Що загрожує містам Євросоюзу через коронавірусну кризу?

Про повну картину наслідків пандемії все ще рано судити, зазначає директор Центру європейських реформ Чарльз Грант в статті для The Guardian. Як вже зазначалось раніше, епідемія «підсвітила» деякі проблеми містобудування світових мегаполісів. Наслідки кризи можна трактувати по-різному, деякі з них зможуть допомогти популістам, налаштованим проти євроінтеграційних процесів. Автор статті виділив ще шість негативних тенденцій для європейських міст.

Деглобалізація 

За час пандемії помітно зросла національна та європейська автономія мереж постачання. Великі концерни стали більше опікуватись безпекою постачання ліків, медичного обладнання і навіть деталей для автомобільної промисловості.

Це додало аргументів тим, хто виступає за підвищення національної самодостатності та економічної автаркії. Раніше мова йшла про перегляд ланцюгів виробництва та збутку — а саме відмову від глобального постачання на користь регіонального. Зміцнилися і контраргументи на користь офшорного виробництва, адже значно зменшилась різниця в заробітку між багатими країнами і тими, що розвиваються.

Пріоритет національних інтересів 

Столиці європейських країн отримали більше впливу на інститути ЄС, які втрачають позиції протягом останніх років. Деякі країни обурюються повноваженнями, які перебрав на себе Брюссель. Окрім того, авторитет окремих міст суттєво зростає ще з часів фінансової кризи десятирічної давності.

Фото з кордону Ксанадпалота між Румунією та Угорщиною 22 березня 2020 року. Фото: Drone Media Studio/AP

Створення більш жорстких внутрішніх кордонів

ЄС зміцнює зовнішній кордон Шенгенської зони з 2015 року, коли вперше значно зросла кількість людей, що почали шукати притулок в Європі. Надзвичайна ситуація з коронавірусом підсилила підозру до іноземців. Як результат, у березні 2020 року країни Шенгенської зони закрили зовнішні кордони для в’їзду осіб з неєвропейських країн.

Уряди деяких країн ЄС також впровадили внутрішню перевірку кордонів. Навіть коли ситуація з поширенням вірусу стабілізується, заходи щодо пом’якшення їхнього перетину будуть вводитись дуже обережно. Багато політиків захочуть ще більше ускладнити пересування для нелегальних мігрантів.

Зростання напруги між Сходом і Заходом 

Пандемія розширила цей розрив, збільшивши острах центральноєвропейських держав втратити гроші з бюджету ЄС, які відійдуть країнам півдня Європи, найбільш уражених вірусом. Угорський прем’єр Віктор Орбан використав пандемію, щоб впровадити низку коронавірусних заходів, які фактично дозволили йому здійснювати політику rule by decree — тобто «правління указами», яке застосовують насамперед диктатори та військові вожді.

Наразі напруга найбільше відчувається між Угорщиною та Польщею. Вона виникла довкола питання нелегальних іммігрантів, бо окремі країни взагалі відмовилися приймати їх. Існують і розбіжності щодо скорочення викидів вуглецю, оскільки країни сходу особливо залежать від вугілля, а також верховенства права (так, Польща і Угорщина нехтують незалежністю судової влади та плюралізмом медіа).

Фото: Markus Spiske / unsplash

Зростання напруги між Півднем та Північчю 

Південні країни, зокрема Італія та Іспанія, де зафіксували більшу кількість смертей від коронавірусу, «увійшли» до кризи з високим рівнем заборгованості. Окрім того. вони серйозно залежать від таких галузей, як туризм, що особливо постраждав під час карантину. Тепер вони прагнуть солідарності від країн півночі.

У відповідь лідери ЄС погодилися створити фонд відновлення регіонів, що найбільше постраждали. Враховуючи те, що деякі такі країни вже мають надмірні борги, фінансування вони зможуть отримувати як позики, а не гранти, зазначає автор статті, адже уряди країн півночі виступають проти такого «спонсорства».

Антиекологізм

Пандемія, ймовірно, посилить опозицію до політики, що прагне пом’якшити наслідки кліматичної кризи. Ще до початку пандемії європейські популісти роздмухували ворожнечу до зеленої політики. До таких дії вдавалися шведські демократи, ультраправа партія Німеччини, британський політик і телеведучий Найджел Фарадж, а також «жовті жилети» у Франції.

В посткарантинний період очікується тиск щодо скорочення «зелених» програм, зокрема, з боку промислових кіл. Адже багато виборців, рівень життя яких різко знизився, не захочуть своїм коштом підтримувати заходи, спрямовані на боротьбу зі змінами клімату. При цьому лідери Європи наполягають на збереженні політики щодо зменшення викидів вуглецю.

Фото з мітингу ультраправої політичної партії Німеччини, макет Грети Тунберг. Фото з Shutterstock

У висновку автор наголошує, що жодна з описаних тенденцій не є прогресивною. Посиливши свою самоідентичність, Європа зіткнеться з транснаціональними викликами, такими, як економічна депресія, пандемія або зміна клімату — і для їх врегулювання потрібні серйозні рішення та сильні інституції.

Фото обкладинки: Lāsma Artmane / unsplash