У суботу, третього лютого, на Пейзажній алеї відбулась акція підтримки заарештованих архітекторів Олександра Горбаня та Олексія Шемотюка. Зараз всі чекають на рішення апеляційного суду, яке може випустити їх на волю, і продовжують збирати документи, які доводять незаконність будівництва каплички-МАФу біля Музею історії України.

За декілька днів до проведення «архітектурної акції» представники каплиці-МАФу, які називають її «Десятинним монастирем Різдва Пресвятої Богородиці» оголосили про загальну мобілізацію вірян — мовляв, язичники та розкольники планують захопити «храм», прикриваючись мирною акцією.

Тому вже об одинадцятій ранку навколо каплиці зібралося декілька сотень вірян УПЦ МП. Вони взяли її у щільне напівкільце, зосереджено слухали молебень, який почав провадити прямо у мегафон місцевий священик, й синхронно хрестились. Навколо прихожан вишукалися посилені кордони правоохоронців: тут і національні гвардійці, і спецпризначенці, і поліціянти. Серед них виділялися копи у синіх жилетках — це поліція комунікації, чиє головне завдання — попереджати конфлікти під час публічних акцій.

Незабаром, біля імпровізованого богослужіння просто неба починають збиратися інші кияни — учасники акції на підтримку ув’язнених архітекторів: міські активісти, ветерани АТО, члени націоналістичних організацій, архітектори та митці. Чимало людей приходять з дітьми, вітаються із знайомими, розгортають саморобні плакати. Дехто йде до опонентів і встрягає в суперечку. Навколо них одразу виростають копи в синьому, але у розмову не встрівають.   

«Це комунальна власність міста Києва! Ще раз наголошую — ви забрали у киян цю землю, порушивши всі закони!», — кричить чоловік, який представився учасником язичницької громади.     

«Бо ти диявол! — лунає йому відповідь, — і все, що ти кажеш — від диявола!».

«Це історична памятка, яку захищає ЮНЕСКО! Ви розумієте, що таке закон?», — намагаються перекричати вірян двоє хлопців.  

«Ви краще он що знесіть!» — підвищує на них голос немолодий прихожанин у чорному спортивному пуховику і починає вимахувати руками в бік строкатої новобудови на Десятинному провулці (частина цього бізнес-центру належить УПЦ КП).    

Крізь щільний натовп вірян протискається розхристана жінка й у свою чергу здіймає галас:

«У нас забрали право на молитву! Я вас прошу, благаю, як мати, як жінка, як православна, дайте мені закінчити молитву!».

Вона падає навколішки, картинно здіймаючи руки до неба. Сусіди підіймають її та відводять кудись убік.

«Геть злочинців в рясах! Через ваших попів людей за грати кинули!», — продовжують обурюватися з боку «архітектурного мітингу».

«А хто у тридцятих роках нищив церкви та приходи? Тисячі їх знищили! Вам цього мало?», — кричать з натовпу навколо каплиці.  

«А ви хліб який їсте — український чи російський?», — підначують їх у відповідь.

Втім, далі таких перекличок та незначної штовханини справа не йшла. Впродовж декілька годин на одному п’ятачку біля скандальної каплиці існували два окремих світи — з одного боку розгортали антиклерикальні плакати, закликали приходити 5 лютого до апеляційного суду, щоб підтримати ув’язнених архітекторів, й вмикали у колонках пісню «Highway to hell» гурту AC/DC, з іншого — продовжували синхронно хреститись.

«Организація мітингу мені сподобалася, — каже громадська активістка Юлія Нікітіна. — Фактично, ми провели своєрідний «смотр сил» — містяни, культурні та громадські діячі, АТОшники та парамілітарні групи побачили один одного та підтвердили свою спільну позицію. Тож, як кажуть, далі буде!».

Втім, ситуація із самим церковним самобудом і досі залишається невизначеною.

Громадські активісти вже виклали у відкритий доступ лист від київського Департаменту містобудування та архітектури. У цій відповіді, кажуть вони, зазначені всі принципові речі, які доводять незаконність каплиці — у земельному кадастрі вона не зареєстрована, поштова адреса їй не присвоювалася, та й загалом відсутня будь-яка дозвільна документація.   

Того ж таки дня Лариса Сарган, спікер генпрокурора України Юрія Луценка, повідомила, що прокуратура готує позов у зв’язку з незаконним будівництвом храму УПЦ МП на території музею. Вже у понеділок прокуратура має сформувати вимоги з приводу захисту інтересів територіальної громади та міста Києва.

Крім того, вона додала, що прокуратура міста Києва в апеляції «відстоюватиме послідовну позицію і проситиме пом’якшення запобіжного заходу» Шемотюкові та Горбаню, а генеральний прокурор вже зустрівся із народними депутатами, які стануть поручителями підозрюваних.

«Безпосередньо до музею запрошення на зустріч не надходило, — так прокоментувала цю новину Тетяна Сосновська, директор Національного музею історії України, на своїй сторінці в Facebook. — Про неї повідомили, але не від прокуратури… Найближчим часом стане зрозуміло, хто ж таки подаватиме позов, щоб його не відхилили».