У Празі поставили перший спектакль, написаний штучним інтелектом

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 288 днів. За цей час ми опублікували 23572 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: london.czechcentres.cz

Празький театр «Шванда» вперше поставив спектакль, написаний штучним інтелектом, повідомляє Громадське.

Виставу AI: When a Robot Writes a Play («ШІ: Коли робот пише п’єсу») організували до століття з дня прем’єри антиутопічної п’єси чеського письменника Карела Чапека R.U.R., який перший вигадав слово «робот».

90% тексту згенерував штучний інтелект, решту редагували живі люди. Процесом керував вчений Карлового університету Рудольф Роза, який використав мовний модуль із відкритим кодом Open AI. Сировиною для творчості стали різні тексти з інтернету, новини, книги. Протягом трьох місяців комп’ютер генерував діалоги, які потім відбирали працівники театру.

Виставу поставили чеською мовою, в онлайн-версії є англійські субтитри. Іронічно, що онлайн-стрім спектаклю переривався доволі довгими паузами буферизації, зауважує The Guardian у рецензії на виставу. Сама п’єса хаотично торкається таких тем, як самотність, кохання, але найбільше штучний інтелект стурбований сексом – рецензентка припускає, що ШІ нахапався такого в інтернеті.

Головний герой – робот, який з’являється в мало пов’язаних між собою сценах. Господар робота на ім’я Віктор (так само звали доктора Франкенштейна з роману Мері Шеллі) помирає, і той мусить пізнавати людський світ самотужки. Чомусь робот зустрічає переважно хтивих жінок, які стогнуть, б’ються в конвульсіях та падають йому в ноги.

В одній зі сцен чоловік стає навпроти робота, знімає штани і з викликом промовляє: «Твій палець у моїй задниці». Далі триває німа сцена, але щойно авторці рецензії починає все це здаватися мовчазною вольовою битвою, як все повторюється, залишаючи післясмак абсурдності.

У сценографії використали індустріальний дизайн, такий як залізні ворота та клітки, що нагадує постапокаліптичну атмосферу «Того, що біжить лезом» / Blade Runner.