Чому не в Києві? Як створювали пішохідні центри Львова та Івано-Франківська

Поки Львів та Івано-Франківськ розвивають пішохідний центр, Київ лише починає створювати умови для піших прогулянок. «Хмарочос» дізнався про досвід, переваги і недоліки впровадження пішохідних просторів у цих українських містах.

Львів

Позитивні зміни

У Львові пішохідну зону створили понад 10 років тому. 26 вулиць і площ в історичному центрі міста перекрили для руху машин. Пішохідними в неділю і на свята стають також проспект Свободи і площа Міцкевича. З того часу вулицями гуляють більше людей, з’явилося озеленення, нові вуличні меблі, літні майданчики, кав’ярні і ресторани, а також вуличні музиканти. «Середмістя змінилося досить сильно, бо активізувалася комерція, зросла вартість нерухомості, стало активнішим нічне життя», – вважає львівський урбаніст Олександр Шутюк.

З появою пішохідного простору у центрі Львова з’явилася культура проводити час на вулиці. «Майже на усіх перших поверхах відкрилися заклади. Існують приклади вдалої реставрації коштом нових заможних власників приміщень у будинках пам’ятках архітектури. Попередні мешканці за жодних обставин не змогли б собі цього дозволити. Люди стали більше бувати в центрі. З’явилося озеленення, де це можливо», – розповідає Олександра Сладкова, начальниця відділу урбаністики львівського комунального підприємства «Інститут просторового розвитку».

Проект нової пішохідної зони у Львові в межах транспортного кільця

Заборона руху автомобілів на деяких вулицях чи у кварталах робить їх значно привабливішими для прогулянок і відпочинку. Так вважає Ігор Могила, який керує відділом розвитку ЛКП «Львівелектротранс»: «На вулиці, де ходять люди, а не стоять автівки, повертається життя. Поява, наприклад, пішохідної вулиці Курбаса відкрила для споглядання красиві фасади, які в свою чергу були відреставровані».

Пішохідна зона і транспорт

«Якщо говорити про площу Ринок, проспект Свободи у вихідні, то вони існують досить давно, але є умовно-пішохідними. Там можна зустріти “золоту молодь” на байках і джипах, там незатишно і небезпечно», – каже письменник Петро Яценко, який живе між Києвом і Львовом.

У центр Львова справді можна заїжджати на авто, але тільки за перепустками. Діє система болардів, які опускаються лише для проїзду трамваїв, оперативних автомобілів, машин мешканців і служб доставки. Трамваї курсують через площу Ринок із зупинкою біля Ратуші. Вулиці навколо центру стали щільно запаркованими, але майже всі парко-місця там є платними.

«Паркування поблизу пішохідних зон потрібне, і навіть у нас за нього згодні платити. У Львові недавно відкрилась вже друга зона платного паркування. З громадським транспортом нам пощастило, через площу Ринок проходить трамвайна лінія, жителі Талліна казали, що цьому дуже заздрять, бо в них у центрі трамвай не зберігся», – каже Павло Сирватка, начальник відділу інвестиційних проектів ЛКП «Львівавтодор».

У «Львівавтодорі» вважають, що при створенні пішохідної зони варто виділяти паркомісця для місцевих жителів та туристів. Наприклад, важливим вважають під’їзд до готелів у пішохідній зоні. «Має бути механізм швидкого повідомлення з боку готеля про майбутніх гостей, щоб ті могли оперативно заїхати і поселитися. Дуже важливо, хто керуватиме доступом: чи це буде зацікавлена організація (готель, торговельний центр, ресторан) чи підрозділ міської ради, який не зацікавлений надавати перевагу одним бізнесам над іншими», – вважає Павло Сирватка. За його словами, для доставки в магазини і ресторани потрібно визначити час, коли людей небагато, а бізнеси можуть працювати, і маршрути, щоб вантажівки не конфліктували з пішоходами. Хоча він визнає, що трапляються затори зі служб доставки у пішохідній зоні в багатьох містах.

«Громадський транспорт добре співіснує з пішоходами. Можливість доїзду приватним транспортом практично до площі Ринок також збережена, однак вартість години паркування на прилеглих до пішохідної зони вулицях становить 20 грн, що з одного боку зменшує стимул їхати в центр приватним авто, а з іншого – дає місту можливість компенсувати затрати від марного використання землі під автомобілем, що стоїть», – пояснює Ігор Могила.

Негативні зміни

Після створення пішохідної зони мешканці центру Львова почали переїжджати в інші райони, а свої квартири або продавали, або почали здавати в оренду туристам.

