Головна архітекторка Копенгагена Тіна Собю цього року вперше приїхала до Києва у складі журі конкурсу Ukrainian Urban Awards. «Хмарочос» записав основні тези її лекції.

Собю обіймає посаду головного архітектора Копенгагена (Данія) з 2010 року. Вона є головою консультативної ради Школи архітектури Данської королівської академії красних мистецтв. Як практикуючий архітектор Собю брала участь в розробці проекту кафе Exit – місця зустрічі колишніх ув’язнених, створила сад для дітей і підлітків у місті Свендборг, бібліотеку і культурний центр в мікрорайоні Тінгбьєрг, а також працювала над транспортною стратегією північно-західній частині Копенгагена.

Чого ми навчилися?

Перед тим, як розглядати нашу діяльність сьогодні, важливо розуміти, чого нас навчила історія. У минулому столітті влада ставила перед собою доволі соціалістичні цілі: забудова міста однотипними будинками з однаковими квартирами, щоб ніхто не відчував себе нижчим чи вищим у соціальному розумінні. Щоб у всіх був однаковий рівень задоволеності життям, який можна виміряти. Крім того, у той період вважалося, що типова щаслива сім’я – це тато, мама та двоє дітей. І при проектуванні житла виходили саме з таких потреб.

Але з часом ми зрозуміли, що люди не хочуть жити в однотипних квартирах. А щаслива сім’я – це не завжди мама й тато. І дітей у них може бути більше або менше ніж двоє. Проектуючи район у новому форматі, ми виходили вже з зовсім інших потреб та понять.

Зараз ми розглядаємо місто у трьох різних масштабах: усе місто, район, окрема будівля або громадський простір. На рівні міста ми провели багато часу за обговоренням того, яким хочемо його бачити. Спілкувалися з представниками влади, архітекторами, девелоперами та громадами й, відповідно, ухвалили стратегії розвитку.

На середньому рівні ми працюємо з районами міста. Щоб краще розуміти певну зону, досліджуємо топографію місця, структуру ландшафту, рух сонця і вітрів, людей, які  там проживають. Коли до нас приходять девелопери з ідеями для нових будівель у районі, ми маємо низку документів та затверджених стратегій на цьому рівні, щоб зрозуміти, як цей проект корелюється з нашим баченням розвитку території.

Коли ми говоримо про найменший масштаб, маємо на увазі одиничну будівлю або публічне місце, завжди звертаємо увагу на те, як вони вписуються в ландшафт.

Раніше, приймаючи те чи інше рішення, ми мислили категоріями усього міста. Сьогодні все частіше звертаємо увагу на людський масштаб, щоб зрозуміти, як зміни, що ми впроваджуємо, відобразяться на людях та їхньому щоденному житті. Також ми змінили модель комунікації з жителями. Колись вони приходили з ініціативою до міської влади, яка вирішувала, потрібно це місту чи ні. Зараз ми йдемо до людей, і запитуємо, яким вони хочуть бачити певне місце. Це також сприяє формуванню відчуття колективної відповідальності.

Ще одна відмінність нової системи, яку нам вдалося створити – це діалог між учасниками процесу розвитку міста. Раніше всі організації працювали окремо: міська влада, архітектори, проектувальники зелених зон. Ми налагодили діалог, що дозволяє обговорити питання на багатьох багатьох рівнях та знайти рішення.

Місто, комфортне для життя

План розвитку Копенгагена до 2025 року був прийнятий у 2015-му та доповнений минулого року. У ньому зазначено, що ми повинні зберегти ті позитивні риси, що місто вже має, а також допомогти багатьом новим ідеям втілитися в життя. Рівень комфорту міста для життя у плані ми визначаємо за трьома складовими: час, який люди проводять на вулиці, поєднання міста та природи, а також використання велосипедів.

Тільки міста, де люди помічають один одного, готові спілкуватися один з одним, можуть стати успішними. Якщо будівлі стоять одна на одній, між ними немає зелених зон, люди як правило не спілкуються між собою.Тому ми намагаємося створювати сприятливі умови для комунікації. Найпростіший приклад: прозорі стіни на перших поверхах громадських будівель, що дозволяють встановлювати зоровий контакт між тими, хто ззовні та всередині. Також багато уваги приділяється пішохідним зонам, де люди можуть гуляти.

Очевидно, що багато часу жителі проводять не лише в приміщеннях, а й зовні. А тому цей простір варто робити комфортним, навіть якщо йдеться про соціальне житло. Біля таких будинків ми намагаємося облаштувати невеликі зелені насадження, які зонують простір та стимулюють людей до спілкування.

Крім того, ми намагаємося максимально перенести спортивні заняття з приміщень на вулиці. Для цього між будинками закладаються спортивні зони. Дитячі майданчики, які раніше проектувалися виключно для дітей певного віку, наприклад, 3-6 років, або 6-10, тепер стають універсальними. Ми намагаємося облаштувати простір так, щоб там було цікаво дітям будь-якого віку та навіть дорослим.

На сьогодні близько 60% населення Копенгагена обирають цей спосіб пересування, – це і діти, і люди літнього віку. Звісно, щоб забезпечити подібний рівень, потрібна добре спроектована інфраструктура: пересуватися на велосипеді повинно бути легко. Врешті, велика кількість автомобілів перевантажує транспортні потоки й, коли ми запитуємо в жителів, чому ті обирають велосипеди, вони відповідають: тому що це легше й швидше.

«Велосипедна змія» – відомий копенгагенський міст для велосипедного руху. І хоч він має хвилясту форму, – це найшвидший шлях з однієї точки у іншу. Ми намагаємося не концентруватися на тому, щоб зробити шлях якомога коротшим, і можемо дозволити собі пограти з архітектурою та зробити досвід пересування містом на велосипеді більш цікавим та комфортним.

Різнострононнє місто

Як архітектори, ми звісно завжди хочемо, щоб усе було розплановано та передбачено.

Якщо ж він відмовляється йти на компроміс, то ми, як правило, припиняємо з ним подальшу співпрацю. Адже перед тим, як прийняти рішення, нам просто необхідно врахувати усі позиції. Інакше воно може вийти однобоким.

Кожен район міста повинен мати власну ідентичність і для того, щоб її виявити, часом варто проявити гнучкість у власних планах та дозволити жителям проявити власний креатив. Коли нам потрібно перевтілити частину міста, ми, як правило, звертаємось до соціальної активності. Люди допомагають перевтілювати місто власноруч, просячи квіти у горщиках або облаштовуючи зони відпочинку.

Водночас важливо, щоб райони були поєднані між собою, а покращення, які ми впроваджуємо, поступово поширювалися між ними. Між районами не повинно бути жодних чітких розмежувань або розривів комунікації та інфраструктури, як наприклад, відсутність велосипедних шляхів.

Відповідальне місто

Стратегія відповідального міста торкається трьох аспектів: нейтрального рівня викидів вуглекислого газу, відповідального використання ресурсів та контролю кліматичних змін.

Для мене та моїх колег, як представників міста, дуже важливим є питання: «На чому я сьогодні поїду на роботу?» Якщо вибір – велосипед, значить ми на правильному шляху.

Дуже важливо також звертати увагу на уже наявні ресурси та використовувати їх. Ми часто здійснюємо реновацію будівель, даємо їм нові функції. У одному з нових будинків ми навіть використали цілі сегменти цегляних стін зі старих, уже зруйнованих будівель.

План розвитку міста не може не враховувати і питань зміни клімату. Для Копенгагена це явище найбільш відчутне на рівні опадів, великих хвиль, паводків. У липні 2011 місто сильно постраждало від повені. Після чого міська влада поставила перед головним архітектором завдання, знайти спосіб максимально швидко ліквідувати наслідки таких катаклізмів.

Щоб уникнути повеней, ми повинні розуміти систему водовідведення, знати, куди потече кожна крапля води, що впаде з неба. Зараз ми працюємо над проектом, який передбачає збір дощової води в підземний резервуар. Він потребує величезної кількості інвестицій, але всю зібрану воду ми зможемо використовувати для створення та догляду за новими зеленими насадженнями. Таким чином, ми компенсуємо ці витрати. Я дуже сподіваюся, що за 10 років в Копенгагені можна буде побачити величезну кількість зелені, вирощеної за допомогою нашої системи збирання води.

Nordhavn

Оновлення району міста Nordhavn розпочалося у 2009 році. Це прибережна територія, де раніше існувала промислова зона. За планом реновації оновлений район повинен забезпечити місце для життя та роботи 40 тисячам людей. У 2014 році Nordhavn почали заселяти жителі, і сьогодні це місце дуже активно розвивається. Працюючи з цією зоною, ми намагалися врахувати шість важливих моментів:

– необхідність збереження ідентичності району;
– збереження природного ландшафту території;
– більше зелені та більше доступу до води;
– створення зони п`ятихвилинної доступності;
– мінімізація викидів вуглекислого газу в атмосферу;
– встановлення розумної енергосистеми.

Ми намагалися перетворити цей район на максимально живу та активну територію, пам`ятаючи про ціль: до 2025 року зробити так, щоб жителі проводили поза своїми домівками на 25% більше часу. Тому тут було закладено багато зелених зон. Нашій меті також сприяють раніше згадані скляні перші поверхи будівель (вони повинні бути мінімум на 75% прозорі).

Кожен дім та будівля повинні мати функціональне призначення. Нічого не повинно займати місце просто так. Тому ми переробляємо те, що уже збудоване, надаючи старим промисловим будівлям новий вигляд та функції. Крім того, у місті важливо залишати щось характерне для минулого та доповнювати його сучасним. Коли ви зайдете в будь-який з нових районів, ви не зрозумієте, що він тільки-но збудований. Вам здасться, що ці будинки стояли тут 10-20 років, можливо, навіть більше.

Також ми намагаємося з користю використовувати простір на дахах будівель. Часто там розміщені дуже популярні серед жителів дитячі майданчики. Але, щоб потрапити на дах, доведеться прогулятися.

Парковки закладені в кількох місцях району. Власники залишають автомобілі там і пішки йдуть до свого будинку, або іншого місця. Ми намагалися спроектувати цю зону так, щоб людям було комфортно дістатися до потрібної точки за 5 хвилин пішки або на велосипеді.

Я хотіла б дати кілька порад людям, що працюють з містами, архітектурою та громадськими просторами. Дуже важливим є стратегічне та холістичне мислення. Вам потрібно створити стратегію розвитку, що включатиме цілі та завдання міста. Інший фактор – довіра. Ми повинні довіряти один одному, щоб створити безпечне місто, де кожен почуватиме себе комфортно. Важливо завжди орієнтуватись на людей та не забувати про діалог.

Нагадаємо, що гран-прі конкурсу Ukrainian Urban Awards здобув Театр на Подолі. Переглянути інших переможців можна за посиланням.