Майже два роки тому центр Львова і спальний район Сихів з’єднав трамвай №8.

За цей час він став не лише найпопулярнішим трамвайним маршрутом міста – щоденно ним користуються близько 50 тисяч львів’ян, — але й витіснив з вулиці міста три автобусні маршрути. «Хмарочос» дізнався, як Львову вдалось побудувати нову трамвайну лінію, скільки це коштувало містові, а також які переваги і недоліки львівського трамвая на Сихів і як останні можна вирішити.

З чого все починалось, або 50 років очікування

Вперше трамвай на Сихів у Генеральному плані Львова з’явився у 1966 році. «Однак у той час будівництво трамвая не починали, оскільки Сихів,  як багатоповерховий житловий район, був лише у планах. Проте у 1980-1990-ті роки Сихів активно розбудовувався, і питання будівництва трамвайної лінії уже постало більш гостро», – розповідає Ігор Могила,  який керує відділом розвитку ЛКП «Львівелектротранс».

Однак як у 1980-ті, так і в 1990-ті міська влада так і не змогла знайти кошти на новий трамвайний маршрут, що з’єднав би різні частини міста.

Знову заговорили про трамвай на Сихів лише у 2007 році. Тоді з міського бюджету було виділено 300 тис. грн на проектні роботи по спорудженню трамвайної лінії. Планувалось, що будівництво трамвая займе три роки – з 2008 по 2011 рік. Завершити будівництво планувалось якраз до Євро-2012.

Будівельні роботи почались у серпні 2008 року і тривали до грудня того ж року. В результаті за цей час проклали 160 метрів колії, яка разом з переносом комунікацій обійшлась міському бюджету в 12 млн грн. Однак ні в кризовому 2009-му, ні в 2010 році будівельні роботи не продовжили.

«Це сталось значною мірою через те, що на шляху прокладання трамвая знаходився старий каналізаційний колектор на вулиці Стуса. Щоб продовжувати роботу, необхідно було повністю замінити всі комунікації на цій ділянці», – стверджує Ігор Могила.

Після 2008 року міська влада Львова почала шукати кошти на будівництво трамвая. Всього цей проект обійшовся Львову в 27,3 млн євро. Майже половину коштів – 12 млн євро – місту виділив ЄБРР, 5 млн євро Львів отримав від уряду Німеччини, 1,5 млн євро надав Європейський союз. Решту 8,85 млн євро було виділено з міського бюджету Львова. З цих коштів 6 млн євро пішло на заміну колектора на вулиці Стуса.

Фото: Олександр Шутюк

Роботи на будівництві трамвайної колії тривали два роки. За основу взяли проект, розроблений Львівським проектним інститутом в 2007 році. Підрядником була турецька компанія «ONUR», яка стала переможцем тендеру.

Офіційно трамвайну колію на Сихів відкрили 17 листопада 2016 року. Її довжина – 11,5 км. Зараз маршрут обслуговує 15 вагонів.

Що вдалось, або революція в головах

Львівські урбаністи сходяться на думці, що трамвай на Сихів – це дуже потрібний маршрут для Львова.

«Зараз жителі Сихова можуть дістатись до центру міста за 25 хвилин. Раніше така швидкість була неможлива. Крім того, майже весь транспорт, що ходив з Сихова, проїжджав через вулицю Зелену. Зараз в цьому необхідності немає», – відмічає Павло Сирватка, голова відділу інвестиційних проектів ЛКП «Львівавтодор».

Як стверджує Сирватка, це напевно перший в сучасній Україні проект такого типу: збудована з нуля трамвайна лінія, а не продовження існуючих.

«З нових трамвайних ліній можу згадати Троєщинський швидкісний трамвай (але його будувати почали ще дуже давно, як частину метро і потім добудували як трамвай); сполучення району Вишенька з Автовокзалом у Вінниці (це хоч і є новобудовою, але значно менше вплинуло на місто з точки зору пасажира», – стверджує він.

Інший експерт з транспорту Ігор Могила звертає увагу на те, що трамвай на Сихів фактично спричинив зникнення низки автобусних маршрутів.

«Один автобусний маршрут фактично припинив існування вже на наступний день після запуску трамвая. Потім припинили існування ще два маршрути, що з’єднували Сихів з центром міста. Щоденно трамваєм №8 користується 48-50 тисяч жителів міста», – відмічає він.

Крім того, Могила звертає увагу на іншу програму, яку місто почало запроваджувати ще у 2011 році та продовжило застосовувати на маршруті трамвая на Сихів, мета якої зробити роботу трамвая максимально ефективною. З цією метою на перехрестях встановлено адаптивні світлофори з пріоритетним пропусканням трамвая.