За словами Олександри Сладкової, місцевих мешканців майже не стало, а лишилися тільки ті, в кого вікна виходять у двір, а не на вулицю чи площу Ринок. «Кожен з власників бізнесів має по кілька історій про те, як мешканці його тероризували, або як він довго намагався виселити мешканців і пропонував квартири в нових районах. Нещодавно я сиділа на лавці і слухала розмову старої жінки напідпитку з її сусідом. Вони разом обговорювали, як протистояти людям, що намагаються їх виселити, і переповідали інші аналогічні історії, які вони чули. Наслухалася жахіття. Жінка ламаною українською, в перемішку з матом, кричала що вона освічена донька генерала. Такій жінці навряд чи хтось допоможе, і її доля залежатиме від гуманності того, у чиє око впала її нерухомість у центрі міста. Я була під великим враженням. Думаю, далі необхідно слідкувати за місцевими мешканцями, надавати їм юридичну допомогу і роз’яснювати їхні права. Можливо, допомогти цивілізовано переселитись, якщо іншого виходу немає», – каже Олександра Сладкова. На її думку, причина такої ситуації в тому, що влада Львова постійно балансує між тим, щоб «зберегти локальних мешканців», які частіше за все не в змозі утримувати в належному стані свою власність і проводити реставрацію і тим, що «нерухомістю має керувати той, хто в змозі її утримувати». Сладкова вважає, що часто комерціалізація житлового фонду та установ приводить до того, що зникає живе місто.

Ще одним негативним наслідком комерціалізації пішохідного простору у Львові називають витіснення аптек, продуктових крамниць, нетуристичних послуг і магазинів. «Тепер кожну аптеку і кожен продуктовий, що лишились, знають усі, бо їх лишилося кілька, і всі вони там дуже давно. Нових не з’являється», – визнають у ЛКП «Інститут просторового розвитку». Урбаніст Олександр Шутюк каже, що баланс між розвитком туризму та збереженням умов для проживання мешканців є найважчим завданням, бо багато хто до таких змін ставиться негативно. Можливим виходом він вважає встановлення містом ліміту закладів певного типу на одиницю площі вулиці чи району. «Або максимальний відсоток, який можуть займати на вулиці літні майданчики, чітко регламентувати їхні розміри. Часто трапляється, що після пішоходизації якоїсь вулиці усі перші поверхи перетворюються на кафе, які хочуть ставити літні майданчики, а комісія, яка видає дозволи, це все погоджує, бо “інакше скажуть, що ми тиснемо на бізнес”», – каже урбаніст.

Олександра Сладкова також зауважує, що в історичних містах Європи оновлення відбувається на рівні кварталу. Намагаючись знайти баланс між житловою і комерційною функцією, там розраховують мінімальну кількість житла, аптек, продуктових магазинів і максимальну кількість ресторанів, готелів, туристичних магазинів. «У нас наразі це саморегульований процес, динаміка якого залежить від ринку. Влада міста не має принципового впливу на функцію приміщень, що перебувають в приватній власності. І власники просто роблять те, що їм вигідніше», – визнає вона.

Як хочуть розширювати пішохідний простір Львова

Пішохідна зона існує у межах колишніх міських мурів Львова і оточена з усіх боків магістральними вулицями. До них примикають квартали, де є вулиці, майже позбавлені транспортного руху. У 2018 році розпочалась робота над розширенням пішохідної зони – навколо центрального ядра хочуть зробити променад пішохідних вулиць. Перші два кроки для створення променаду вже зроблено – це проїзд Крива Липа та вулиця Курбаса. Зараз розглядають можливість зробити пішохідними вулиці Руданського, Фурманську, Нижанківського. Львів орієнтується на приклад пішохідних просторів Копенгагена, Барселони, Ляйпціга.

У межах кільця хочуть створити нові пішохідні вулиці

Багато дрібних вуличок навколо центру Львова переважно використовуються як парковка. Їх збираються перетворити на пішохідні вулиці, або – з суміщеним рухом, де паркування буде обмежене. «Крім планів, існує рішення, яке вже реалізовується, щодо влаштування на частині вул. Дорошенка руху лише громадського транспорту та пішоходів. Це дасть змогу з одного боку пришвидшити рух трамваїв, які не стоятимуть в заторі з приватним транспортом. Що варто робити інакше – не так сильно боятись приймати нові нетипові рішення», – каже Ігор Могила, керівник відділу розвитку ЛКП «Львівелектротранс».

У «Львівавтодорі» погоджуються, що потрібно максимально уникати ситуації, коли за пішохідною зоною «випалена земля» – багато смуг з інтенсивним рухом. «Має бути ланцюг поєднаних пішохідних зон, так само як і ланцюг магістральних вулиць. Зараз у Львові цей ланцюг лише створюється. Звичайно, у пішохідному просторі не має бути некомфортних і небезпечних пішохідних переходів (через багато смуг, а тим більше підземних). До пішохідних зон має бути зручний доступ всіма видами транспорту, в тому числі громадським та велосипедом», – каже Павло Сирватка. На його думку, дуже добре, що з центру Львова не виносять державні, приватні та муніципальні організації, бо їхні працівники створюють попит на послуги у час, коли мало туристів, тому заклади працюють довше і більш рівномірно заповнені протягом дня.

