«Проектна майстерня Бєляєвих» (англ. – ATO-Bel architects) – проектне бюро зі Львова, що займається розробкою архітектури різного типу та дизайном інтер’єрів.

Бюро заснували брати Андрій і Тарас та сестра Оксана Бєляєви. Воно стала одним із найпомітніших учасників конкурсу «Ukrainian Urban Awards» з авторитетним міжнародним журі, отримавши чотири нагороди у різних номінаціях. «Хмарочос» поспілкувався Андрієм та Тарасом Бєляєвими про проекти майстерні, їхні ціннісні орієнтири та специфіку роботи із замовниками в Україні.

Нам хочеться більше живих міст

Від самого початку ми для себе вирішили, що у кожній ситуації є можливість зробити добре. На будь-якій ділянці, за будь-яких умов та бюджету можна зробити добре для людей та для міста. Визначити, що ж таке «добре» – це відповідальність архітектора, питання його освіти, світогляду, соціальних та етичних уявлень. Для нас важливо мати картинку майбутнього, яке ми хочемо залишити у спадок, і наближати її архітектурними засобами. Як писав американський теоретик архітектури Крістофер Александер, кожен акт дизайну – це можливість відремонтувати світ.

Нам хочеться бачити місто, що максимально розкриває потенціал людей. Місто, у якому речі, які дратують і викликають стрес, зведені до мінімуму, а кількість тих, що надихають і внутрішньо збагачують, є максимальною. У того ж Александера є поняття міри життя. Речі можуть бути живими і неживими, і люди у певному середовищі можуть себе почувати більш або менш живими. І нам хочеться, щоб живих міст було більше.

Водночас, у нашій професії кажуть: краще збудувати на «чотири», ніж не збудувати на «п’ять». Ми намагаємося максимально слідувати нашим цінностям. Але якщо робити це радикально, можна не втілити жодного проекту і не принести жодної користі взагалі. Тому ми тверезо підходимо до побажань замовника.

Норми, що обмежують  

Звісно, іноді замовники мають непомірні апетити. Кожна ділянка сприймається тоді вирваною з загального контексту. Коли такі забудовники починають певний проект, то не узгоджують свій особистий прибуток з перспективою міста мати краще майбутнє. Такий підхід не здатен генерувати життєздатної міської архітектури.

Та навіть коли забудовники погоджуються на більш прогресивні речі, їх реалізації часто перешкоджають архаїчні норми законодавства. Для прикладу, зараз є затребувані малі квартири. Цей тип планування передбачає вітальню та спальню, що виходять вікнами на фасад. Але за чинними нормами потрібно робити пожежний простінок, що залишає місце для великого вікна лише у одній з кімнат. Страждає також гнучкість проектування. Зараз заборонено розміщувати мокрі приміщення (кухні та санвузли) над житловими кімнатами. Тому ми не можемо закласти можливість об’єднання таких малих квартир мешканцями у разі потреби. Стосовно дитячих майданчиків, не дозволяється проектувати їх на на даху будь-яких приміщень. Навіть якщо це приміщення – підземний паркінг.

У нас завжди намагаються дуже чітко прописати будівельні норми. Але щоб досягти найкращого рішення потрібен діалог, потрібно шукати індивідуальне рішення для кожного проекту. Звісно, у ситуації тотальної недовіри, як у галузі, так і у суспільстві, складно побудувати систему, яка б грунтувалася на такому підході. Простіше дозволити чи заборонили щось усім.

Ефективний конкурсний підхід

Нас завжди дивувало те, як інші бюро готові десятками називати імена улюблених архітекторів. Ми більше звертаємо увагу на конкретні проекти. Іноді навіть найкрутішим архітекторам щось не вдається, а невеликі майстерні можуть зробити надзвичайно круто. І все ж нас надихає Девід Бейкер, його підхід до соціальної архітектури є досить цікавим. Ми вже згадували Крістофера Александера, він радше теоретик, але книга «Мова шаблонів» нам ідеологічно дуже близька, ми намагаємося впроваджувати схожі принципи у своїй роботі.  

Ми також дійшли висновку, що у цій сфері конкурсний підхід є дуже дієвим. Це стимулює здорову конкуренцію, надихає зробити трішки більше. Ми навіть влаштовуємо внутрішні конкурси, пропонуємо кілька варіантів та обираємо той, що варто розвивати далі. Трапляється навіть так, що відправляємо на конкурс кілька робіт від нашої проектної майстерні.

Проекти майстерні

Житловий комплекс «Вілла Магнолія» у Львові.
Перше місце у номінації «Житлова архітектура»

«Вілла Магнолія» – це проект, яким наша майстерня живе останні три роки. Цей житловий квартал розташований на околиці Львова. Він розрахований на 130 квартир, загальна площа – близько десяти тисяч квадратних метрів. Перші три будинки уже введені в експлуатацію, до кінця року планується завершити решту. Ми також розробляли два менших об’єкти поруч: «Вілла Магнолія Північ» та «Вілла Магнолія Захід».

У «Віллі Магнолії» втілена концепція перфорованого кварталу. Для порівняння, наш проект на острові Рибальскому у Києві – це чіткий периметральний квартал. Перфорований ж передбачає суцільний перший рівень, що визначає периметр двору, та окремі будинки на рівні верхніх поверхів. Такий підхід, звісно, має свої переваги та недоліки. Розділення будівель дає змогу організувати кращі види з вікон. Багато квартир також мають наскрізну або кутову орієнтацію, що сприяє якісному провітрюванню помешканнь.

Серед недоліків найбільш очевидний економічний – ми не використовуємо частину площі, тому не можемо збудувати таку ж кількість квартир, як у периметральному кварталі. Крім того, якщо за межами забудови є джерело постійного шуму або дизгармонійні види, перфорований квартал може виявитись не найкращим рішенням.

«Вілла Магнолія» – це також хороший приклад ситуації, коли апетити девелопера були співмірними з тим, що ми вважаємо комфортним форматом міського житла. Житловий комплекс представляє досить щільну забудову, адже у місті важливо економити землю. Водночас, ніхто не планував будувати тут вище п’яти-шести поверхів. У проекті передбачені як малі квартири, так і дво-триповерхові таунхауси. Ми сподіваємося, що можливість обирати сприятиме різноманіттю та привабить сюди людей різного достатку.  

Вартість житла у комплексі є вищою, ніж середня у Львові. Це зумовлено складністю проектних рішень та собівартістю. За цілим рядом показників «Вілла Магнолія» не може конкурувати з середньостатистичною пропозицією на ринку. Кожен поверх має індивідуальне планування, фасади оздоблені плиткою, а у внутрішньому дворі велику увагу приділено ландшафтному дизайну. Це чи не перший у місті внутрішній двір, вільний від автомобілів. Потрапити всередину може тільки спецтехніка, для автівок мешканців передбачена підземна парковка. Максимум першого рівня ми розподілили під комерційні площі, магазини, кав’ярні тощо.

Для міста це хороший приклад систематичної комплексної забудови, на противагу клаптиковій, що дуже часто має місце. Цей район зараз активно забудовується. Треба відзначити позицію міської влади стосовно інфраструктури. Планується, що центральною вулицею поблизу буде рухатися громадський транспорт. Місто наполягло також на створені дитячого центру у комплексі «Вілла Магнолія» та спортивного майданчика, спільного для кількох проектів у цьому районі.

Офісна будівля на вулиці Федьковича у Львові.
Перше місце у номінації «Комерційна архітектура»

Будинок, що знаходиться за адресою вулиця Федьковича, 40, належить до періоду австрійської забудови. Він уже давно не відповідає потребам сучасного офісу, тому власник планував побудувати на його місці нову будівлю. Нас та ще кілька студій попросили продемонструвати своє бачення. Так з’явився цей проект. Але, схоже, він не буде реалізований: у старому будинку зараз міняють вікна, навряд його будуть зносити найближчим часом.

Головною концептуальною ідеєю цього проекту було запропонувати схему з жорстким зовнішнім периметром та лише одним несучим елементом – великою круглою колоною у центрі. З технічної точки зору це можливо було реалізувати через невеликі розміри будівлі. Водночас, таке рішення дозволило б максимально гнучко використовувати площу поверху для офісних потреб.  На останньому поверсі ми також прагнули уникнути масивних елементів, створивши враження суцільного скляного простору. Це допомогло б гармонійно вписати будинок у силует оточення.

Раніше ми вже працювали з проектом на вулиці Федьковича – проектували там багаторівневий паркінг. Він посів друге місце у цій же номінації («Комерційна архітектура» – ред.). Тому, працюючи над проектом офісної будівлі, ми враховували наше вже сформоване бачення цієї вулиці. Ми хотіли б зробити її максимально пішохідною, перетворити на місце для променаду посеред ділового району. Тому запроектували у партері будинку кафе та поєднали його з терасою у внутрішньому подвір’ї.

Крім того, для роботи над цим проектом ми замовили 3D модель середовища. Вона створюється завдяки поєднанню зйомок з квадрокоптера у різних ракурсах. У такому форматі дуже зручно працювати: можна оцінити не лише, як твоя споруда працює з оточенням у формах та об’ємах, але навіть у плані кольорів та текстур.   

Єдиного рецепту, як гармонійно вписати нову будівлю у вже існуючий контекст не існує. Це питання смаку архітектора та його здатності цей контекст оцінити. Часом перешкоджають також інтереси замовника. Якщо у певному середовищі органічно виглядатиме будівля до чотирьох поверхів, а замовлення передбачає вісім, для архітектора, мабуть, етичніше просто від нього відмовитись.

Також, не варто очікувати, що відверто контрастна будівля всім одразу сподобається. Якщо переглядати в архівах львівську періодику австрійського чи польського періодів, побачите, що містяни завжди були незадоволені тими чи іншими будівлями. Тут важливо налагодити комунікацію з людьми, обговорювати проект. У Норвегії, зокрема, узгодження може тривати до шести років. За цей час усі звикають до вигляду будівлі, ще до того, як вона постає фізично.

Детальніше про всіх переможців Ukrainian Urban Awards можна прочитати за посиланням.