Цю колонку я вирішив написати після чергового голосування вже Полтавської САД за запропоновані варіанти дизайну знаків на в’їзді у місто. Але за останні роки таких прикладів можна назбирати безліч: від вибору за логотипів міст до вибору ліврей поліцейських авто. І кожен раз можна побачити схожу картину: запускається голосування, починається шквал критики у соцмережах, голосування або припиняється або завершується, але і організатори, і коментатори вважають іншу сторону мудаками, які нічого не розуміють, а у публічному просторі з’являється не завжди гарний дизайн.

Агентство місцевих доріг Полтавської області проводить голосування за варіант дизайну знаку на в’їзду у Полтаву

Тому я хочу поміркувати, чому проводити такі конкурси і голосування – це помилка і не треба так робити. А якщо і робити, то правильно.

Як виникає проблема

Зазвичай такі скандали виникають у проектах, які пов’язані з публічним і спільним простором. Найчастіше це стосується логотипів та брендів міст, дизайну будь-яких міських проектів, іноді – архітектури.

Організовують такі події зазвичай комунальні структури або обрані громадою відповідальні, наприклад, міські голови. І зрозуміло, що вони мають відповідати перед громадою, для якої працюють. Тому у розвинених містах існують механізми участі і залучення громадськості під час створення громадських проектів. У нас це громадські слухання, на яких представляють проект чи ініціативу і обговорюють плюси, мінуси та підводні камені. Після чого проєкт має ставати кращим і допомагати різним групам людей. 

Такі слухання потрібно організовувати та модерувати, це потребує ресурсів і це складно. З розповсюдженням інтернету і соцмереж здається, що залучати людей до обговорення стало простіше. І, здається, це шлях до демократії, як під час виборів у парламент.

Здається, все має бути добре. Але чому ж організатори стикаються з критикою і що організатори голосувань роблять не так? 

• У таких конкурсах і голосуваннях мова йде про публічний простір, яким користуватимуться всі. Це не бар чи ресторан, в якому якщо щось не подобається, то в інший раз ви просто не прийдете і не проголосуєте гривнею. Але між громадою та відповідальними немає такого прямого ланцюжка впливу, а люди хочуть приймати участь у житті свого міста, і якщо їм дають такий механізм, вони їм користуються.
• У людей не питають їхні потреби, а ставлять перед фактом: ось ми придумали таке. Логічним буде обурення, коли  людей не спитали до того, як щось робити.
• Недостатня комунікація про задачу, яку потрібно було вирішити, і на чому базуються всі запропоновані рішення. А якщо люди не розуміють задачу, то не сприймають рішення.
• Часто невідомо, хто автор проекту. Невідомо, хто створював варіанти дизайну і у кого можна спитати, чому зроблемо саме так.
• Голосування — це перекладання відповідальності за прийняті рішення на «умовну більшість». Якщо більшість обрала, то маємо це прийняти і з цим жити. Зазвичай така логіка виникає, коли відповідальна особа не може або боїться прийняти рішення, яке може комусь не сподобатись, і це буде нести якийсь «політичний» ризик. 
• Голосування за дизайн не працює. В оцінці дизайну зазвичай немає чітких критеріїв оцінки, щоб можна було порахувати, що один варіант краще іншого на 18%. Найбільш професіональну оцінку дизайн-рішенням можуть дати професіонали зі сфери, які розуміють конекст: якість шрифтів можуть найкраще оцінити шрифтові дизайнери, бренд — дизайнери, які розуміються на створенні брендів тощо.

Тому варіант з винесенням на голосування громадою за варіанти дизайну — невдале рішення і результати будуть далекими від найкращих, бо люди обиратимуть знайоме і зрозуміле.

Наприклад, під час запуску патрульної поліції у 2015 році МВС вирішило провести конкурс на дизайн ліврей і збирало пропозиції від будь кого.

Потім самі обрали кілька варіантів, підредагували, обклеїли кілька машин, поставили їх на Майдані та розмістили біля них урни. Кожен перехожий міг проголосувати за один з варіантів, так і обрали врешті решт дизайн.

У відповідь на такий підхід різні дизайнери викладали свої варіанти (Ігор Скляревський, Антон Жуков) у соцмережах. І ці варіанти, на мою думку, були більш продуманими і помітними.

Варіант Ігоря Скляревського

Варіант Антона Жукова

Як тоді робити міські проекти

Замовити роботу

Найпростіший шлях — замовляти роботу з дизайну у професіоналів. При цьому краще робити роботу відкрито, щоб і виконавцям і відповідальним не було соромно поставити підпис під роботою, а люди могли спитати авторів про все, що їм незрозуміло.

Провести відкритий конкурс

Інший і довгий шлях — провести відкритий конкурс. При цьому треба займатись його організацією та створити умови, в яких професіоналам буде цікаво взяти участь. Як би по-снобськи не звучало, але професіоналам завжди є чим зайнятись, вони завжди зайняті роботою. Логотипи на фрілансі за 500 гривень можна робити, але чи будуть вони гарними? Зазвичай ні, бо у них не вкладатимуть багато інтелектуальної роботи. Також для конкурсів потрібно створювати журі з професіоналів, які можуть оцінити роботи в реальному контексті. 

Тому конкурси можуть найбільше підходити для створення дуже довготривалих проектів, на роки, як наприклад архітектура будівель чи публічних просторів.

Існує ще альтернативний варіант — конкурс портфоліо. Коли оголошується намір співпрацювати з професіоналами, вони надсилають своє портфоліо і організатор обирає, хто може якнайкраще підійти для вирішення задачі.

Комунікувати

У будь-якому з варіантів важливою також є комунікація про сам проект. Варто комунікувати ще до початку будь-яких робіт, так можна привернути увагу спеціалістів та громади до проекту. Під час роботи важливо комунікувати про прийняті рішення та дати можливість зворотного зв’язку. Частіше комунікувати — краще.

Пам’ятка, як працювати зі зворотнім зв’язком.

• Поважати людей. Люди у більшості не злі і не хочуть зробити боляче, навіть коли пишуть дурню це не привід їх зневажати.
• Шукати раціональне зерно у висловах. У нас немає культури зворотнього зв’язку: люди по-різному формулюють думки, часто нечітко.
• Ставити відкриті питання, які починаються зі слів: що, як, який, скільки та чому, щоб дізнатись розгорнуту відповідь.
• Не зважати на неаргументовану критику. Так само, як і на неаргументовану підтримку.

Що робити, якщо бюджету немає

Авжеж проводити таку велику роботу потребує ресурсів та бюджету, тому часто можна почути, що їх немає. І здається, що ніяк інакше робити неможливо: або своїми силами, або платити великі кошти.

Нормально і безкоштовно теж можна зробити, якщо захотіти:

• Пошукати нормальних дизайнерів чи агенції та попросити їх про допомогу. Наприклад, можна згадати брендинг київського зоопарку від Fedoriv, або Ukraine Now та NAMU від Банди. Великим агенціям іноді може бути цікаво.
• Знайти донорів чи зібрати бюджет спільнокоштом, залучити волонтерів та забезпечити впровадження зробленого. Багато людей насправді раді допомогти.
• Звернутись у школу дизайну і зробити роботу, як студентський проект. Яскравий приклад —  школа Projector, в якій студенти розробили нову айдентику для Музею Ханенків та Молодого театру.

Логотип Музею Ханенків, розроблений студентами курсу школи Projector

У підсумку

Не проводьте конкурси з голосуванням в інтернеті. Створюйте разом з професіоналами гарний дизайн та беріть відповідальність за результат. І пам’ятайте: оточення формує свідомість.