Жителі будинку XIX століття виїхали через його руйнування забудовником. Тепер він буде знесений

Прибутковий будинок Марії Станіславської, нині розселений. Фото: Антон Короб

Днями містяни помітили, як змінився дореволюційний будинок на Володимирській, 93, донедавна жилий, а тепер — закинутий, просілий, подекуди вже зі знятими вікнами.

Саме про нього «Хмарочос» писав минулої осені, коли цей прибутковий будинок, зведений наприкінці XIX століття, почав тріщати по швах через будівництво поруч багатоповерхового бізнес-центру. Тоді його мешканці ще сподівалися на допомогу міських чиновників — але, як виявилося, даремно.

— Ми дуже любили наш будинок, — розповідає «Хмарочосу» його колишня мешканка Ксенія Єфремова. — Не просто дбали, щоб під’їзд був затишним і охайним. Ми, наприклад, своїм коштом відреставрували історичну ліпнину в інтер’єрі, її досі можна побачити над сходами. Жити тут було дуже комфортно — аж поки під нашими вікнами не з’явився будмайданчик.

Мова йде про будівельні роботи, що активно розгорнулися на сусідньому пустирі. Колись тут, на розі Володимирської та Жилянської, стояв двоповерховий прибутковий будинок, який звів у 1895 році архітектор Микола Казанський. За спогадами Галини Агєєвої, співробітниці інституту «НДІпроектреконструкція», він протримався трохи більше ста років — і був знесений у 1996-му для подальшої «громадської реконструкції».

Прибутковий будинок за проєктом архітектора Казанського. Фото: архів Галини Агєєвої

Освоювати цю ділянку почали за мерства Леоніда Черновецького, але радше декларативно. Замовником будівництва стала компанія «Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс”», яка у публікаціях того часу згадується як «орендатор земельних ділянок загальною площею 0,17 га». Згодом був оприлюднений проєкт забудови — 14-поверхова адміністративна будівля з позолоченим куполом — який врешті-решт не був реалізований.

Будівництво розпочалося лише у 2020 році: із тим самим замовником, але вже з іншою архітектурою. Проєкт дев’ятиповерхового бізнес-центру «Володимирська» оприлюднила інвестиційна компанія Astora, яка наголошувала, що співпрацює з тими українськими девелоперами, які «мають багату історію та бездоганну репутацію».

Чиновники відписуються, поліція безпорадна

Втім, у мешканців будинку майже одразу виникли проблеми, щойно на пустирі розпочали буріння під палі. Єфремова згадує, що спершу будинок ніби «трохи коливався», а у квартирах подекуди з’являлися невеликі тріщини.

— Ми одразу вийшли на представників забудовника, — розповідає вона. — Вони запевнили нас, що працюватимуть обережніше і стежитимуть за безпекою будинку. І з того часу пішло по колу: роботи тривають — будинок руйнується — девелопер завіряє, що все буде добре — роботи продовжуються.

«Спочатку нам здавалося, що це тимчасові дрібні негаразди, аж поки у наших оселях раптом не тріснули стіни…».

Вже невдовзі будинок почав буквально сипатися: розходилась підлога, хиталися сходи, лопалися труби, осідали двері. Незабаром дехто з мешканців покинув свої квартири — люди боялися, що вночі завалиться їхня стеля. Забудовник же, каже Єфремова, всіляко співчував, навіть пропонував — колись потім — зробити в будинку ремонт, але роботи не зупиняв.

Проєкти бізнес-центру з різницею у дванадцять років. Ілюстрації: archunion та Astora

— Тоді ми вирішили, що зробимо це (зупинимо роботи —ред.) самостійно, — продовжує вона. — Ми зібрали величезні стоси документів, почали писати у ЗМІ, знайшли хороших юристів, щоб судитися із девелопером. Але вже невдовзі зіштовхнулися з тотальною байдужістю чиновників. ДАБІ, департаменти КМДА, служба 1551 — ми зверталися до всіх, і всюди нам відповідали відписками.

Мовляв, у забудовника є всі дозволи, натомість у них, чиновників — немає повноважень, звертайтесь до суду, дзвоніть в поліцію.

— Втім, поліція, яку ми дійсно щоразу викликали, нам також лише співчувала, бідкаючись, що не має права зупиняти будівництво. Відтак дорогоцінний час було згаяно — і невдовзі наш будинок вже був фактично аварійним, — каже мешканка.

Єфремова згадує, що до останнього вірила, ніби будинок ще можна врятувати. Але більшість жителів змирилася з тим, що будинок вже зруйновано. Тож коли представник забудовника вийшов до них із пропозицією викупити всі 12 квартир — практично всі власники на це пристали.

— Ситуація була патовою: якщо самим, без підтримки міста, судитися з девелопером — це тривало б роками, а жити в будинку все одно було б неможливо. Рано чи пізно його визнають аварійним, і тоді ми не змогли б продати ці квартири взагалі. Забудовник же запропонував нам більш-менш ринкову ціну — і у грудні (2020 року — ред.) ми одночасно їх продали. Звісно, що людей, які в нас їх купували, ми й в очі не бачили, угоди були складені заздалегідь, — розповідає Єфремова.

Цікаво, що з того часу підготовчі роботи на майданчику припинилися. Мешканці пов’язують це з тим, що девелопер, скоріше за все, знесе будинок як аварійний — і відтак збільшить площу забудови для бізнес-центру. Втім, у дозвільних реєстрах будь-яка інформація про зміну проєкту або ж виділення забудовнику земельної ділянки під напівзруйнованим будинком наразі відсутня.

Ми звернулися за коментарями до компанії Astora, але на момент публікації матеріалу жодної відповіді не отримали.