Чому в Берліні почали «стримувати» ціни на оренду житла?

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 277 днів. За цей час ми опублікували 23486 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Бранденбурзькі ворота. Фото: commons.com.ua.

Видання Сommons поспілкувалося з Каталін Генбург, депутаткою Берлінського парламенту від партії Die Linke, яка займається житловою політикою. Політикиня розповіла, яким чином влада зафіксувала ціни на оренду житла в столиці Німеччини.

Каталін Генбург. Фото: commons.com.ua.

Право на житло у Берлінській конституції — це базове право. Але за останні 10 років ціни на оренду житла у місті виросли в декілька разів, особливо в районах, де живуть люди з низьким рівнем достатку.

З 2011 року в Берліні ситуація різко змінилась й через політику представників Соціал-демократичної партії. Берлін збанкрутував, у місті почався розпродаж комунальних компаній, в тому числі з електропостачання та водопостачання.

Тоді ж у Берліні почали розпродавати житло, що належало до федеративних земель. Цей процес призвів до того, що великі житлові корпорації стали неймовірно впливовими і отримали змогу підвищувати ціни на житло кожні два роки. І федеральне законодавство їм це не заробоняло.

85% мешканців Берліну винаймають житло.

Ціни почали піднімати за умови оновлення житла, щоб заохотити власників квартир робити ремонти. В результаті житло значно виросло в ціні і багато людей у всій Німеччині втратили можливість його орендувати.

Cхідний Берлін, 1980-ті роки. Фото: commons.com.ua.

Ціни на соціальне житло теж критично зросли: з шести євро за кв.м. до шістнадцяти. Ще у 1970-х роках у ФРН побудову соціального житла передали приватним компаніям, а ще через двадцять років воно перестало підпадати під соціальні зобов’язання.

Але рік тому було вирішено заморозити ціни на оренду, й встановити максимальний рівень оренди взагалі. В уряді зрозуміли, що ціну на житло можна знизити, якщо вона перевищує максимальний рівень, встановлений новим законом. Відтак, максимальна ціна стала залежити від року зведення будинку та внутрішнього облаштування квартири.