Довкола діяльності Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» розгорівся новий скандал. Цього разу він пов’язаний із наміром МЦГ розмістити меморіальну синагогу біля пам’ятника «Менорі». Акцію хотіли приурочити до 27 січня – Дня пам’яті жертв Голокосту.

Єврейська громада разом із Йосифом Зісельсом одразу заявила, що дана ділянка є частиною православного кладовища, а це означає, що будувати синагогу там неприпустимо.

«Єврейська релігійна традиція однозначно забороняє будь-яке будівництво на місцях кладовищ і масових поховань. Спроба побудувати синагогу на землі Православного кладовища є образою єврейських духовних і моральних цінностей, а також відвертою провокацією проти православних віруючих, проти всіх, чиї рідні та близькі упокоєні на Кирилівському цвинтарі», – йдеться у «Зверненні українських євреїв до громадянського суспільства».

Проти будівництва синагоги виступили священники також Української православної церкви Московського патріархату.

Дозвіл отримали, але наразі лише на пошукові роботи

Із прохання дати дозвіл на проведення земляних робіт для розміщення синагоги директор меморіального центру Максим Яковер звернувся до Міністерства культури ще 18 листопада 2020 року. Зрештою, 25 грудня на основі позитивної відповіді розпочалися пошукові роботи.

«Встановлення церемоніальних споруд у меморіальних парках та в інших місцях пам’яті відповідає поширеній світовій практиці. Окрім того, розміщення таких споруд передбачено діючими планами Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр». На території заповідника, до прикладу, вже діє православна церква», – пояснює свій намір Максим Яковер, генеральний директор Меморіального центру.

Проте самого дозволу на спорудження синагоги Меморіальний центр наразі не має. «Усі подальші кроки будуть визначені після необхідних погоджень із Міністерством», – розповів «Хмарочосу» генеральний директор.

Два черепи і побутове сміття – ще не кладовище, вважають дослідники

У звіті приватного підприємства «Пам’ять і слава», яке проводило обстеження території, стверджують, що у ході пошуково-земляних робіт не виявили поховальних ям або могил.  Верхній шар ґрунту глибиною від 30 до 50 сантиметрів, за словами дослідників, є наносним. Саме там віднайшли два фрагменти людського черепа і побутове сміття. Під цим наносним шаром розташований так званий «материк», тобто ущільнений ґрунт, який не містить слідів будь-яких земельних робіт.

Михайло Кальницький, дослідник історії Києва стверджує, що поодинокі фрагменти кісток навряд чи можна вважати залишками реального поховання ХІХ чи ХХ століття. Про наявність на території могил мали би свідчити цілісні людські останки, залишки труни тощо. За його словами, впродовж другої половини XX століття рельєф біля яру зазнавав серйозних змін. Бабин Яр вирівнювали, засипали, замивали цегляною пульпою, а у 1960-х-80-х роках на території єврейського і караїмського кладовищ багато будували. Тому не дивно, що на кістки людини можна натрапити за межами кладовищ.

За словами генерального директора Меморіалу, підприємство «Пам’ять і слава» рекомендував Меморіальному центру Інститут національної пам’яті. Проте Йосиф Зісельс сумнівається в адекватності опубліковаинх висновків.  «Чому державі, наприклад, інституту археології, не замовили таке дослідження?», – запитує він.

«Ділянки про яку йдеться – це невелика ділянка 10х10 за пам’ятником “Менора” біля самого схилу. На деяких історичних планах вона дійсно показана у межах Кирилівського православного кладовища, як власне і територія площі, на якій встановлено сам пам’ятник “Менора”. Зараз це територія паркової зони заповідника», – розповідає Максим Яковер.

«Проблема не в цьому документі, а в межах кладовища, – наголошує Йосиф Зісельс. – Цвинтар у будь-якому народі закладається певною процедурою, зокрема, релігійною. “Менора” в межах православного цвинтаря. І місце, де хочуть будувати синагогу, це також православний цвинтар. І мені цього достатьо. Чому так конче необхідно будувати саме тут?».

Зі звіту приватного підприємства «Пам’ять і слава»

Варто зазначити, що Кирилівське кладовище – один із найдревніших київських некрополів. Його появу пов’язують із закриттям Катериною II Кирилівського монастиря і пізнішим перетворенням його на лікарню. Поки монастир діяв, монахів ховали довкола нього. З появою лікарні міська влада відвела під некрополь південні схили Кирилівської гори. У 1929 році кладовище закрили. На той момент його площа становила майже 10 гектарів. У переліку кладовищ, що утримуються містом, зокрема, закритих, Кирилівське кладовище на разі відсутнє.

Скандал про будівництво на кладовищі – чергова ланка в давньому конфлікті

Нагадаємо, що Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»  був у центрі публічних дискусій та запеклих суперечокупродовж усього 2020 року. Спочатку увагу громадськості збурив публічний заклик перейменувати станцію метро «Дорогожичі» на «Бабин Яр». Згодом у мережу потрапила чернетка майбутньої концепції музею, підходи якої критикували за неетичність, зокрема геймізацію смерті та використання прийомів соціальної інженерії. Як наслідок, культурні діячі закликали звільнити Хржановського з посади художнього керівника Меморіалу «Бабин Яр».

Зрештою, у вересні команда музею представила свої інтерактивні та віртуальні проєкти, а на місці майбутнього музею відкрили аудіовізуальну інсталяцію. У відповідь на це Асоціація єврейських організацій та общин України заявила, що інсталяцію спорудили на кладовищі. Йосиф Зісельс, спів-президент Ваад України, та Віталій Нахманович, український історик та член громадського комітету «Бабин Яр», наполягали, що будувати музей в цьому місці категорично заборонено.

Тоді представники єврейської громади в черговий раз закликали підтримати розроблений українськими істориками державний проєкт комплексної меморіалізації Бабиного Яру. По суті, нова суперечка довкола спорудження синагоги – це чергова ланка давнього конфлікту різних візій меморіалізації трагічних подій в Бабиному Яру.

«Такі великі проєкти повинна робити Україна сама. В обговоренні повинен брати учать громадяни – так, як це було в Польщі. Приміром, обговорення і будівництво “Музею історії польських євреїв Полін” тривало 25 років», – стверджує Йосиф Зісельс.

Читайте також: Що відбувається з Бабиним Яром: яка роль російських олігархів і режисера та української держави