Дослідження цінностей: українці стали терпимішими до гомосексуальності, абортів та домашнього насильства

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 268 днів. За цей час ми опублікували 23431 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: Christian Lue, Unsplash

Українці стали толерантнішими до гомосекуальних людей та ВІЛ-інфікованих, але водночас щобільше людей виправдовують домашнє насильство та не толерують мігрантів. Про це йдеться в опитуванні для «Світового дослідження цінностей», яке проводили у липні-серпні Info Sapiens та Центр «Соціальний моніторинг». Подібні дослідження проводять із 1981 року і зараз воно охоплює понад 100 країн світу.

Цьогорічне дослідження в Україні базується на 1289 інтерв’ю, в яких взяли участь українці з усіх регіонів. Анкета містила близько 300 запитань для вимірювання цінностей і поглядів щодо гендеру, сім’ї, релігії, бідності, освіти, здоров’я, безпеки, толерантності тощо.

До цього «Світове дослідження цінностей» проводили в Україні у 2011 році. За дев’ять років цінності українців змінилися у такий бік:

частка людей, які вважають себе щасливими, зросла з 68% до 78,3%;

частка людей з гарним здоров’ям за самооцінкою зросла з 37% до 45,4%;

частка тих, хто за останній рік ніколи не залишався без необхідних ліків або медичної допомоги, зросла з 53% до 62,5%;

частка незадоволених фінансовим становищем зменшилася з 48% до 38,9%. Також знизилась частка тих, хто вважає, що має низький рівень доходу (з 55% до 45,1%);

частка тих, хто за останній рік ніколи не харчувався погано або не обходився без їжі, зросла з 52% до 71,7%.

Водночас українці почали менше сподіватись на державу і більше – розраховувати на себе. Так, зросла підтримка тверджень «дохід повинен бути значно вищим у випадку більш істотних індивідуальних зусиль» (на противагу «доходи повинні бути більш рівними»), «люди більшою мірою самі повинні нести відповідальність за те, щоб себе забезпечити» (на противагу «держава повинна нести більше відповідальності за те, щоб усі громадяни були забезпечені»), «частка приватної власності у бізнесі та виробництві повинна бути збільшена» (на противагу збільшенню державної частки).

Частка тих, хто за останній рік не відчував себе у небезпеці у своєму домі чи квартирі, зросла з 69% до 73,8%.

Частка тих, хто вважає бога важливим в своєму житті, зменшилась з 64% до 56,3%. Також зросла частка тих, хто вважає, що основний сенс релігії – виконувати релігійні норми і церемонії (з 16,3% до 22,6%), а не робити добро людям.

Знизилася частка тих, хто вважає, що в дітях треба виховувати релігійність – з 22% до 14,9% – та слухняність – з 58% до 33,1%.

Дещо зросла толерантність до людей з ВІЛ та гомосексуалів. Не хотіли би жити поряд з ВІЛ-інфікованими / гомосексуальними людьми 36,4% / 44,8%, у той час як у попередньому опитуванні ця частка сягала відповідно 52% / 62%.

Зросла толерантність до абортів з 15,1% до 21,0%.

Знизилася частка тих, хто позитивно оцінює зростання поваги до влади – з 50% до 31,9%. Також зросла частка тих, хто надає перевагу «наданню народу можливості більше впливати на прийняття урядом важливих рішень» перед боротьбою зі зростанням цін та підтриманням порядку серед пріоритетів країни – з 18,4% до 23,8%.

Зросла громадська активність: підписання петицій, участь у громадських організаціях, готовність брати участь у демонстраціях, страйках, бойкотах.

Зросла частка тих, хто вважає, що більшості людей можна довіряти: з 23,1% до 30,1%.

Зріс рівень патріотизму. Частка тих, хто пишається громадянством збільшилася з 67% до 82,2%. Автори звіту припускають, що для постколоніальних країн це може свідчити не про повернення традиціоналізму, а про зміцнення державності або про зміцнення солідарності під час війни. Зараз цей показник приблизно відповідає середньому рівню країн ЄС, де вже провели дослідження нової хвилі.

В Україні зріс рівень ксенофобії. Частка тих, хто не бажає жити по сусідству з іммігрантами, збільшилася з 19% до 27,1%, з людьми іншої національності – з 17% до 24,8%.

Зміцнилися деякі гендерні стереотипи. Частка тих, хто вважає університетську освіту важливішою для хлопчика, ніж для дівчинки, зросла з 18% до 24,5%. Частка тих, хто вважає, що «якщо жінка заробляє більше грошей, ніж чоловік, це, як правило, викликає проблеми», зросла з 20% до 30,9%. Водночас зросла частка респондентів, які не згодні з тим, що чоловіки є кращими політичними лідерами, ніж жінки – з 48% до 55,1%.

Українці стали менше засуджувати домашнє насильство, зокрема коли чоловік б’є дружину або батьки б’ють дітей.

Частка тих, хто підтримує управління країною військовими, зросла з 13% до 21,1%.

Довіра до більшості державних інституцій, таких як суди, уряд, Верховна Рада, освітні заклади, державні установи і служби загалом, знизилася. Натомість зросла довіра до Збройних сил та поліції.

Готовність голосувати як на виборах зменшилася. Зокрема, на місцевих виборах готові були голосувати 50,8% проти 61% у 2011 році.

Україна залишається найближчою до групи православних європейських країн, таких як Болгарія та Румунія. Разом з тим Україна випереджає ці країни за багатьма показниками секулярно-раціональних цінностей і цінностей самовираження, зазначають автори дослідження.