«Хмарочос» побував на засіданні постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування, чиї депутати підтримали петицію про знесення «каплиці» УПЦ МП біля фундаменту Десятинної церкви, і вирішив з’ясувати — як і коли це станеться.

Ми — люди маленькі

«Демонтажна» петиція В’ячеслава Толпиги, яка на сьогодні вже зібрала більше одинадцяти тисяч підписів, стояла першою у порядку денному. Але розглядати її почали із запізненням майже на годину. Увесь цей час до зали заходили нові слухачі: журналісти, громадські активісти, депутати і люди у військовій формі.

Спочатку голова комісії Олександр Міщенко запропонував вислухати чиновників, які представляли профільні департаменти КМДА. Втім, їхні виступи не додали присутнім оптимізму. Загалом позиції департаментів можна було звести до однієї тези: церковний самобуд — повністю незаконний, але щоб взяти і прибрати його — тут вже вибачайте.

Так, Оксана Попович, заступник директора департаменту КМДА з питань державного архітектурно-будівельного контролю, підтвердила, що власники «каплиці» не отримували жодних дозволів на її будівництво. І одразу додає, що навіть прийти до них з перевіркою — не таке вже й просте завдання.

«Зараз ми можемо зробити це, лише узгодивши перевірку з Державною регуляторною службою України, — пояснює вона. — Тому ми надіслали їм листа і чекаємо на схвальну відповідь».

Представник департаменту земельних ресурсів був ще лаконічнішим: ділянка, на якій пустили коріння церковники, оформлена в постійне користування Національному музею історії України, а питанням знесення незаконних споруд його відомство взагалі не займається.

У департаменті містобудування та архітектури також «відбилися» короткою довідкою —  проект «монастиря» вони не погоджували, поштової адреси йому не присвоювали, вплинути на церковників не можуть — надто маленькі у них повноваження.

Режим максимального сприяння

Скидалося на те, що розібратися із «православним кіоском» знову попросять керівництво Національного музею історії України, на чиїй ділянці стали табором церковники. Так, позицією музейників дуже зацікавився один з членів комісії Олег Петровець.

«Якщо музей допускає незаконне господарювання на власній ділянці, то це може бути підставою, щоб розірвати договір оренди на цю землю із самим музеєм. Ця ситуація склалася виключно через те, що працівники музею бездіяли, аж поки люди не обурилися й не почали писати петиції», — і депутат від «Солідарності» підозріло дивився у бік представників музею.    

Тож останнім знову довелося визначати свою позицію. Провідний юрисконсульт музею Іван Ангелін пояснив, що боротися із непроханими гостями вони почали з 2015 року, коли прийшло нове музейне керівництво. Натомість колишній очільник музею вважав, що треба всіляко сприяти розміщенню цього «монастиря». Та й чиновники не надто цьому опиралися.

«У 2012 році на нашій території з’явилися три контейнери, які мали виконувати релігійну функцію. Дозволу на це не було. Згодом з’ясувалося, що Шевченківська районна рада уклала з фізичною особою — представником цієї релігійної громади — короткостроковий договір оренди. У 2013 році церковники влаштували “междусобойчик”, розпочавши штучну судову справу між двома своїми суб’єктами. І суд визнав за одним з них право власності на рухоме майно площею 60 кв.м., посилаючись на чинний договір оренди. До речі, представники музею досі не бачили тексту цього договору — та й про його наявність ми дізналися лише з цього судового рішення. У тому ж році до справи підключилася й Державна реєстраційна служба, яка офіційно зареєструвала право власності на ці МАФи», — розповідає Ангелін.

Його доповнив автор петиції В’ячеслав Толпига, пояснюючи, що цей договір  — перевищення повноважень з боку тодішньої районної ради. І навіть якщо б така оренда землі була законною, то церковники мали б платити за неї і укласти договір з музеєм.

«… але протягом всіх цих років музей не отримав від “монахів” жодної копійки. Натомість саме вони отримували кошти з державного бюджету на створення так званого “Музею історії Десятинної церкви”. У 2012 році вони отримали один мільйон п’ятсот одинадцять тисяч гривен, у 2013 році — майже пять мільйонів гривень, через рік — більше трьох мільйонів, і навіть у 2015 році їм дісталося майже сімсот тисяч гривень. Не дивно, що намісник цього “монастиря”, архімандрит Гедеон (Харон), завжди розповідав, що вся ця територія — приватна власність його релігійної громади і вони можуть будувати там що захочуть», — згадує Толпига.

