Чи справді «хіпстерська, веганська і зелена» економіка є етичною?

Фото: Unsplash

Нові екологічні тренди насправді приховують соціальну нерівність та ще більше виснаження природних ресурсів, вважає дослідник Квебекського університету в Оттаві Віджай Коліндживальді. Про це він пише у своїй статті для AlJazeera.

В якості прикладу автор наводить Парк-Екстенсьон, один із найбідніших районів Монреаля та й узагалі Канади, населений переважно мігрантами. Плани щодо його ревіталізації передбачають озеленення, інфраструктуру для електротранспорту, енергоефективну забудову тощо. Такі компанії, як Microsoft, вже готові переїхати до оновленого району.

Насправді джентрифікація району означає витіснення мігрантських крамничок з овочами і халяльним м’ясом веганськими ресторанами, супермаркетами органічної їжі та магазинами з вінтажним одягом, а вартість оренди значно зросте. Тобто процес поглиблення соціальної нерівності буде приховано за «зеленим камуфляжем» (greenwashing).

Парадокс Джевонса

Сталий розвиток – цей термін було вперше запроваджено у 1992 році – передбачає, що екологічні проблеми можна вирішити за допомогою розвитку технологій та ефективного менеджменту.

Однак ці інструменти не досягають мети, функціонуючи у чинній економічній системі, орієнтованій на прибуток і приріст капіталу, вважає науковець.

Зокрема, ще з ХІХ століття відомо про «парадокс Джевонса» – ефект, коли ріст енергоефективності призводить до ще більшого попиту. Так, більша ефективність літаків, автомобілів та електронних пристроїв призводить до меншої їх вартості, а це у свою чергу – до зростання попиту і ще більших витрат ресурсів.

Наприклад, ми писали, як Ryanair пишається тим, що серед усіх авіакомпаній лишає найменше вуглецевого сліду в перерахунку на кожного пасажира. І все одно потрапила до десятки найбільших забруднювачів повітря в Євросоюзі (причому всі решта – вугільні ТЕЦ). Це сталося завдяки кількості пасажирів, що мають змогу купувати дешеві авіаквитки.

Зелені офіси

Фото: Unsplash

В екологічній парадигмі все більшої популярності набуває нематеріальне виробництво, у першу чергу IT-технології. Існує уявлення, що це зелена індустрія, на противагу заводам і копальням.

Та насправді IT залежить від брудної індустрії – от тільки заводи, на яких виробляють потрібні для гаджетів матеріали, зазвичай розташовано далеко за межами Кремнієвої долини чи інших «чистих» анклавів.

Чим інтенсивніше розвивається IT-індустрія, тим більше вона потребуватиме ресурсів та енергії. За підрахунками, вже у 2020 році сектор IT споживатиме 20% електроенергії у світі.

Крім того, все більшою проблемою стають електронні відходи (e-waste) – частини гаджетів, які містять небезпечні речовини, такі як свинець, ртуть тощо.

Нерідко розвинені країни, які приділяють багато уваги екологічним проблемам, експортують небезпечне сміття за кордон. Наприклад, Канада вивозить свої електронні відходи на Філіппіни.

Екологічне харчування

Фото: Unsplash

Оксфордські вчені підрахували, що якщо світ повністю перейде на веганську дієту до 2050 року, це заощадить 1,5 трильйона доларів у сфері охорони здоров’я та скоротить викиди парникових газів на дві третини.

Але Коліндживальді зазначає, що капіталізм у жодному разі не омине такий надлишок – цю суму буде інвестовано у подальше економічне зростання, і відповідно, в нове споживання ресурсів, нову експлуатацію працівників та нову шкоду для довкілля.

Крім того, веганство передбачає скорочення біологічного різноманіття, оскільки сільське господарство зосередиться на певних монокультурах, таких як злаки, соя тощо. Все більший попит на веганські продукти потребуватиме все більших площ для полів та більших обсягів води для поливу. Ще одним наслідком стане домінування великих землевласників та агрокорпорацій над дрібними фермерами.

Хоча веганські продукти вважаються такими, що не шкодять тваринам, водночас вони нерідко шкодять людям. Наприклад, рослинне молоко виробляється з горіхів кеш’ю, шкаралупа й оболонка яких містить їдкі речовини – анакардієву кислоту та кардол. Робітниці в Індії дістають ураження, коли чистять кеш’ю (ви, певно, помічали, що ці горіхи ніколи не продають у шкаралупі). А виробництво мигдалю у засушливій Каліфорнії споживає чи не найбільше водних ресурсів.

Стиль життя

Фото: Unsplash

Екологічні тренди формують особливий стиль життя, який включає вінтажні речі, органічні продукти, татуювання та кав’ярні третьої хвилі. Передбачається, що хіпстерська «крутість» не має расових, гендерних та соціоекономічних обмежень.

Та на практиці, пише Коліндживальді, такий стиль життя міцно вбудований у логіку прибутку й акумуляції капіталу.

Міські хіпстери пишаються тим, що практикують свідоме споживання, в той час як незаможні прошарки нехтують новими екологічними стандартами. Однак без робітників і селян, особливо тих, що живуть поза західним світом, підтримання «свідомого» стилю життя не було б можливим.

Відтак, соціальна нерівність лише поглиблюється, адже уявлення про етичний спосіб життя сприяє відчуженню тих, хто насправді не може собі його дозволити.

Нова зелена парадигма, на думку автора, деполітизувала екозахисні рухи 1960-70-х років, виключивши з порядку денного тему соціоекономічної нерівності. Таким чином формується ілюзія того, що екологічний спосіб життя залежить лише від волі суб’єкта й ніяк не пов’язаний з реальними економічними та політичними умовами.

Читайте також: Насправді біопластик, електромобілі та веганська дієта не врятують планету. Пояснюємо, чому