У 2017 році Київ приєднався до світового руху «Партнерство за здорові міста». Його мета — зменшити смертність на міських вулицях (зокрема, внаслідок ДТП).

Відтак, у КМДА запустили спільний із фондом Блумберга проект «Безпечний трафік Русанівки». Він має перетворити перший штучний острів Києва на комфортний вело-пішохідний простір. Володимир Хенгістов дізнавався, що саме чекає на Русанівку, і коли відбудуться зміни.

Стамбул зміг — і Київ зможе

У київській команді проекту кажуть, що мріють перетворити Русанівку на таке місце, де людям буде комфортно ходити пішки, або їздити велосипедом, не ризикуючи потрапити у ДТП. В цьому їм допомагають турецькі експерти з Інституту світових ресурсів (WRI). Їхня спеціалізація — доступність міста, транспортна мобільність та безпека дорожнього руху.

Менеджерка з міської мобільності Мерве Акі, яка працювала над проектом пішоходизації історичної частини Стамбулу, наводить статистику: у 2030 році великі міста населятиме 70% жителів планети, а кількість приватних автівок у світі може сягнути більше одного мільярда.

Тому міста мають бути готовими до цього виклику — розвивати екологічний громадський транспорт, заохочувати людей користуватись велосипедами, робити вулиці якомога доступнішими для маломобільних містян. Мерве наголошує: в турецькій столиці така стратегія спрацювала.  

«Наш проект пішоходизації історичної частини Стамбулу був успішним. Нам вдалося збільшити кількість публічних просторів, де сьогодні радо збираються містяни, суттєво зменшити об’єми шкідливих викидів у повітря. В результаті місцеві магазини на перших поверхах почали отримувати більші прибутки. Ще чотири роки тому, коли ми втілювали проект, більшість місцевих бізнесменів була вкрай незадоволеною. А сьогодні вони радіють результатам», — розповідає вона.  

Те ж саме стосується й міських транспортних рішень, підкреслює її колега Джелал Толга Імамоглу. Він — транспортний інженер, який займається безпекою дорожнього руху в містах Туреччини та Африки. Джелал переконаний, що зручними можна вважати ті міста, де транспортні переміщення комфортні та доступні для всіх містян, а не лише для власників приватних автівок. Так, в турецьких містах на виділених смугах ефективно працюють маршрути швидкісних автобусів. Крім того, муніципальні посадовці постійно аналізують ситуацію на міських дорогах і намагаються вдосконалювати їхню безпеку. Але, визнає Джелал, із цією проблемою Туреччині й досі не вдалося впоратись.  

Як же це виглядатиме на Русанівці?

Голос народу

Проект розпочався з опитування мешканців та гостей Русанівки. Жителям пояснювали: саме на основі їхніх відповідей місто прийматиме рішення, як переоблаштовувати місцеві вулиці, створювати нові пішохідні простори і змінювати схеми дорожнього руху.

Учасниця проекту Анна Даниленко, яка координує розвиток велотранспорту в Департаменті транспортної інфраструктури КМДА, каже: київська команда адаптувала анкету, розроблену турецькою командою під час роботи над створенням пішохідних зон у Стамбулі разом з архітектурною компанією Gehl Architects.

Всього опитали 169 жителів Русанівки, віком від 25 до 60 років. Всі респонденти давно живуть в мікрорайоні, працюють і мають вищу освіту. 3% опитаних мають інвалідність або вади із зором, які заважають їм безперешкодно пересуватися містом.   

«Одна з найголовніших проблем для русанівців — це паркування, — розповідає інший учасник проекту, урбаніст Григорій Мельничук. —  Зі 169 людей, з якими ми спілкувалися, 119 час від часу користується автівками. Всього на Русанівці ми нарахували 4000 різноманітних паркомісць. У дворах паркується 30% автовласників. 40% залишають автівки просто на проїжджій частині. Лише 3% автовласників мають власні гаражі, а 5% — користуються організованими стоянками».

Загалом, кажуть учасники проекту, автівками рясно вкритий увесь мікрорайон. Ними заставлені крайні смуги вздовж Русанівської набережної та забиті проїзди у внутрішні двори — між «залізними кіньми» вимушені маневрувати мами з дитячими візочками. Деякі мешканці за допомогою імпровізованих стовпчиків намагаються відгородити хоча б свої під’їзди. Така захаращеність часто призводить до аварійних ситуацій на місцевих дорогах: машини виїжджають на зустрічну смугу, трапляються наїзди на пішоходів. Пригадують і декілька випадків, коли пасажири просто випадали з маршруток, мало не потрапляючи під колеса.

При цьому більшість русанівців (98%) із задоволенням ходить пішки, 39% опитаних використовують громадський транспорт, а 21% — охоче їздить на велосипеді.

Також мешканці мікрорайону не надто задоволені його інфраструктурою: 84% опитаних кажуть, що тут бракує громадських туалетів, 59% нарікають на пандуси — точніше, на їхню відсутність. Крім того, їх доволі сильно хвилює погане освітлення на вулицях і, як наслідок, громадська безпека: 40% респондентів негативно оцінюють її рівень в русанівських зелених зонах.  

Більшість опитаних русанівців переймаються безпекою місцевого дорожнього руху. Водночас їх влаштовує графік курсування громадського транспорту. 59% воліють вдосконалити місцеву велоінфраструктуру, зазначаючи, що однієї велодоріжки вздовж Русанівського каналу недостатньо. 47% хочуть покращити інфраструктуру для людей з інвалідністю.

А ось з новими пішохідними маршрутами, кажуть автори дослідження, русанівці ще не розібралися. Так, третина опитаних мешканців вважає, що облаштовувати нові місця для пішоходів не потрібно, а 72% наголошує, що слід покращувати якість вже чинних пішохідних локацій.

Зав’язуй очі — і вперед

Команда проекту наголошує: будь-яке перепланування чи облаштування вулиць має завжди відбуватися за безпосередньої участі місцевих жителів.

«На жаль, посадовці, які відповідають за проектування та реконструкцію вулиць, часто далекі від реальних потреб місцевих мешканців, — пояснює “Хмарочосу” Даниленко. — Для нас і досі незвична практика, давно усталена у багатьох європейських містах, коли чиновники постійно спілкуються з містянами і знають проблеми, які їх непокоять. Але у наших реаліях, якщо треба, наприклад, переоблаштувати вулицю, проект відсторонено малюють десь у кабінеті…».

«Справа в тому, що проектувальники завжди бачать перед собою великі вулиці та магістралі, — доповнює Мельничук. — Натомість місцеві жителі знають всі локальні проблеми: занедбані проїзди до шкіл та дитячих садків, погане освітлення, небезпечні перехрестя, відсутність пандусів для людей, які змушені пересуватися на візках. І без участі мешканців навіть найкращий експерт не знатиме всіх цих важливих нюансів. Коли обговорюєш реконструкцію вулиці спочатку з чиновниками, а потім — з жителями, одразу помічаєш, що ці дві групи звертають увагу зовсім на різні речі».

Тому київські спеціалісти з міського планування та організації дорожнього руху, для яких команда проекту провела також декілька лекцій та воркшопів, відчули на собі й «всю різноманітність пересування київськими вулицями». Під час кількагодинної прогулянки Русанівкою вони чекали на прибуття автобусів та маршруток; підіймали дитячі візочки по місцевих сходах; ходили нерівним асфальтом із зав’язаними очима; виїжджали з велосипедами на місцеві перехрестя; переходили дорогу через 40-метрові «зебри» — і мимоволі прискорювали крок, зачувши неподалік загрозливо наростаюче ревіння моторів.

Після трьох днів такої колективної роботи міські спеціалісти підготували дві концепції щодо реорганізації дорожнього руху та переоблаштування русанівських вулиць. Учасники проекту ними задоволені: довга прогулянка з візочками та зав’язаними очима допомогла посадовцям врахувати багато важливих нюансів.

Козацька рада

Найголовніший, третій етап — обговорення обох розроблених концепцій з мешканцями. Про це у команді згадують лаконічно: було гаряче! І якщо частина мешканців просто вносила свої пропозиції до проектів, то інша заповзялася переписувати все «з нуля». Але, врешті, з усіма вдалося дійти згоди.

Читайте також: Історія Русанівки: перший штучний острів у СРСР, дитсадок Мілли Йовович та черги за візочками з авіазаводу

Одна з основних вимог русанівців, яку підтримали всі учасники обговорень: будь-який новий проект на Русанівці має зберегти всі існуючі дерева, повністю заборонити їхню вирубку та передбачити нове озеленення. Крім того, мають бути впорядковані паркувальні місця, а для маломобільних містян облаштована необхідна інфраструктура: понижені бордюри, підвищені наземні переходи та сучасні пандуси. Велосипедні доріжки мають бути максимально безпечними, а тротуари — з освітленням. Дійшли консенсусу і стосовно швидкісного режиму на місцевих дорогах: Набережне шосе — не більше 50 км/год, вул. вулиця Ентузіастів — 40 км/год, бульвар Шамо — 30 км/год, міжквартальні проїзди — 10 км/год.

Команда обіцяє, що всі напрацювання будуть враховані в найближчому проекті для мікрорайону: мова йде про капітальний ремонт вулиці Ентузіастів, який розпочнеться у 2019 році. Та й всі інші проекти з переоблаштування місцевих вулиць теж одразу обговорюватимуть з русанівцями.