Архітектор дослідив, як агресивний міський дизайн використовують проти бездомних у Лондоні (фото)
У британській столиці є чимало вуличних меблів, дизайн яких незручний для лежання.
У британській столиці є чимало вуличних меблів, дизайн яких незручний для лежання.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Британський архітектор Джеймс Фурцер здійснив фотодослідження агресивного дизайну на прикладі лав у громадських місцях Лондона, повідомляє ArchDaily.
У британській столиці є чимало вуличних меблів, дизайн яких покликаний завадити влягтися, «відмовляючи у праві на місто тим, хто не має іншого вибору, як бути тут», зазначає видання.
Таке явище називають ворожа або захисна архітектура (hostile/defensive architecture). Це можуть бути шпилі на парканах, шипи на підвіконнях і парапетах, перегородки на лавах, незручна форма лав, спеціальне освітлення (наприклад, наркозалежному буде важко поцілити у вену в громадській вбиральні, освітленій блакитним світлом).
Читайте також: Як Київ має вирішувати проблеми бездомних та до чого тут архітектура?
Найпоширенішим проявом агресивного дизайну є лави, зокрема так звана камденьска лава, вперше встановлена у Лондоні 2012 року. Це бетонний блок із нерівною поверхнею з геоментичними ухилами, призначений лише для того, аби присісти на кілька хвилин. На камденській лаві не лише незручно лягти, але й складно проїхатися на скейтборді, немає куди засунути сміття, немає де сховати «закладку», складно наліпити або намалювати щось. Її називають «ідеальним антиоб’єктом» та «шедевром неприємного дизайну».
Символічно, що лави з ворожим дизайном розташовано також навпроти будівлі Королівських судів – Royal Courts of Justice.
Один із авторів Guardian Алекс Ендрю вважає, що така архітектура втілює підхід «чого очі не бачать, того й серцю не жаль».
Читайте також: Теорія розбитих вікон: чому насправді вона не працює?
Нагадаємо, київські волонтери вважають, що у Києві може налічуватися понад 20 тисяч безпритульних – принаймні учетверо більше за офіційні цифри.
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті