Рейтарська Circle: як модерністську будівлю в центрі Києва перетворили на фудмаркет

Модерністська архітектура у Києві переживає не найкращі часи: унікальні будівлі без охоронного статусу «осучаснюють» або просто зносять, звільняючи місце для нового будівництва. Девелопери та інвестори часто вважають їх застарілими та непридатними для комерційного використання. Так пояснювали, зокрема, плани знищити оригінальний фасад «Дитячого світу» на Дарниці та атріум «Квітів України».

На фото Марк Вілкінс, всі фото – Ірина Бєлих

Разом з цим, у місті з’являються приклади, які доводять зворотне. Історія фудмаркету на Рейтарській також починається з модерністської будівлі, у якій побачили потенціал. На аукціоні за неї змагався лише один покупець: кругла споруда діаметром 16 метрів видавалася, певно, надто дорогою та складною для переоблаштування. Однак вже за півтора року тут почали роботу Рейтарська Circle з шістьма закладами-резидентами. Сьогодні навряд хтось назве будівлю застарілою чи комерційно непривабливою.

Готель, галерея, фудмаркет

Комплекс на Рейтарській, 15 збудували у 1986 році для Поліклініки Спілки Письменників України. Авторами проєкту були Авраам Мілецький та Володимир Шевченко, відомі передусім своєю роботою над готелем «Салют». Комплекс складався з двох частин, які розділили у 2008 році: фасадного шестиповерхового будинку у формі «драбини до неба» та круглої будівлі з кабінетами для фізіотерапії у дворі.

«Спершу я хотів придбати головну будівлю та перетворити її на готель. Щоразу, коли я приїжджав до Києва у справах, я жив у старих готелях – Hyatt, Hilton, InterContinental. У них ти забуваєш, що в Києві. Але я хотів готель, який відображає нову яскраву культуру міста», – розповідає креативний директор та співзасновник проєкту Марк Вілкінс. Він – швейцарський режисер, який тривалий час жив та працював у Нью-Йорку та Берліні, а у 2017 році переїхав до Києва. «Після Революції Гідності мені тут було цікавіше», – пояснює Вілкінс.

Для ідеї з готелем вдалося знайти інвесторів, а ось менеджера з досвідом – ні. «Й раптом хтось інший придбав будівлю, – згадує Марк. – Ми зустрілися з новим власником, однак він бачив, що я не маю потрібного досвіду з комерційною нерухомістю. Й не захотів експериментувати», – згадує Марк.

Та напрацювання не пройшли дарма. На гроші з продажу квартири у Берліні Марк Вілкінс придбав приміщення на Рейтарській – та відкрив галерею The Naked Room разом з партнерками. Співзасновниками та кураторками простору стали Ліза Герман та Марія Ланько, які спершу мали сформувати артколекцію для готелю.

«Згодом ми святкували річницю галереї, вона стала дуже успішною. І один з наших клієнтів, колекціонер, розповів, що ця кругла будівля виставлена на аукціон, – згадує Марк. – В мене з’явився шанс отримати частину комплексу, який мені дуже подобається».

Врешті Вілкінс придбав будівлю, залучивши до проєкту ще чотирьох інвесторів – Ігоря Фарберова і Євгена Лавренюка (засновники мережі Dream Hostels та Druzi Café), Сашу Чернявського (23/32 Film Production) та Антона Рубана (Spell). А також розробив бізнес-план з перетворення її на фудмаркет. «На круглі стіни було б не дуже зручно вішати мистецтво, – жартує Вілкінс та вже більш серйозно пояснює – цей проєкт надто великий, щоб бути менш комерційним».

Спадок модернізму та спа-салону «Сабіна»

Реконструкцією будівлі з найпершого і до останнього дня займався архітектор Еміль Дервіш, також він розробив інтер’єр першого поверху. Одним з основних завдань стало повернути їй оригінальний зовнішній вигляд. З 2008 року тут працював спа-салон «Сабіна», за якого споруду «прикрасили» гіпсокартоном, декоративними колонами та дахом у формі гриба. Всього цього позбулися, хоча один елемент тих часів все ж вирішили залишити: на нижньому поверсі зберегли чашу басейну, оздоблену блакитною мозаїкою. В ній розташували кілька столиків.

Під час роботи над проєктом команда Рейтарська Circle кілька разів зустрічалася зі співавтором комплексу Володимиром Шевченком. «Ми презентували наші рішення, отримували від нього коментарі та враховували їх, – розповідає Вілкінс. – Коли ми запросили архітектора подивитися на завершену будівлю, єдине його зауваження стосувалося інженерних деталей. Тож нам здається, що реконструкція сподобалася». Познайомитися з історією перетворення будівлі можна завдяки табличкам з фото на першому поверсі.

Читайте також: Колонка Володимира Шевченка. Який може мати вигляд модерністська будівля колишньої поліклініки на Рейтарській?

Всередині круглу будівлю пристосували до нових функцій. Зокрема, зробили скляний дах та зняли частину перекриттів на першому поверсі. Це дозволило створити великий атріум та забезпечити достатню кількість денного світла на нижньому рівні. Крім того, на даху облаштували терасу. Інтер’єр корнерів внизу розробили в Loft Buro.

Центральним елементом оновленої будівлі стало живе дерево. «Це місце для зустрічі. Ще до того, як з’явилися будівлі, люди зустрічалися біля дерев, – пояснює ідею Марк Вілкінс. – Ми майже одразу знали, що хочемо висадити тут дерево. Хоча це й виявилося дуже дорого». Для Рейтарська Circle прагнули знайти рослину, яка виглядатиме місцевою та водночас добре ростиме всередині будівлі. Врешті вибір зупинили на Bucida buceras, яке виростили у Каліфорнії. Народна назва цього дерева – «тіниста леді» (shady lady).

Плюс шість закладів на Рейтарській

«До нас приходили з пропозицією орендувати одразу всю будівлю, і це було б набагато простіше. Але ми хотіли створити місце, що поєднує різні бізнеси, – розповідає Марк Вілкінс. Він відповідав за відбір закладів, що представлені у Рейтарська Circle. – Для нас важливо мати резидентів, які відкриті до нового та слідують сучасним цінностям поваги до інших, сталості, мінімізації відходів, підтримки локальних спільнот». Крім того, проєкти мали доповнювати один одного та не повторюватися.

У фудмаркеті працює піцерія Kometa Pizza від Любові Цибульської та Микити Москаленка, засновників кафе Zigzag. «Вони були першими, хто відкрив для мене Рейтарську», – згадує Вілкінс. У меню нового закладу представлені піца та пироги, які можна придбати цілими або слайсами, а також паста і закуски. До 15:00 тут подають сніданки, зокрема, ранкові равіолі з рікоттою і вишнями, яєчню з салатом та тост з намазкою з тунця і авокадо.

З меню:
піца Маргарита – 420 гривень (слайс –78 гривень),
ранкові равіолі – 145 гривень,
курячі мітболи з соусами – 158 гривень,
мак’н’чіз з витриманою гаудою та пармезаном – 175 гривень,
капуоранж – 87 гривень.

Читайте також: Мій локальний бізнес: кафе «Зигзаг» на Рейтарській

Крім того, на першому поверсі відкрився «Японський Привіт», четвертий заклад від Міші та Даші Кацуріних. «Це відмінний від Zigzag продукт, але мені дуже подобається енергія цієї команди та їхні азійські страви, завжди з невеликим твістом», – зазначає креативний директор Рейтарська Circle. У новому «Привіті» можна спробувати місо суп, нігірі, футомакі, а також сендвіч з японською мармуровою яловичиною.

З меню:
рол з філадельфією, лососем, огірком і унагі – 360 гривень,
дон з куркою – 190 гривень,
стейк-сандо з японським ваґю А5 – 2200 гривень,
моті – 95 гривень,
саке (75 мл) – 130-250 гривень.

На нижньому рівні розмістився винний магазин Roots від Віктора Олійникова і Сергія Пилипенка. Компанія імпортує вина європейських сімейних виноробень, які «фокусуються на якості та автентичності й виробляють вина з максимальною турботою про природу». У Рейтарська Circle можна отримати пораду сомельє, придбати пляшку вина або випити келих на місці.

З меню:
келих вина (100 мл) – 102-169 гривень

У фудмаркеті також відкрилося два проєкти від Віктора Шраменка і Ксенії Полтавець: кав’ярня та бістро. Основне виробництво Fresh Black розташоване на Арт-заводі «Платформа», а на Рейтарській заклад пропонує каву та алкогольні напої на її основі. Крім того, тут планують обсмажувати каву. «Ми хотіли б, щоб каву можна було купити у свою тару без додаткового пакування, – розповідає Шраменко. – Це також дає можливість показати виробництво, в центрі міста процес обсмажування фактично ніде не побачити».

З меню:
подвійне еспресо – 45 грн,
раф – 78 гривень,
еспресо + тонік – 80 гривень,
коктейлі з кавою – 195 гривень.

Бістро «Ніша Deli», як і заклад на Лісовій, представляє страви з сезонними та локальними інгредієнтами. «Часом позиції в меню змінюються кожен місяць. Ту ж качку ми можемо готувати з грушами, яблуками або черешнею. Залежно від того, що зараз можна знайти на ринку на Лісовій, – розповідає шеф-кухар закладу Нікіта Позняк. – Ми дуже довго добираємо продукти, і саме в них основний сенс».

З меню:
туна-мелт – 169 гривень,
авокадо-тост в азійському стилі – 159 гривень,
салат із ромена й сезонних томатів – 89 гривень.

Ще один корнер на нижньому поверсі – кондитерська March & Co. Це перший заклад Софії Теребової: раніше її десерти можна було замовити онлайн або спробувати в інших київських кафе. Тут кондитерська пропонує різноманітні торти, тістечка, мусові десерти, а також чай та комбучу.

З меню:
торти – 130 гривень за порцію,
трубочка зі згущеним молоком – 50 гривень,
тістечка шу – 98 гривень,
мусові десерти в банці – 110 гривень,
комбуча – 80 гривень.

Перетворення району

На запитання, чи не перенасичена ще Рейтарська різними закладами, Марк Вілкінс каже – абсолютно ні. «Я б хотів, щоб район навколо став ще більш жвавим з барами, ресторанами та галереями. Вони не стільки конкурують, як успішно доповнюють один одного та приваблюють сюди людей. Мої улюблені райони в Лондоні, Нью-Йорку та Берліні – це райони, де можна провести весь день чи вікенд переходячи з одного чудового місця в інше», – пояснює він.

Водночас Вілкінс розповідає, що не всі місцеві жителі позитивно сприймають зміни в районі. «В чатах у Viber можна прочитати від окремих людей, що відкриття Рейтарська Circle – це катастрофа, – зазначає співзасновник закладу. – Хоча перед початком кожного проєкту ми запрошуємо сусідів, щоб представити ідею та вислухати їх. До The Naked Room прийшло двоє людей, сюди – можливо 10 зі 150 запрошених».

Налагодження діалогу допомагає вирішувати частину проблем. Наприклад, на терасі домовилися поставити рослини в кадках, щоб забезпечити більшу приватність жителям будинку навпроти.

«Однак досить швидко ця комунікація перестає бути раціональною. Наприклад, людей турбує, що їх нерухомість впаде в ціні. Я думаю навпаки, і не розумію, звідки ця ідея. Або надсилають фото тріщин в стінах, які ми не могли спричинити, – розповідає Марк Вілкінс. – Мене малюють зі знаками долара в очах і об’єднують зі «злими девелоперами», що будують хмарочоси й руйнують «Квіти України». Це нерозуміння дуже мене засмучує. Ми з партнерами захоплені архітектурною спадщиною Києва. І сподіваємося, що змогли створити позитивний приклад того, як постмодерністська будівля може бути збереженою, відновленою та пристосованою для нових громадських та комерційних функцій».