Фото: Олександр Шутюк

«Суть проекту дуже проста. На кожному перехресті встановлений автоматичний контролер. Коли трамвай наближається до перехрестя, то автоматично вмикається зелене світло і тримається поки трамвай не проїде. Це для того щоб трамвай не стояв на світлофорі. Таким чином, ми на 20% зменшили час стояння трамвая на світлофорах. Це означає, що за однакового інтервалу між трамваями можемо тепер випускати на один трамвай менше, а це мільйони гривень на рік», – відмічає Ігор Могила.

Павло Сирватка відмічає також і революційну роль запуску трамвая на Сихів у сприйнятті електротранспорту. За його словами, цей проект дозволив змінити багато в головах тих, хто казав що електротранспорт загалом і трамвай зокрема є застарілим і не сучасним порівняно із автобусами і маршрутками.

«Навіть самі водії трамваїв із здивуванням дізналися що можна їздити швидше ніж 15км/год по заторах. Також цей маршрут – аргумент «за» виділення смуги для громадського транспорту, зокрема така смуга з’явилась у найвужчій частині вулиці Франка, де зараз в обох напрямках заборонено проїзд автотранспорту. Це саме місто повторить найближчим часом і на вулиці Дорошенка, де зараз через 30-50 автомобілів в корку стоять трамваї маршрутів 2, 9, 10 та автобуси 9, 48, 114», – відмічає експерт.

Що не так у Данському королівстві

Хоча всі сходяться на тому, що запуск трамвая на Сихів був дуже важливим для транспортної інфраструктури Львова, однак урбаністи і експерти з транспорту вказують і на деякі недоліки проекту.

«Я був безпосередньо долучений до процесу обговорення проекту. Хоч він і був розроблений у 2007 році, однак мав і нові рішення. Деякі з них вдалось реалізувати – наприклад, зупинки трамвая ми зробили максимально доступними для людей з інвалідністю. Однак низка недоліків стали вже більш очевидними після завершення будівельних робіт», – відмічає Ігор Могила.

Одним з таких недоліків є те, що всю колія вимощена слизькою плиткою, де гуляють пішоходи і їздять велосипедисти.

«Це стало очевидним ще в процесі будівництва, але було прийняте рішення не змінювати проект», – зазначає Могила.

Львівський урбаніст Олександр Шутюк звертає увагу на ще кілька моментів, які не врахували під час проекту і будівництва трамвая на Сихів.

«Проектувальники майже не думали про пішоходів у центрі Львова. Тут є такі місця, де ширина тротуару не перевищує 1,5 м, а враховують те, що на них часто знаходяться різні заклади і паркують автомобілі, це робить пересування пішохода дуже проблематичним. Найгірше в цій ситуації те, що найближчим часом змінити вже нічого не вийде. Хіба що вже через 30-40 років, коли будуть проводити капітальний ремонт колії», – відмічає Шутюк.

Також він звертає увагу і на іншу особливість львівського трамвая. «Вздовж лінії встановили 24 зупинки, однак їх не обладнали освітленням. Ввечері, а особливо взимку, коли вечір починається після обіду, на зупинках дуже темно і їх освітлюють лише фари трамвая. Люди стоять у повній темряві, а це може бути дуже небезпечно», – відмічає урбаніст.

Читайте також інші статті з серії «Чому не в Києві?»:

Нова набережна в Тернополі

Е-квиток для громадського транспорту в Житомирі

Як у Тернополі та Львові хочуть відмовитись від маршруток

Як створювали пішохідні центри Львова та Івано-Франківська

Серед недоопрацювань проекту Шутюк також відмічає і алеї на Сихові. «На вулиці Червоної Калини відстань між будинками подекуди доходить до 80 метрів. Якби колії були зміщені під один з країв, то цей простір можна було би об’єднати та використати краще. Наприклад, прямо посеред проспекту висадити алею шириною 30 метрів. Однак розробники проекту відмовились від таких нововведень в проект, тому зараз там лише газони з двох боків колії», – відмічає Шутюк.

Проте незважаючи на всі недоліки, усі експерти сходяться на тому, що трамвай на Сихів є дуже важливим для розвитку громадського транспорту у різних містах України.

«Нещодавно познайомився з досвідом французького міста Нант. Це перше місто у Франції, яке відновило трамвай і показало решті міст, що це сучасний вид транспорту. Тому як на мене основний стратегічний плюс “трамвая на Сихів” – зміни в головах», – підсумовує Павло Сирватка.