Репортер, який працював під прикриттям у поліції Франції, розповів про масштаби насильства і безкарності
Расистські упередження, побиття затриманих та підробка свідчень – такою побачив Валантен Жандро поліцію 19-го округу Парижа.
Расистські упередження, побиття затриманих та підробка свідчень – такою побачив Валантен Жандро поліцію 19-го округу Парижа.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
У французькій поліції є вкрай поширеними систематичне насильство, расизм, гомофобія, гуртова порука та безкарність, стверджує репортер Валантен Жандро, який пів року працював під прикриттям в одному з поліцейських відділків на півночі Парижа, повідомляє The Guardian.
Другого вересня нішеве видавництво випустило його книгу Flic («Коп») у повній секретності: її надрукували у Словенії, а французькі книгарні отримали її, не знаючи деталей. Трьом медіа, включно з The Guardian, дозволили прочитати рукопис в офісі адвоката та поспілкуватися з автором.
«У Франції є два великих табу: насильство і зловживання в поліції та самогубства серед копів. Французи або люблять поліцію, або ненавидять її. Я вважав, там має бути більше нюансів», – заявив Жандро.
32-річний журналіст раніше вже працював під прикриттям на заводі Toyota та в супермаркеті Lidl. У 2018 році він подався до поліції як добровільний оплачуваний помічник (adjoint de sécurité). Він лише змінив оправу окулярів, щоб не виглядати як «книгогриз». Ім’я ж залишив справжнє – хоч він не має значних цифрових слідів у пошуку Google, поліція могла би перевірити його справжній бекґраунд, та не зробила цього.
Після трьох місяців тренування у поліцейській школі Жандро потрапив до відділку у 19-му окрузі Парижа. Йому видали номерний знак, уніформу та пістолет. Вже під час одного з його перших патрулювань він став свідком, як колега побив підлітка-мігранта в автозаку. Цей епізод не потрапив до поліцейського рапорту: «Що трапилося в автозаку, лишається в автозаку».
Іншого разу патруль прибув на виклик щодо підлітків із аудіоколонкою. Колега Жандро образив одного з підлітків, той відповів, і в результаті хлопця побили й затримали. Репортер зазначає, що ескалації цілком можна було б уникнути – зрештою, просто забрати аудіоколонку.
Коли побитий хлопець офіційно поскаржився на дії поліції, під час внутрішнього розслідування колеги змусили Жандро дати неправдиві свідчення. Таким чином, він виявився винним у порушенні, яке загрожує значним штрафом або позбавленням волі.
Жандро спостерігав, з яким упередженням поліцейські ставляться до небілих та до молоді. Французький коп бачить перед собою не дитину, а потенційного злочинця. Дегуманізація призводить до того, що будь-які дії виправдовуються та лишаються безкарними. Поліцейський на власний розсуд і відповідно до свого настрою визначає, чи варто застосовувати силу – його ніхто не контролює, і в разі чого колеги «відмажуть». Щодня у відділку чути расистські, гомофобні та мачистські коментарі.
«Мене справді шокувало те, що полісмени, які репрезентують державу, називають чорних, арабів або мігрантів “покидьками”, і так робили усі, – розповідає він. – Насилля застосовували меншість поліцейських, але ті, хто це робив, робили це постійно».
«Як казав Монтеск’є – дай людині владу, і вона її використає», – додає репортер.
Водночас Жандро зауважує, що поліцейські працюють у стані постійного стресу, у неремонтованих офісах, їздять на побитих машинах, часто мусять купувати обладнання за свої гроші, завалені паперовою роботою. Це призводить до депресії та самогубств. Щороку у Франції накладають на себе руки десятки копів, а торік кількість самогубств зросла на 60%.
У США поліцейське расове насильство й зокрема вбивство Джорджа Флойда у травні призвело до масових протестів і заворушень. У Парижі у січні трапився схожий випадок: 42-річний Седрік Шувіа помер у поліцейському відділку від зупинки серця, викликаної, як підозрюють, асфіксією.
Читайте також: Системний расизм: як закони та політики у США в ХХ столітті сприяли дискримінації чорношкірих
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті