Енергетичне законодавство ЄС значною мірою сконцентровано на споживачах та їхніх правах. Споживачі мають можливість вільно обирати постачальників з найкращими цінами, спеціальними пропозиціями та сервісом, а також право на доступ до повної та правдивої інформації щодо енергетичних питань. Крім того, у багатьох країнах є інститут енергетичного омбудсмена, який допомагає споживачам у разі порушення їхніх прав.

Читайте також: Хто буде захищати ваші права в суперечках з постачальниками енергопослуг?

Разом з впровадженням енергетичних реформ, ці механізми захисту та підтримки споживачів запрацюють і в Україні. Однак їх не завжди достатньо: як у Європі, так і у нас залишаються вразливі споживачі, які потребують додаткової уваги.

Хто такі вразливі споживачі та скільки їх? 

За оцінками 2016 року в Європейському Союзі було понад 50 мільйонів вразливих споживачів, а у дослідженні 2019 року 34 мільйони зазначили, що не можуть забезпечити достатньо тепла у своїх оселях, а це 6,9% жителів ЄС. Підрахунок ускладнює те, що єдиний підхід до визначення вразливих споживачів відсутній. 

Окремі країни, наприклад Великобританія та Ірландія, говорять про енергетичну бідність у випадках, коли витрати на енергію перевищують 10% доходів домогосподарства. У Польщі вразливими вважають споживачів, чиї доходи нижче певного визначеного рівня, у Нідерландах – тих, для кого відключення електроенергії чи газу може стати причиною серйозних наслідків для здоров’я. А у Німеччині – людей на соціальному забезпеченні.

Документи Четвертого енергетичного пакету «Чиста енергія для всіх європейців» енергетичну бідність визначають як ситуацію, у якій споживач не може дозволити собі базові енергетичні послуги – опалення та охолодження помешкання, освітлення, електроенергію для живлення пристроїв. Основні фактори, які на це впливають – низький дохід, значні витрати на енергію та недостатній рівень енергоефективності житла. 

В Україні поняття «вразливі споживачі» з’явилася у 2015 році у законі «Про ринок природного газу», а згодом також у законі «Про ринок електричної енергії». Однак у детально воно не роз’яснюється. Вразливі споживачі – це побутові споживачі, які набувають право на державну допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Та цей порядок й досі не був розроблений.

Приблизно оцінити кількість вразливих споживачів можна за кількістю отримувачів субсидій, хоча ці поняття і не тотожні. Зараз в Україні житлову субсидію отримує понад 3,1 мільйона домогосподарств, тобто близько 20%. Крім цього, майже 1,8 мільйона сімей користується пільгами при оплаті житлово-комунальних послуг і мають знижку від 25 до 100 відсотків залежно від категорії пільговика.

Водночас опитування USAID Проєкту енергетичної безпеки показало, що в Україні значно більше людей страждають від енергетичної бідності, ніж в інших країнах Центральної та Східної Європи. Крім того, українці витрачають порівняно більшу частку доходів на оплату енергії. За винятком Києва, 57-65% домогосподарств в Україні жертвують своїми потребами, щоб оплатити рахунки за енергопостачання. Третина населення сходу України змушена обирати між товарами першої необхідності та сплатою за енергопостачання. В опалювальний сезон вразливі домогосподарства витрачають на оплату за спожиту енергію до 20-29% місячних витрат.

Як боротися з енергетичною бідністю

У Європейському Союзі немає єдиного підходу до проблеми енергетичної бідності. Заходи, впроваджені у різних країнах, можна детально дослідити на сайті ініціативи The EU Energy Poverty Observatory. Тут їх ділять на більш ніж десять типів, серед яких модернізація житла, захист від відключень, соціальний тариф, інформаційні кампанії та інші. 

