Чому в Києві не працюють громадські вбиральні?
Попри рекомендації ВООЗ частіше мити руки під час пандемії, у містян немає доступу до більшості громадських туалетів.
Попри рекомендації ВООЗ частіше мити руки під час пандемії, у містян немає доступу до більшості громадських туалетів.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Одна з головних рекомендацій ВООЗ на час пандемії коронавірусу — часте і ретельне миття рук. Відтак, актуальною проблемою для міст залишається облаштування комфортних громадських вбиралень — і відкритий для всіх містян доступ до них. Видання Mistosite розповідає, як можна вирішити цю проблему в Києві.
У 2016 році на сайті Київради з’явилася петиція з пропозицією створити мережу доступних та сучасних вбиралень, яка б «повністю забезпечила реалізацію базової потреби громадян в столиці». Попри те, що петиція набрала більше 10 тисяч підписів, її вимоги так і не були реалізовані.
На сайті Київводофонду, що обслуговує київські вбиральні, створили мапу, де зібрали громадські вбиральні в різних районах Києва. Але переважна більшість з них, за даними мапи, сьогодні не працює.
Причини цього різні: одні вбиральні потребують капітального ремонту, інші працюють сезонно (наприклад, лише влітку), а деякі навіть фігурують в кримінальних справах.
З 2008 року в Києві діє розпорядження КМДА, яке дає певну альтернативу громадським туалетам. Згідно з ним, кожна людина має право безкоштовно скористуватися вбиральнею у закладах громадського харчування (кафе чи ресторанах). І в цьому праві людині не можуть відмовити.
Проте у можливості скористатися вбиральнею це розпорядження обмежує одразу кілька груп містян: зокрема, людей з низьким доходом і бездомних. Та й інші відвідувачі також можуть не сподобатись персоналу закладу.
Громадський активіст Сергій Щелкунов, який є автором вищезгаданої петиції, зазначає, що це розпорядження КМДА — перекладання містом соціальної відповідальності на бізнес. Він пояснює, що для бізнесів, які надають такі послуги, потрібно запровадити певні преференції, а також розробити стандарти для громадських вбиралень.
Щодо облаштування вбиралень у метро, то раніше туалетів тут не проєктували через те, що це був стратегічний об’єкт (облаштування кабінок потребувало б і переобладнання самих станцій). Але восени 2019 року були прийняті нові будівельні норми, які передбачають, що при зведенні нових станцій одразу проєктуватимуть і вбиральні. Проте, ці норми не росповсюджуються на вже збудовані станції.
Як може бути: досвід Берліну
Два роки тому, коли в Берліні сплив термін дії договору між міською владою та компанією, що раніше обслуговувала вбиральні, муніципалітет оприлюднив концепцію розвитку міських вбиралень.
Розробники документу проаналізували попит на вбиральні в різних локаціях міста та детально прописали технічні, дизайнерські та екологічні вимоги до кожного типу вбиралень.
Дослідники виділили чотири групи місць у Берліні, де мають бути вбиральні:
Перш ніж будувати чи оновлювати громадську вбиральню, розробники концепції радять звернути увагу та оцінити об’єкт за наступними критеріями: економічність, безпека, художня цінність, гігієна, інтеграція, екологічність та комунікація.
Фото обкладинки: Noppon Loylersla / pexels
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті