За останні кілька тижнів мені довелося прочитати кілька коментарів під дописами «Хмарочоса», суть яких зводиться до тези: «Чому ви так багато критикуєте міську владу? Не така вже вона і погана, а ви якось дуже радикально налаштовані». Чому така думка раптом оселилась одразу в кількох наших читачів, я можу тільки гадати. Може тому, що нещодавно відбулись вибори міського голови та нового складу Київради і комусь не подобається, що ми критикуємо їхній вибір? Не знаю і не засуджую. Але хочу відповісти на ці закиди по суті.

Я точно впевнений, що справжні місцеві медіа мають бути наглядачами за місцевими чиновниками та депутатами, а не просто розповідати про події в населеному пункті. На це є багато причин. Давайте разом у цьому тексті розглянемо найбільш важливі.

КМДА володіє чималими медійними та PR-ресурсами і спотворює ними реальність. Не секрет, що той, хто володіє доступом до медійного ресурсу, має додаткову владу розповідати «свою версію правди». Саме тому українські олігархи володіють телеканалами, радіостанціями, цілими холдингами. КМДА ж має власну пресслужбу, комунальні ЗМІ, на які має вплив (ми ж не розраховуємо, що там буде критичний підхід до їхньої діяльності, правда ж?), а також розміщує публікації у деяких київських приватних медіа. 

До того ж, велика частина безпосередньої роботи з містом зосереджена на піарі влади. Про це навіть говорить сам міський голова. Його підхід – кожен міський проєкт має нести вау-ефект. Не зручність, не гідність, не комфорт містян, а саме вау-ефект, який буде ототожнюватись з успіхами влади та розноситись ЗМІ. Тобто піар та бізнес-інтереси є найважливішими, а інтереси міста, громади – вторинними. Наприклад, містянам не потрібний проект канатної дороги через Дніпро та острови, але він весь час обговорюється тільки через те, що його автор має вплив на прийняття рішень та доступ до медійної машини КМДА. Зрозуміло, що у такого підходу має бути противага та критика.

Весь наш досвід каже нам, що рішення в місті приймаються на користь вузького кола наближених до міського голови людей, а не на користь киян. Якщо є потужний імідж, то його можна використовувати для виправдання багатьох несправедливих дій, зловживань. Є спокуса поставити власні інтереси вище громадських. Що ми й можемо бачити на численних прикладах. Меншість киян їздить на авто, а дискусія досі точиться навколо розширення проїжджої частини та нових автомобільних розв’язок. Коли обирають, який проект будувати за бюджетні кошти, радяться не з місцевими мешканцями, а з тими, хто потім буде виконувати роботи та поставляти матеріали для будівництва. Але коли йдеться про реконструкцію мосту Патона, то ми чуємо лише, що «розглянуть можливість» повернення на нього трамваю, хоча на це є запит громади та позитивні експертні висновки. Просто оточенню керівництва КМДА це нецікаво, складно реалізовувати, і оцінюють цю ідею вони лише з салону власного авто, хоча мають думати зовсім іншими категоріями. Інтереси містян – на одному з останніх місць, і це обурює. Але обурення недостатньо, потрібна систематизована та аргументована критика.

КМДА провокує соціальну несправедливість. Врешті-решт, описані вище підходи призводять до втрати балансу. Місто, яке має думати насамперед про найслабших, використовує свій ресурс геть інакше, переслідуючи зовсім інші інтереси (електоральні та бізнесові). Підвищують плату за харчування у дитячих садочках бо «там навчаються й діти, які не прописані в Києві» (тобто їхні батьки не зможуть голосувати на місцевих виборах, тож їх інтересами можна знехтувати). Не піклуються про бездомних людей, хоча це не потребує великих капіталовкладень, просто ефективної системи допомоги (у таких людей найчастіше немає документів і прописки, а отже їхніми інтересами теж можна знехтувати). Тому соціальна місія локального медіа – надавати голос тим, кому пресслужба КМДА та лояльні ЗМІ цю можливість не нададуть.

Можна сказати, що більш заможні кияни важливіші для міської влади за менш заможних. Але справжня межа конфлікту навіть не тут, а між всіма киянами та невеликою групою тих, чиї інтереси справді відстоюються. Це впливові люди, у яких є доступ до кабінетів керманичів та їхня увага. Деякі чиновники, керівники комунальних підприємств, бізнесмени.

Від нашої роботи є конкретна суспільна користь. Зараз рішення в місті приймаються непублічно та зненацька. У КМДА сидять люди, які взагалі не вважають за потрібне радитись з громадою, з експертами, перед тим, як ухвалити рішення. Коли відбувається інакше, це значить, що на владу системно тисли. Публікували рішення, які хотіли від нас приховати. Влаштовували мітинги, щоб потім озвучити свої вимоги та сісти за стіл переговорів. Піднімали важливі теми до обговорення публічно, хоча це робота міської влади. Кілька десятків, може сотень, активних містян роблять титанічну роботу, а ми їх підтримуємо інформаційно, відслідковуємо інфоприводи та разом з іншими незалежними ЗМІ змушуємо реагувати на несправедливість. 

Все, що зараз відбувається, збирається в архів. В місті завжди важливою є історія. Які причини конкретного конфлікту? Які рішення призвели до ситуації, яка склалась? Хто за це відповідальний? Медіа надають доступ до такої історії, адже оглядають ситуацію в місті щодня. Це потрібно, насамперед, щоб потім були аргументи під час прийняття правильних рішень. І в цьому є ще один позитив – в нас накопичується велика база знань «Як робити не треба».

Окрім нас, цю роботу системно мало хто робить. Якщо перестанемо критикувати ми, як пропонують деякі наші читачі, швидше кинуть це робити інші, та в Києві з’явиться інформаційний вакуум, який порушуватиметься лише перед черговими виборами. 

Але нам не завадить підтримка. Якщо ви хочете підтримати нашу роботу щомісячним внеском, це можна зробити за посиланням. А якщо хочете звернути нашу увагу на якісь сумнівні дії, несправедливі рішення та загрози, то надсилайте ваші листи на пошту [email protected] Бажано, якщо ви представитесь (щоб ми були впевнені у джерелі) та якщо у вас будуть документи, що підтверджують ваше занепокоєння.