Ян Ніккер з бюро MVRDV про архітектуру сталого розвитку та діалог з громадськістю

Як побудувати функціональну «зелену» будівлю, органічно вписати її в історичний контекст та пояснити дизайнерські рішення громадськості? «Хмарочос» поспілкувався з Яном Ніккером у рамках міжнародної архітектурної конференції «Architecture of the future».

Як Ніккер (Jan Knikker) – партнер нідерландського архітектурного бюро MVRDV. Зараз очолює напрямки розвитку бізнесу та зв’язків з громадськістю компанії. Ніккер працював над відкриттям ринку в Роттердамі (Нідерланди) та бібліотеки у містечку Спейкенісс (Нідерланди).

«Сталий» не означає «обмежений»

Сьогодні будівлі та будівництва потребують чималої кількості енергії для опалення та охолодження. Саме виробництво цієї енергії спричиняє близько третини усіх викидів вуглекислого газу в атмосферу. Це велика проблема, і архітектори несуть відповідальність за те, щоб змінити цю ситуацію. Частина технологій для створення архітектури сталого розвитку є дійсно складними або дорогими, наприклад, сонячні панелі, зелені дахи чи системи збору конденсату з фасадів.

Але існують також численні пасивні системи. Найпростіший приклад: можна повернути будинок так, щоб він отримував достатньо сонячного світла. Або навпаки уникав прямих сонячних променів. Це речі, які можуть використовувати архітектори навіть у країнах, що розвиваються. У них є шанс одразу перейти до екологічного будівництва, минаючи «брудний» етап.

Разом з тим, відповідність стандартам сталого розвитку – це завдання, яке ми повинні вирішити, але не основне завдання архітектури. Будівлі повинні, перш за все, добре функціонувати. Бути хорошим домом для життя, зручним офісом, привабливим шопінг-центром.

Вважається, що скляні елементи не мають займати понад 35% фасаду екологічної будівлі. Але таким чином ми отримуємо пасивні будинки з маленькими вікнами, вони виглядають скромно і однотипно. Ми не можемо говорити про вдалий «зелений» будинок, якщо у ньому ніхто не хоче перебувати.

Бібліотека у Спейкеніссі (Нідерланди)/ зображення MVRDV

Наше бюро проектувало бібліотеку у Спейкеніссі (Нідерланди). Це невелике портове місто, де люди мало читають. Тому наша ідея полягала в тому, щоб прорекламувати книги за допомогою нової будівлі. Так ми прийшли до ідеї своєрідної «гори» з книг під скляним накриттям.

Але виникла проблема: скляна будівля абсолютно не відповідає вимогам архітектури сталого розвитку. Вона сильно нагрівається влітку та швидко охолоджується взимку. Врешті, ми з інженерами знайшли рішення, яке допомогло використати ці недоліки на нашу користь.

Для цього ми створили систему труб, що пронизує усю будівлю. Влітку вода у них нагрівається та збирається у спеціальний резервуар, що допомагає опалювати бібліотеку взимку. Для цього не потрібні додаткові бойлери, лише насос. Крім того, на даху встановлено систему, яка реагує на зміну погоди та автоматично відкриває вікна або закриває штори, коли це необхідно.

Історичний контекст

У Києві я помітив будівлі, що імітують історичні стилі, хоча насправді вони нові. Їх видають неспівмірні розміри, одразу стає зрозуміло, що їхні власники керувалися переважно економічним інтересом. На жаль, такі замовники часто диктують свої умови, і архітектори не мають можливості на них впливати.

Тому проблему збереження історичних центрів потрібно вирішувати, перш за все, в політичній площині. Влада міста повинна усвідомлювати цінність таких районів та розробляти правила забудови у їхніх межах.

Скляна ферма за проектом бюро MVRDV/ зображення Australian Design Review

На мою думку, важливо поважати історичний контекст, але не впадати в ностальгію. Для прикладу, наше бюро проектувало торговельний центр у голландському містечку Схейндел. Ця будівля скляна, але за формою нагадує місцеві ферми. Ми також співпрацювали з фотографом, який зняв 80 старих ферм в околиці та створив із цих фотографій збірний образ. Це зображення ми і надрукували поверх скляного фасаду. Таким чином, будівля має сучасний та водночас історичний вигляд.

Як я полюбив бетон

Наш досвід показує, що залучати громадськість до обговорення потрібно ще на ранніх стадіях проектування. Ми намагаємося проводити публічні дискусії на етапі розроблення концепту. Сідаємо за чашкою чаю та спілкуємося з жителями району, вислуховуємо їхні побажання та адаптовуємо проект. Це результативний процес, адже якщо громадськість виявиться не задоволеною фінальним планом, доведеться витратити значно більше часу та грошей на внесення змін. Важливу роль у цьому відіграє і місцева преса: спорудження будівлі часто є не лише архітектурним, але й суспільним дискурсом.

Торговельний центр за проектом бюро MVRDV/ зображення: ArchDaily

Якщо люди не розуміють складного та витонченого проекту, архітектор повинен його пояснити. Коли я був ще юним, то не розумів краси бетону. Тоді я запитав у Рема Колгаса, архітектора, з яким працював на той час: чому б нам просто не пофарбувати цей страшний сірий бетон? Він тоді сказав мені подивитися на нього ще раз, уважніше, пригледітися до природного кольору. Дати йому шанс. І з тих пір я полюбив це матеріал.

Тому для архітектора дуже важливо вміти пояснювати. І не складними технічними термінами, а так, щоб могла зрозуміти навіть восьмирічна дитина. Якщо це вдасться, співпраця з громадськістю може бути дуже вдалою.

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 281 днів. За цей час ми опублікували 23517 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?