Що думають мешканці і туристи?

Петро Іськів, житель Львова:

Мені дуже подобається, зараз центр міста виглядає класно – ресторанчики, багато людей, як у казці. Львів став дуже туристичним, 10 років тому такого не було. Я мешкаю у Львові на вул. Пекарській, це 5 хвилин від пішохідної зони, і здаю в оренду офіс на вул. Братів Рогатинців у пішохідній зоні Львова. Там панорамні вікна, які виходять на площу Ринок. Я можу заїжджати машиною в пішохідний центр, бо маю перепустку як власник нерухомості, таку перепустку один раз на рік видає безкоштовно міська влада. Я завжди можу запаркувати на вулиці машину, у непішохідній частині Львова з цим складніше.

Пітер Коллер, німецький турист, був у багатьох обласних центрах України:

Мені подобається пішохідний центр Львова, там є лавочки, відкриті кафе, люди сидять, грають у шахи, можна побачити вуличних музикантів. Є велика різниця з містами Західної Європи, що в пішохідній зоні Львова є лише кілька магазинів. Тож це більше зона для проведення вільного часу, щоб потусуватись. А в західних містах ви також можете знайти великі універмаги в пішохідних зонах. Часто вони лише для шопінгу.

Коли магазини зачиняються увечері, багато західних пішохідних зон мертві, також тому, що там ніхто не живе. Немає квартир, немає кафе. На заході роблять багато помилок у плануванні міста.

Івано-Франківськ

Пішохідна зона в Івано-Франківську

В Івано-Франківську з’явилась перша пішохідна вулиця в Україні ще наприкінці 1980-х років – вул. Незалежності. Навесні 2017 року виконком Івано-Франківська вирішив створити пішохідну зону в історичному центрі міста в межах вулиць Галицька, Станіславська, Тринітарська, Шеремети, Старозамкова, Страчених Націоналістів, Вірменська, Труша, пл. Ринок та майдан Шептицького. У 2017 році після капремонту стала пішохідною одна з найвужчих та найкоротших вулиць – Тринітарська. Станіславську і Тринітарську повністю реконструйовано з врахуванням принципів універсального дизайну. Решта вулиць пішохідні різною мірою: десь повністю обмежили проїзд транспорту, десь забрали транзитний рух, облаштувавши закриті платні паркувальні зони.

Вулиця Тринітарська у Івано-Фрнаківську після реконструкції

«Середмістя Франківська наповнилося життям. Друге дихання отримали бізнеси, що працюють в пішохідних зонах, наприклад, ресторани. Зони їхньої діяльності розширилися завдяки літнім майданчикам. Роздрібні магазини отримали можливість (якщо в них правильно працює маркетинг і навігація) залучити людину до себе, бо пішоходи більш схильні до імпульсних покупок, і взагалі просто до цікавості. Розширилися зони проведення різних івентів (культурних, освітніх, розважальних) з рекреаційних чи спеціально підготовлених просторів до пішохідних зон», – каже Володимир Радевич, куратор програми «Стала Мобільність» платформи «Тепле Місто» в Івано-Франківську. За його словами, у пішохідній зоні стало легше реалізувати нові рішення, зокрема нове освітлення, альтернативні сонячні джерела енергії.

«Створення пішохідних зон в історичному центрі міста – сучасна світова практика. І ми раді, що наше місто пішло саме цим шляхом розвитку. Поява пішохідних зон – це, в першу чергу, безпека та комфорт для городян та гостей міста, чисте повітря, кращі умови для розвитку малого та середнього бізнесу, зменшення шумового забруднення.

Такі локації притягують людей, там хочеться знаходитися, пити каву, спілкуватися, зустрічатися, гуляти з дітьми, тощо. Погодьтеся, набагато приємніше проводити час у пішохідній зоні міста, ніж біля дороги», – вважає Андрій Коман, керівник UCG. urban consulting group.

Хто і як робить пішохідним Франківськ

Пішохідним Франківськом опікується Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою міської ради. Начальник управління інфраструктурної політики в цьому департаменті Назарій Рогів каже, що пішохідний рух займає значну частку від загальної кількості переміщень у місті. «Щоб збільшити її, місто працює над “заспокоєнням” транспорту на небезпечних ділянках. На замовлення нашого департаменту вже декілька років поспіль реалізовуються проекти з будівництва острівців безпеки, піднятих пішохідних переходів, кільцевих розв’язок малих радіусів, влаштування спільного простору для всіх учасників вуличного руху (shared space) та багато інших», – розповів він.