Одним зі критерії класифікації цих заходів може бути їх довготривалість: модернізація житла, зокрема, дозволяє зменшити витрати на його опалення та/чи охолодження, а отже і рахунки за енергетичні послуги в майбутньому. До подібних методів можна віднести також пільгові або безкоштовні заходи з підвищення енергоефективності, енергетичні аудити, консультації з енергозбереження та допомога із встановленням систем з відновлюваних джерел енергії. 

У 2013 році Іспанія стала однією з небагатьох країн ЄС, яка закріпила поняття енергетичної бідності та стратегію її подолання у законодавстві. І саме енергоефективність тут визначили як основний інструмент на цьому шляху. Програми були спрямовані на модернізацію житла та розвиток «зеленої» енергетики: сонячних, геотермальних та гідроелектростанцій у різних регіонах країни.

Підтримкою та фінансуванням енергоефективних заходів займаються у Франції, Словаччині, Естонії, Португалії, Ірландії. У Швеції, до прикладу, надають субсидії для встановлення домашніх сонячних електростанцій та систем накопичення енергії, а також встановили податкову знижку на товари та послуги, які домогосподарства використовують для енергетичної модернізації помешкання.

Крім того, у Великобританії, Данії та Нідерландах окремі заходи спрямовані на те, щоб забезпечити достатній рівень енергоефективності для соціального житла, яке орендують люди з низькими доходами.

В Україні є програма «теплих кредитів», яка передбачає відшкодування частини суми кредиту на придбання енергоефективного обладнання та матеріалів, утеплення будинків, придбання котлів. За шість років нею скористалися понад 850 тисяч українських родин. Однак, якщо у 2020 році на програму виділили 400 мільйонів гривень, цьогоріч – тільки 150. Для порівняння, на субсидії у 2021 році передбачили 36,6 мільярда гривень.

Варто також згадати, що стимулювати споживачів до енергоощадності за задумом має монетизація субсидій, яку розпочали у 2019 році. «Тепер людина, яка зекономила кошти, може використати їх на власний розсуд, і це буде сприяти енергоефективності. Тому що поки людина не отримувала гроші, вона керувалася логікою «байдуже, скільки я використаю – держава за мене заплатить». А цей механізм буде стимулювати отримувачів субсидій до енергоефективних заходів і ощадливого використання ресурсів», – зазначає Тетяна Голубенко, керівник експертної групи з питань житлових субсидій та пільг Міністерства соціальної політики України.

Не менш важливими є заходи з інформування споживачів про їх права та можливості у новій системі, субсидій та програм з допомоги. Окремі країни ЄС зобов’язали постачальників енергії проводити просвітницьку діяльність серед споживачів на предмет енергоефективності будівель та помешкань. У Чехії, Бельгії, Нідерландах та Люксембурзі, до прикладу, енергетичний регулятор забезпечує доступ до інструментів, як дозволяють порівнювати ціни різних постачальників.

Соціальна допомога

Крім вже згаданих заходів, популярними залишаються й ті, які мають відносно короткостроковий ефект у боротьбі з енергетичною бідністю: субсидії на часткову оплату рахунків, соціальний тариф, заборона відключень. «Аналіз наявних у країнах-членах ЄС практик показує, що довгострокові заходи менш поширені, порівняно із легшими в адмініструванні та впровадженні заходами підтримки на рівні рахунків чи пільг» – відзначають аналітики.

Фінансову допомогу для оплати рахунків за газ, електроенергію або інші енергетичні послуги можна отримати у Ірландії, Хорватії, Польщі, Румунії та інших країнах. До прикладу, в Італії «бонусами» для оплати електроенергії у 2014 році скористалися майже мільйон людей. Ще низка країн – Румунія, Португалія, Греції – запровадили також соціальний тариф на електроенергію та природний газ.

І програми з фінансової допомоги і соціальний тариф – це таргетовані заходи, які діють для конкретно визначених категорій вразливих споживачів, наприклад, пенсіонерів, людей з інвалідністю чи сімей з низькими доходами.

Ще однією поширеною практикою захисту вразливих споживачів є довготривала процедура з відключення або навіть повна заборона на відключення за певних умов. В Румунії, Франції, Нідерландах та Фінляндії заборонено відключати всі домогосподарства від електроживлення і газопостачання у зимовий період. А на Кіпрі це стосується споживачів з серйозними захворюваннями.

В Україні основним механізмом вразливих споживачів підтримки є субсидії. Це щомісячна адресна соціальна допомога для відшкодування витрат на оплату комунальних платежів. Сьогодні 95% субсидій вже монетизовано: це означає, що споживачі напряму отримують кошти (розмір допомоги розраховується для кожного окремо), з яких мають сплатити за газ, світло, опалення та інші енергетичні послуги. 

Основним критерієм для отримання субсидії в Україні є рівень доходів домогосподарства. У бюджеті на 2021 рік на субсидії виділили 36,6 мільярдів гривень. Це на 3,3 мільярдів гривень менше ніж 2020 року, та вдвічі менше ніж у 2018 році. Однією з причин – зростання мінімальної заробітної плати в Україні.

Адміністративне регулювання цін

В Україні ще на початку 2021 року ціни на газ для населення визначалися за ринковим механізмом. Однак вони почали різко рости – і уряд встановив обмеження на рівні 6,99 гривень за кубометр до кінця опалювального сезону. 

Адміністративне регулювання цін з метою захисту споживачів сьогодні фактично не застосовується у європейських країнах. Адже цей метод має кілька недоліків. Зокрема, сповільнює розвиток ринкових механізмів та не стимулює споживачів до енергоефективності.

Крім того, якщо цільова соціальна допомога визначає саме вразливих споживачів, то адміністративно встановленими цінами користуються всі. «Низькі ціни можуть здаватися механізмом захисту, але це як зброя масового ураження: вона буде «захищати» однаково і того, хто має низькі доходи, і того, хто живе у великому будинку і має високі доходи», – зазначав на тематичному круглому столі Олексій Хабатюк, заступник директора департаменту енергоефективності НАК «Нафтогаз України».

Ще один негативний наслідок такої політики – брак коштів на оновлення інфраструктури, що врешті призводить до погіршення якості послуг та частих аварій, наприклад, проривів тепломереж. «Проблема в тому, що комунальні підприємства повинні отримувати прибуток, щоб закуповувати матеріали, платити заробітну плату і податки, підтримувати мережі в належному стані. Але довгий час тарифи не відповідають економічно обґрунтованим: користувачі платять менше, а різницю компенсують з бюджету, – пояснює Олег Гарник, аналітик Аналітичного центру «Асоціація міст України». Ці компенсації дозволяють комунальним підприємствам працювали «в нуль» або з прибутковістю лише 1-2% і оновлювати тільки найбільш критичні ділянки. І проблема лише множиться у часі: мережі зношуються швидше, ніж їх ремонтують. 

Читайте також: Знову прорвало трубу: як вирішити питання зношених комунікацій у Києві

Саме тому від адмінстративно встановлених цін на енергію рано чи пізно доведеться відмовитися і натомість розвивати програми з модернізації й підвищення енергоефективності житла, обладнання його лічильниками, інформування населення й удосконалення системи субсидій. 

А також продовжувати реформувати галузь енергетики. «З досвіду ЄС, реформований сектор та розвинута конкуренція вже забезпечує певний рівень підтримки для кожного. Звісно, є програми захисту вразливих споживачів. Але без реформ не можна досягти доступності: тоді незалежно від того, що ви будете робити, система буде дорогою, неефективною і непрозорою», – зазначає Рута Балтаузе, експертка з питань енергетики, Європейської Комісії.

Даний медіа проєкт став можливим завдяки підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку, наданій через USAID Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ). Грантоотримувач Проєкту - Журнал Хмарочос несе повну відповідальність за зміст публікацій, який не обов`язково відображає позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів Америки.