Лікарі-терапевти – зазвичай є першими, з ким ви спілкуєтесь у поліклініці чи лікарні, якщо недобре почуваєтесь. «Хмарочос» дізнався про особливості навчання та тонкощі роботи терапевта.

На питання відповідала Тетяна Анікєєва, терапевт вищої категорії, медична директорка клініки «Добробут», доктор медичних наук, ревматолог.

Чому лікарі так довго вчаться?

Організм людини занадто складно влаштований і не до кінця вивчений. В університетах декілька років вивчають фізичний стан здорової людини і ще декілька років патологічні стани. Тож обсяги інформації дуже великі. Проте з сучасними способами отримання інформації, можливо, років через 10 навчання в університетах буде скорочено, наприклад, до 3-4 років.

Чому ви вирішили навчатися на лікаря у 90-х? Адже на той час це була погано оплачувана професія.

Моя мама – медсестра, тому в дитинстві я багато часу проводила у лікарні. Там була романтична атмосфера крапельниць, ін’єкцій. Ще тоді мене почали захоплювати люди у білих халатах, і я вирішила стати лікарем.

Яку терапію проводить терапевт?

Терапія – це зцілення, лікування. Пацієнт може прийти до терапевта за порадою або з метою профілактики захворювань. Лікар загальної практики робить висновки про здоров’я пацієнта загалом і вже потім, за потреби, направляє до іншого спеціаліста.

Навіщо отримувати направлення до іншого лікаря від терапевта?

Часто виникають ситуації, коли пацієнт не знає, що і де у нього болить. Наприклад, багато людей приходять зі скаргами на біль у серці, а насправді його легко переплутати з болем у спині. Пацієнт може цього не знати і піти, скажімо, до невропатолога. Той перенаправить його ще до кількох лікарів або, що гірше, призначить якесь лікування. Повірте, кожен лікар знайде, що лікувати у своїй сфері. І людина в паніці не знатиме, що їй робити. Єдиний лікар існує для того, щоб пацієнт не був змушений лікуватися від усього одразу. Терапевт спочатку робить загальний медичний висновок і вже потім дає направлення до конкретного вузькопрофільного лікаря.

Навіщо давати клятву Гіппократа?

Це традиція, присяга високим стандартам професії. Таким чином, молоді лікарі обіцяють обирати краще лікування, старатися не нашкодити пацієнту, вчитися протягом усього життя тощо.

Ті клятви, які дають студенти – це лише адаптовані тексти. Насправді, вони майже нічого спільного зі справжньою клятвою Гіппократа не мають. Пацієнти здивувалися б, якби побачили оригінальний текст, бо там дуже багато слів про гроші, оплату роботи лікарів і захист їхніх інтересів. У нас звикли медицину вважати безкоштовною, тому такі речі були б справжнім нонсенсом.

Ілюстрація: Ірина Стасюк

Чому терапевти працюють з медсестрою?

Це необов’язково. Наприклад, я ніколи в житті не працювала з медсестрою. Зараз у такому форматі працюють все рідше. Зазвичай медсестри сидять у кабінеті терапевта і виконують функцію писаря. Раніше це було обумовлено економією місця та часу: поки лікар оглядав пацієнта, медсестра записувала. Тепер для допомоги беруть асистентів. Це інтерни або студенти, які вчаться правильно спілкуватися з пацієнтами та ставити діагноз.

Навіщо терапевти стукають пальцями по животу пацієнта?

Такий спосіб діагностики – пережиток минулого. Зараз є більш достовірні способи встановлення діагнозу, ніж руки, вуха та очі лікаря. Наприклад, ультразвукова діагностика, радіологічна діагностика тощо. Раніше цього не було і постукування по животу було єдиним способом визначити, чи є рідина у брюшній чи грудній полостях, розмір внутрішніх органів. Однак, є лікарі, які роблять це геніально.

Мій колега раніше викладав на кафедрі пропедевтики, де й вчать вистукуванню та вислуховуванню. Коли він направляє пацієнта на рентген, то, ставлячи під знаком питання діагноз пневмонія, навіть вказує сегмент легень. Або коли направляє на УЗД серця, то вказує під питанням порок: аортальна недостатність, мітральний стеноз тощо. Зараз він працює у Німеччині і тамтешні лікарі дуже дивуються, що таким способом можна встановити діагноз. Там вже давно використовують для цього скринінгові дослідження та різні медичні прилади.  

