Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 335 днів. За цей час ми опублікували 23874 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Денис Андрущенко
У світі давно точаться розмови про universal basic income (UBI) або українською «гарантований дохід (ГД)». Це форма соціального забезпечення, в якій кожен громадянин за законом отримує від держави безумовний мінімум грошового забезпечення, незважаючи на інші доходи. З одного боку це відповідь на масову автоматизацію та гарантія безумовного права на гідне життя. З іншого – це ризик втрати людьми мотивації до праці та розшарування суспільства. Хоча концепт і має свої переваги та недоліки, пандемія 2020 року дала широкий простір для дискусії навколо нього.
Громадські ініціативи лишаються нашою рушійною силою
Однак із громадськими лідерами в українських реаліях це питання поставало і раніше. Для контексту, зробімо кілька кроків назад. Організації громадянського суспільства (ОГС) виникають у відповідь на запити суспільства, коли «люди об’єднуються для задоволення та/або просування спільних інтересів та відстоювання спільних цінностей». Творчий Центр ТЦК проілюстрував історію розвитку ОГС наступним чином:
З резюме дослідження ТЦК
Тобто, коли в Україні щось працює погано, завжди є люди, які хочуть це виправити. Вони жертвують свої час та гроші, щоб усунути соціальну несправедливість. Про їх мотивацію варто писати окрему статтю. Тут лише зазначу, що добровільні об’єднання взаємної допомоги на місцевому рівні (і незалежні від держави) є традиційними для України і користуються відносно високою довірою громадськості. При цьому «державна підтримка ОГС є непослідовною і фрагментарною».
Меценати спонсорують радше проєкти, ніж людей
Окей, але є міжнародні донори, скажете ви. Так, але більшість донорів в Україні покривають лише прямі витрати на проєкти, внаслідок чого соціальні активісти змушені балансувати між забезпеченням власного фінансового стану («їсти теж треба») та соціальною місією. Це призводить до мінімального прогресу громадських ініціатив, заохочує точкове вирішення проблем і залишає невирішеними першопричини.
Більш того, коли ми говоримо про підтримку робочих проєктів, а не ідей (але ще не великих та успішних організацій, що виграють тендери від USAID), то це найбільший пробіл. Цю проблему ми обговорювали з радницею Leaders Fund (Фонд Лідерів) Катериною Манофф (Гарвард, UGS, Про.Світ). Вона якраз планувала інвестувати в українські ОГС. Наші розмови та гіпотези привели до двох ініціатив: Грант «Метелик» та Фонд Лідерів.
У липні 2019 року Фонд Лідерів анонсував першу хвилю конкурсу для активістів. Ідея схожа на Urban 500 в тому, що є а) місія, б) об’єднання соціальних інвесторів та в) громадські активісти. Фонд розвиває лідерів соціальних змін та їх проєкти, надаючи фінансову і менторську підтримку експертів. Тобто, інвестори вкладають по $100 на місяць у конкретного фіналіста програми і той зростає професійно й особистісно. Фіналіст отримує близько $450/міс у гривневому еквіваленті.
Члени журі першої хвилі конкурсу від Фонду Лідерів. Зліва направо: Людмила Свецька (операційна директорка Глобальний договір ООН в Україні), Євгенія Клепа (виконавча директорка в 1991 Open Data Incubator), я, Аліна Бочарнікова (програмна менеджерка Leaders Fund), Галина Лакуста (CEO в Enactus Ukraine)
За дві хвилі конкурсу ми отримали 261 заявку з усіх 24 областей та залучили 7 інвесторів. Цікаво, що ми спостерігаємо розділення заявок на три категорії:
– соціальні підприємці;
– соціальні проєкти для громади;
– всеукраїнські соціальні проєкти.
Наш фокус лишається на проєктах із доведеними результатами та можливістю до масштабування (поширення по всій Україні). Чинні фіналістки Фонду – Ольга Ільюхіна та Олена Шульга – працюють у сферах здоров’я та освіти.
Стипендія – це як ковток води
По-перше, наші фіналістки змогли видихнути після тривалого фандрейзинг-марафону. Це перший ефект від ГД: ти починаєш звертати увагу на своє здоров’я та нормальні ритми життя, зменшуєш стресове навантаження. По-друге, фіналіст починає робити такий собі zoom-out – вилазити з операційки й дивитися на діяльність стратегічно. По-третє, ми вдихаємо надію у громадський сектор, адже точно є небайдужі люди, однак проблема взаємодії між меценатами та ефективними лідерами ОГС залишається відкритою.
Тому підтримуйте Фонд Лідерів. У тексті я стисло описав потребу активістів у гарантованому доході, а це коротке відео має розкрити вашу мотивацію ставати соціальними інвесторами. Як завжди, радий питанням та коментарям. Пишіть у мій Фейсбук чи на пошту [email protected].
Цей матеріал є авторською колонкою та може не збігатись з позицією редакції
