на один рік), КП «Міський магазин» оголошує черговий конкурс на торгові локації, що звільняються. Останній подібний аукціон, на якому нового власника набула 31 локація, відбувся 29 серпня.

Добре. А реальна кількість?

Реальна кількість розміщених на вулицях Києва точок пересувної торгівлі на порядок відрізняється від кількості укладених договорів. За даними Департаменту з благоустрою, нелегально працюють від 1000 до 1200 кавомашин та фургонів – це майже в 10 разів перевищує кількість тих, що працюють легально. Власник кавомашини біля метро «Олімпійська», який заплатив на аукціоні 120 тисяч гривень, аби мати можливість протягом року одноосібно стояти на цій локації, нарікає, що не користується монополією. Поряд із ним «на постійній основі» працюють ще 2-3 пересувні нелегали, однак компетентні органи не реагують.

Скільки коштує встановити фургон або кавомашину?

За словами директора КП «Київський магазин» Андрія Андрущенка, кожен аукціон не схожий на інший, адже локації користуються різною популярністю й попитом. Однак120 тисяч гривень можна вважати середньою по столиці. Стартова ціна торгів завжди однакова – 12 тисяч, а перебіг аукціону залежить від підприємців та лоту, за який точиться боротьба.

Для унаочнення діапазону цін варто навести декілька прикладів із останнього конкурсу від 29 серпня. Так, для розміщення пересувної точки у Гідропарку переможцеві вистачило стартових 12 тисяч гривень. Переможцеві, який виграв локацію на проспекті Академіка Глушкова, 31, (район ст. м. «Теремки») треба буде сплатити за неї 28 тисяч гривень. Точка на бульварі Перова, 19 (мікрорайон Воскресенка) коштуватиме її новому користувачеві понад 97 тисяч гривень. А от двом підприємцям за право поставити свої фургончики на різних ділянках проспекту Перемоги біля Київського національного економічного університету довелося підняти під час торгів пропозицію до 209 тисяч (на Перемоги, 54/1) та 493 тисяч гривень (на Перемоги, 52). Остання сума, до речі, стала найбільшою під час серпневого аукціону, однак, і вона на дві сотні не дотягнула до абсолютного рекордсмена. Йдеться про підприємця, який на попередніх торгах виграв для своєї кавомашини місце біля метро «Арсенальна» за  700 тисяч гривень.

А пайова участь?

Коштами, що їх потрібно сплатити за виграний лот (локацію), справа, ясна річ, не обмежується. Вигравши аукціон, підприємці мусять укласти угоду із містом щодо сплати пайової участі та благоустрою території. Втім, порівняно з сумами, що їх доводиться заплатити під час аукціону, пайова участь виглядає більше, ніж скромно. Як і у випадку з тимчасовими спорудами, її розмір розраховується за вже проаналізованою сталою формулою. І, за словами Андрія Андрущенка, в середньому не перевищує 4-5 тисяч гривень на рік.

Літні майданчики

Літні тераси варто відрізняти від сезонних майданчиків – це засклені приміщення із підігрівом, що можуть працювати впродовж цілого року. Натомість літні майданчики функціонують впродовж кількох місяців – з 1 травня до 31 жовтня.

Жодних конкурсів щодо встановлення даного виду тимчасових споруд не проводиться, адже право поставити літню терасу поблизу закладу стаціонарного харчування має лише власник закладу. Покрокову інструкцію та необхідні документи для встановлення літнього майданчику біля стаціонарного закладу харчування можна знайти на сайті Містобудівного кадастру. Дозвіл оформлюється у Департаменті містобудування та архітектури на підставі надання заяви та документів.

За інформацією, яку надали «Хмарочосу» у Департаменті благоустрою КМДА, цього літа у Києві було встановлено 480 легальних літніх терас і майже вдвічі більше (781) нелегальних. Найчастіші порушення стосувалися недотримання різного роду містобудівних обмежень, зокрема, заборони встановлювати об’єкти в радіусі 20 метрів від виходу із метро або на перехрестях. Це саме стосується тих літніх майданчиків, які частково чи повністю покривають зелені зони (газони) або утруднюють пересування перехожих по тротуару.

Скільки коштує встановлення?

Так само, як і у випадку з тимчасовими спорудами або засобами пересувної торгівлі, власник літнього майданчику повинен укласти з міською владою угоду про пайову участь. Формулу для розрахунку розміру участі ми вже наводили в першій частині статті. Варто додати лиш те, що місто вочевидь заохочує встановлення саме літніх майданчиків. Зокрема, про це свідчить розмір стимулюючого коефіцієнту. Якщо для ТС та засобів пересувної торгівлі він дорівнює одиниці, то для літніх терас становить 0,5.