Вулиця Тринітарська – до і після реконструкції

Для збільшення привабливості пішохідного руху в місті, у Франківську маркують пішохідні переходи і розширюють тротуари. Щоб полегшити користування вулицями для маломобільних людей, у місті знижують бордюри на перехрестях і примиканнях другорядної дороги до головної. Для дітей та літніх людей влаштовують світлофорне регулювання з достатньо довгою тривалістю зеленого світла, а для людей з вадами зору світлофори обладнують звуковими сигналами і додатково освітлюють пішохідні переходи.

«Намагаємось підвищити якість перебування пішоходів на вулицях та у громадських просторах, бо це покращує якість життя мешканців міста і збільшує його привабливість для гостей. Ми розширюємо пішохідну зону в центральній частині Івано-Франківська і створюємо нові пішохідні простори в спальних районах, щоб зробити місто поліцентричним», – каже Назарій Рогів.

У пішохідній зоні Франківська встановлюють вуличні меблі, а також урни, велостійки, зупинкові комплекси, квітники тощо. Пішохідні простори неможливі без озеленення, тому в місті облаштовують нові парки і сквери, розширюють зелені зони за рахунок висадки дерев з густими кронами вздовж доріг, пішохідних і велосипедних доріжок. Це захищає пішоходів від сонця і запобігає нагріванню будівельних і транспортних поверхонь, покращує клімат у місті.

«Попри всі позитивні моменти від створення таких локацій, когось це може обурити, налякати. Люди відчувають певну небезпеку від подібних змін, бо все нове – завжди незрозуміле. Основна причина – погана комунікація між органами виконавчої влади та населенням. Не можна ставити людей перед фактом, з ними треба працювати, розказувати поступово про всі вигоди від таких нововведень», – зауважує Андрій Коман, керівник UCG. urban consulting group.

Пішохідний Київ: мрія і реальність

У Києві Хрещатик стає пішохідним лише раз на тиждень або на великі свята (наприклад, футбольні матчі). У пішохідній зоні на Трухановому острові постійно виникають проблеми через автомобільний трафік. І загалом, пішохідні вулиці почали з’являтися лише протягом останніх двох років. З 2015 року перекрили частину алеї Героїв Небесної Сотні, а у 2016 році поставили боларди на Андріївському узвозі, хоча режим пішохідної зони там часто порушується, а винуватих не штрафують. З першого вересня 2017 року перекрили вулицю Сагайдачного і частину Контрактової площі на Подолі. Минулого року також перекрили частину вул. Костичева на Теремках. «Агенти змін» пропонували зробити пішохідною частину вулиці Ярославів Вал, але місто не пішло назустріч. Тепер вони досліджують Харківський масив для створення концепції реконструкції пішохідної зони всередині житлового кварталу.

Є кілька проектів пішохідних вулиць і площ у Києві. Зокрема, Бессарабський проїзд, по якому триває дуже довгий процес підготовки. Цього року очікуються експериментальні перекриття Бессарабського проїзду. Також є сирий проект громадських активістів зробити пішохідною частину вул. Пушкінської.

Нові боларди на пішохідній Контрактовій площі. Фото: Вадим Денисенко

На думку екс-куратора проектів пішоходизації та велосипедизації Києва в Департаменті транспортної інфраструктури КМДА, Влада Самойленка, є кілька причин, чому в Києві все повільніше, ніж у Львові чи Франківську. «По-перше, існують страхи перетворень. Противники пішоходозизації лякають транспортними колапсами і безапеляційно заявляють про “неправильність” таких рішень без цифр, моделювань чи аргументів. Керівництво “Київавтодору” під час дискусій та нарад дещо зверхньо поводиться з опонентами та пропозиціями, які відрізняються від його світобачення та розуміння процесів. Крім того, кадри Департаменту транспорту більшою мірою закопані в паперах, що не мають можливості підняти голову вище. Мені здається, не вистачає бажання, часу та мотитивації аналізувати схожі вітчизняні чи закордонні досвіди перетворення і вимушені користуватись виключно догмами 1960-90х років. І треба розуміти, що в столиці, схоже, дещо складніші процедури погодження, через велику кількість інстанцій. Крім того, існують політичні страхи – що через ці перетворення за чинну владу проголосує менше киян», – резюмує Влад Самойленко.

Останній аргумент є скоріше емоційним, ніж раціональним – під час соціологічного дослідження, яке проводилось на Подолі, більше 80% опитаних жителів історичного району підтримували пішоходизацію Контрактової площі, а отже, на відміну від чиновників, хочуть змін у місті. І зрушення тут вже почалися – якщо проект «Нова Контрактова» виявиться вдалим, Київ матиме успішний прецедент створення пішохідної зони в історичному центрі. А це дасть аргументи для погодження всіх інших проектів пішохідних вулиць у місті.

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 265 днів. За цей час ми опублікували 23399 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?