Хай живе Закон!

Взяла слово й громадська активістка Юлія Нікітіна, яка вирішила підтримати депутатів у тонусі:

«Хочу нагадати, що зараз ви вирішуєте долю не лише міста, але й двох хлопців, яким загрожує від трьох до п’ятнадцяти років за підпал нібито священної споруди. Хоча навіть за тим самим рішенням Шевченківського районного суду, це — просто три пересувні контейнери. Тому якщо ви намагатиметесь повторити історію, як із меморандумом по Сінному ринку, та узаконити цю забудову, то підставите двох людей, яку можуть сісти за грати через безвольність політиків».  

І загалом члени комісії погоджувалися із вимогами громади, але постійно підкреслювали, що все треба робити цивілізовано й за буквою закону.

Наприклад, Тетяна Меліхова, голова фракції БЮТ у Київраді, зазначила, що потрібне судове рішення, яке заборонить «монастирю» розміщуватись на території музею, а власникам контейнерів треба рекомендувати прибрати їх самостійно і підшукати для них інше місце. Олександр Харченко, заступник голови комісії, заявив, що такою повагою до законності «ми покажемо країні-агресору Росії, що на відміну від них являємось цивілізованим суспільством». Ці помірковані настрої трохи розбавив свободівець Володимир Назаренко, який заявив, що готовий разом з побратимами взятися за відбійні молотки, якщо музейники допоможуть їм з електропостачанням.

«Або зараз ми можемо зробити протокольне доручення на департамент благоустрою. Біля метро “Політехнічний інститут” вони очистили територію від таких самих кіосків й планують розбити там сквер, а тут чомусь не хочуть проявляти ініціативу. Я особисто готовий подати заявку, стати позаштатним інспектором благоустрою і взяти на себе відповідальність за демонтаж», — пригрозив він.  

Представники каплиці на засідання не прийшли. І єдиним, хто став на захист самобуду, виявився ще один бютівець, Володимир Старовойт, чия промова викликала у присутніх великий подив. Депутат пом‘янув православних київських князів, проголосив Десятинний храм «першою церквою», нагадав про святість цього місця і доповнив все це приказкою «Ламати — не будувати».

«Оскільки це земля наших князів, — пояснював Старовойт, — то, якщо вона розширяється, треба дати їй таку можливість…».  

«Та він же п’яний!», — голосно зауважують із залу.

«Пане Старовойт, — перериває його голова комісії Міщенко, — є що сказати по суті?».

«Це не по совісті!», — закінчує депутат і поважно оглядає присутніх поверх окулярів.

Рішення прийнято. Що воно означає?

На голосуванні петицію підтримали 18 депутатів. Було вирішено, що комісія рекомендуватиме меру Києва ВІталію Кличку «доручити структурним підрозділам Київської міської держадміністрації вжити всі передбачені законодавством заходи, направлені на усунення правопорушень у найкоротший термін».

Юристка Ольга Балицька, яка представляє у комісії фракцію «Самопомочі», пояснила «Хмарочосу», що це рішення фактично передає м’яч на поле київської адміністрації:  

«Вирішити це питання могли вже давно. Це могли зробити і профільні департаменти КМДА в межах своїх повноважень, і поліція, і прокуратура. Ми прочитали рішення Шевченківського суду, згідно із яким на цій ділянці зараз знаходиться декілька малих архітектурних форм. Тобто йде мова про рухоме майно, власники якого не мають жодних документів на його встановлення. Тому всі розмови про те, що “хай суд розбереться”, схожі на спроби скинути з себе відповідальність.  

Благоустрій, звісно, не забов’язаний буквально трощити ці кіоски. Я впевнена, що департамент в першу чергу звернеться до власника цих МАФів, щоб вони самостійно перенесли свої конструкції в інше місце, узгоджене з адміністрацією —  наприклад, релігійна громада може звернутися до Київради із проханням виділити їй іншу земельну ділянку. Сподіваюся, вони і самі бачать, що переломити цю ситуацію вже не зможуть».

Контролювати виконання цієї рекомендації буде сама комісія. Але конкретні терміни поки ніхто не називає.