Історія бульвару Шевченка: алея каштанів, що стала «променадою з тополями»

Співробітниця Київського науково-методичного центру з охорони пам’яток Олена Мокроусова повідомила в себе на сторінці у Facebook, що висадка ялівцю на Хрещатику викликала в неї відчуття дежавю.

Вона поширила фрагмент своєї статті «Дивная аллея из пирамидальных тополей, прославивших Киев», де розповідає історію часів імператорства Миколи І про каштани та тополі в Києві.

За однією із «міських легенд», каштани з’явилися в місті після скандалу із засадженням Бульварного шосе — таку назву раніше мав бульвар Тараса Шевченка. Після його побудови у 1830-х роках імператор Микола І наказав нібито замінити дерева вздовж бульвару: вирубати каштани та посадити тополі, які сам начебто дуже любив. Тоді існувала думка, нібито тополі були символом імперського процвітання міста.

До того ж, вважається, що імператор мав упереджене ставлення до каштанів через те, що вони були «деревами демократичними» та уособлювали київське міське самоврядування, після чого й стали символом Києва.

У 1830-40-х рр. тополь в Києві було дуже багато, ними обсаджували більшість вулиць, продовжує Олена Мокроусова. Окрім тополь, в архівах за 1841-43 рр. згадуються й інші дерева на бульварі: тополі, горіхи, акації, липи, платани.

Пішохідна частина Бульварного шосе з‘явилася у 1838 році. Майже одразу там висадили перші дерева – липи та каштани, але невдовзі після висадки вони були замінені пірамідальними тополями. Однією з причин цього назвали те, що каштани «погано вкорінювалися».

Висадка тополь розпочалася у 1842 році під керівництвом садівника Палацового саду Гіппе. Тоді вирубали липи, але лише після того як прийнялися молоді тополеві деревця, висаджені раніше. Обурення тоді викликав наказ генерал-губернатора Левашова вирубати липовий гай на Печерську, через що його  назвали «дереворубом». Можливо, згодом саме через це рішення імператор позбавив його губернаторської посади.

Вже у 1842 році в рапорті міського архітектора Людвіка Станзані було зазначено, що «багато тополь та горіхових дерев були розламані, а частина всохли». Схожими на кущі стали 150 дерев.

Після цього Станзані запропонував замінити всохлі дерева каштанами. Планувалося початкову частину бульвару засадити тополями, а далі — чергувати тополі з каштанами. У 1845 році розпочали висадку тополь і на Університетському (сучасному Крутому) узвозі, що тоді створював «мальовничу перспективу», бо проходив через ще незабудовану Бессарабську площу до Бібіковського бульвару (ще одна колишня назва бульвару Шевченка). У 1917 році його запропонували перейменувати в «Український» саме через велику кількість тополь.

Мокроусова додає, що дерева різних порід висаджувалися на бульварі також наприкінці 1870-х – на поч. 1880–х років. Тоді висадити одне дерево коштувало 1 крб. 75 коп., з яких 1 карбованець платили восени, а 75 копійок — навесні наступного року, після того, як дерево прийнялося. Якщо саджанці не приживалися, садівник мав безкоштовно посадити нові дерева.

У 1887 році новостворена Садова комісія при Київській міській Думі відзначила, що «алея з пірамідальної тополі на такому величезному просторі — єдина в Росії, і жодне з міст не має такого насадження…». Так її стали розцінювати як пам’ятку, яка пізніше стала візитівкою Києва.

Але вже у 2015 році провели опитування, де майже 70% (з 13 тис. опитаних киян) підтримали ідею міської влади щодо заміни тополі у Києві через пух та «аварійність» дерев.

Щодо ялівцю, то міський голова Віталій Кличко заявив, що це тимчасове рішення і запевнив, що каштани повернуться під час реконструкції Хрещатика, яку розпочнуть у 2021 році.

Фото з допису Олени Мокроусової у Facebook