Читайте також: Як вибрати сімейного лікаря в Києві?

Чим відрізняється хороший терапевт від поганого?

Це питання стосується медичної якості. Терапевт може бути геніальним, ідеально правильно ставити діагнози та призначати схему лікування. Попри це, не вміти надавати сервіс, розуміти психотип пацієнта, його мету відвідин.

Не секрет, що велика кількість пацієнтів, які приходять з відносно надуманими скаргами. Однак, пацієнти часто навіть слухати не хочуть, що їм не потрібна таблетка, а натомість варто більше рухатися, краще харчуватися тощо. Вони це заперечують і лікар одразу сприймається як поганий, попри те, що він добре виконує свою роботу.

Буває й навпаки: терапевт може надавати чудовий сервіс, бути добрим та чуйним, але знань йому не вистачає. Зараз всі захопилися доказовою медициною. А деякі терапевти мають великий досвід іншого лікування або знають якісь «бабусині рецепти», що дійсно допомогли багатьом людям. Вони мають зовсім інший підхід до пацієнтів. Як правило, таких лікарів дуже люблять і навіть пробачають багато помилок.

Тож, питання про те, який лікар хороший і який поганий, дуже відносне і більше стосується психологічного сприйняття.

Ілюстрація: Ірина Стасюк

Що робить терапевт, якщо не може поставити діагноз?

На жаль, є захворювання, встановити діагноз яких не можна за декілька прийомів. Це дратує пацієнтів, хоча часто проблема у технічних та фінансових можливостях.

Наприклад, пацієнти, які можуть собі дозволити звернутися у клініку, де є належне  обладнання, набагато швидше отримують правильний діагноз. Грубо кажучи, можна зробити багато аналізів, якісну томографію усього, що викликало підозру. Однак, це потребує великих фінансових витрат.

Якщо у лікарні маленького містечка, крім стетоскопу та пальців терапевта, нічого немає, визначитися з діагнозом дуже важко. Навіть геніальний професор не зможе впоратися з інфарктом чи інсультом, якщо потрапить в такі умови. Тоді лікар направляє пацієнта у медзаклад вторинного рівня або у вузькопрофільні лікарні: онкологічні клініки, Центр хірургії ока тощо.

Терапевт може лікувати сам себе?

Звісно, терапевт може поставити собі діагноз. На жаль, серед колег бувають сумні випадки, коли лікар встановлює у себе онкологію 4 стадії. Так буває, тому що він міг ігнорувати деякі симптоми, вважаючи, що це минеться само по собі. Поширеність онкології серед лікарів висока, бо багато з них рекомендують регулярні профогляди пацієнтам, а самі проходять їх рідко.

Загалом, всі лікарі діляться на 2 категорії: ті, які займаються пошуком хвороб у себе лише під час навчання в університеті, і ті, які не припиняють займатися самокопанням й надалі. Останні, як правило, обирають напрям психотерапії.

Чим відрізняється терапевт з державної лікарні від терапевта з приватної в Україні?

Усі лікарні різні, тому однозначно сказати не можна. Терапевти можуть бути хорошими й поганими, як у державній лікарні, так і в приватній.

Втім, перевага приватної клініки для лікаря у тому, що там значно кращі умови роботи. Лікар може займатися своїми обов’язками замість того, щоб думати, як за свій рахунок переклеїти шпалери в кабінеті чи замінити вікна. Також у приватних клініках більш фінансово забезпечені пацієнти, які можуть собі дозволити різні дослідження і не вагаються, чи варто витрачати гроші на рентген або ж обійтися без нього.

Також приватні клініки займаються освітою своїх лікарів. Якісні освітні курси коштують досить дорого. Заробітної плати у державних лікарнях часто не вистачає на те, щоб лікар міг відірватися від роботи на кілька місяців і поїхати на курси чи майстер-класи.

Про що жартують лікарі?

Медичний гумор часто здається жорстким, бо ми спокійно жартуємо про хвороби, смерть, пороки. Інколи ми можемо розповідати один одному смішні випадки з пацієнтами, звісно, не називаючи прізвищ та імен. Однак, лікарі не цинічні і все залежить від виховання людини.