Roshen переходить на «біорозкладні» пакети. Що з цим не так?

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 276 днів. За цей час ми опублікували 23482 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: Roshen

Мережа магазинів Roshen оголосила про перехід на так звані «біорозкладні пакети».

Пресслужба повідомляє, що пакети виготовлено з домішкою d2w, завдяки якій вони розкладаються протягом трьох-п’яти років. Зазначається також, що у процесі розпаду не виділяється метан.

Такі пакети-майки вже з’явилися у кількох магазинах, і до кінця року ними планують замінити одноразові пакети в усій мережі. Надалі Roshen планує повністю замінити пластикову тару на «екологічно-дружню», хоча не пояснюється, що саме мається на увазі.

d2w – це домішка з солей металу, яка справді розкладає пластиковий пакет протягом кількох років – на дрібні частки, зокрема мікропластик. Відсутність чітко визначеної термінології дозволяє виробникам називати такі пакети «біорозкладними». Але частинки мікропластику залишаються і потрапляють у ґрунт або воду.

У дослідженні, опублікованому 2017 року, розповідається, що пластиковий пакет з домішкою d2w не розклався протягом чотирьох років у різних умовах.

Торік Єврокомісія оприлюднила звіт із висновком, що «біопластик» не є вирішенням екологічної проблеми, і немає жодних доказів, що такі пакети повністю розкладаються. Більш того, Єврокомісія закликала Європарламент заборонити використання «біопластику» до 2020 року. Європарламент, у свою чергу, випустив директиву, яка не рекомендує використання терміну «біорозкладний» щодо оксо-розкладної технології.

Значна частина – до двох третин – мікропластику у світі утворюється внаслідок стирання шин автомобілів під час руху. Ще один вагомий чинник – відшарування частинок від синтетичних тканин під час прання.

За даними Міжнародного союзу охорони природи, мікропластик складає до 30% загальної маси пластику в океані.

Велика кількість виробників намагаються наслідувати екотренди, відповідно до вимог споживачів, хоча вжиті заходи не завжди є дійсно ефективними. Цей феномен називають «грінвошингом» (greenwashing), що українською перекладають також як «зелений камуфляж». Так само наприкінці 1990-х – на початку 2000-х, на хвилі активістських кампаній проти умов праці на фабриках, бренди намагалися позиціонувати себе які такі, що піклуються про оплату та безпеку праці. Водночас ця проблема досі лишається.