Наразі у пам’ятці відсутній дах та знято більшість вікон.

Понад місяць тому Департамент охорони культурної спадщини надав охоронний статус дореволюційному будинку Марії Станіславської на Володимирській, 93. Втім, нинішній власник пам’ятки, який зводить на сусідній ділянці офісний центр, не полишає намірів знести її для подальшої забудови.

Як вже розповідав «Хмарочос», ще минулої осені в цьому триповерховому будинку, зведеному наприкінці XIX століття, жили люди. Але їхнє життя докорінно змінилося, коли по сусідству стали облаштовувати будівельний майданчик для багатоповерхового бізнес-центру. Щойно там розпочали буріння під палі, як будинок став руйнуватися: у квартирах розходилась підлога, сипались стіни, осідали двері, а у під’їзді — валилися сходи та лопалися труби.

Попри це, девелопер — компанія «Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс”» — зовсім не збирався зупиняти роботи. Натомість він запропонував мешканцям викупити їхні квартири, щоб знести будинок та збільшити площу забудови. Цю його переговорну позицію значно підсилили в КМДА, де проігнорували всі звернення жителів, та в поліції, де «лише співчували, бідкаючись, що не мають права зупиняти будівництво».

Спершу 10-поверховий офісник мав лише «притулитися» до старого будинку, а вже невдовзі — повністю зайняти його місце. Фото: Владислав Трубіцин

Втім, забудовник зміг дотиснути сусідів лише тоді, коли ті вже змушені були виїжджати з аварійних осель. За словами Ксенії Єфремової, яка мешкала у цьому будинку, більшість жителів пристала на умови девелопера у грудні 2020 року.

«Людей, які в нас їх (квартири — ред.) купували, ми й в очі не бачили, всі угоди були складені заздалегідь та підписувалися в офісі забудовника», — розповідала вона.

Вже невдовзі за адресою будинку було зареєстроване ОСББ «Володимирська, 93», яке очолив Юрій Пархомчук. На самій будівлі з’явилося оголошення про початок її капітального ремонту, який скоріше нагадував демонтаж.

Так, робітники спершу зруйнували інтер’єр пам’ятки: модерновий декор з рослинами та гіпертрофованими комахами, зображений над парадними сходами. Цей декор, каже краєзнавець Антон Короб, був унікальною родзинкою будівлі, а колишні мешканці навіть реставрували його власним коштом.

Фрагмент декору в будинку Станіславської. Фото: Антон Короб

Після цього в будівлі зняли майже всі вікна та стали розбирати дах, хоча, як зазначав депутат Київради Владислав Трубіцин, замовник не мав на це погоджень. Не було відомо і як виглядатиме будинок після капітального ремонту — та чи залишиться він взагалі. Відтак захисники будівлі — зокрема, команда проєкту «Мапа реновації» — домоглися від КМДА призупинення цих робіт та спробували поговорити із їх замовником. Але на круглому столі, куди запросили голову новоствореного ОСББ, дійти згоди так і не вдалося.

Так, історик Іван Стичинський наголошував, що будинок Станіславської є не просто цікавою фоновою забудовою, але й сам по собі заслуговує на статус пам’ятки — і над його присвоєнням якраз йде робота.

— Тут унікальне для Києва поєднання неороманського фасаду та чудового, виразного інтер’єру, — пояснював він. — Це яскравий зразок тієї епохи, що відтворює історичний дух міста. Ось, наприклад, спільнота «Дерев’яне мереживо Чернігова» відновлює у своєму місті будинки, які ще не мають охоронного статусу. Але саме вони складають масив історичної забудови міста і роблять його набагато привабливішим для туристів.

Проєкти бізнес-центру до руйнування будинку Станіславської. Ілюстрації: archunion та Astora

Дослідник історії архітектури Києва Семен Широчин дорікав ОСББшникам, що їхня діяльність не схожа на капітальний ремонт будинку, радше навпаки — на свідоме його руйнування.

«Якщо треба міняти вікна, то це слід робити якомога швидше, щоб будинок не заливало дощем. Якщо не можна зробити це одразу, то віконні отвори закривають плівкою. Те ж стосується і даху. Відтак будинок стоїть незахищеним вже кілька місяців, і кожен день робить ваші роботи дорожчими. Для анонсованого ремонту це надто нелогічно…»

На ці закиди Юрій Пархомчук — він став директором ОСББ у січні цього року — відповідав неохоче, час від часу підвищуючи голос. Він заявив, що, по-перше, боїться жити у такому будинку, по-друге, не розуміє, чому той «раптом став історичним», а по-третє, не потребує дозволів, щоб полагодити протікаючий дах над своєю квартирою. При цьому Пархомчук не пам’ятав, скільки років живе в будинку і коли саме тут почалися проблеми («може вам ще мій гаманець показати?»). На питання ж, чому ремонт даху розпочався з демонтажу ліпнини, відповів, що її не чіпав і не знає, куди вона поділася.

До того ж, раптом обурився голова ОСББ, це не музей, а приватна власність, тож і дивитися на декор, якщо він є, мають право лише жителі будинку.

— Ви не маєте права ставити такі питання, — сердився Пархомчук. — Ми, мешканці будинку, побачили, що він почав сипатися, у нас є довідка, що він аварійний. Нам тут жити й виховувати дітей, а дозволів на ремонт ні в кого брати не треба, немає такого закону.

Щоправда, завершив свій виступ він доволі несподівано, заявивши, що в будинку «повністю покришився фундамент, і якщо його просто ремонтувати, то він обвалиться». Тож будівлю, стверджував ОСББшник, потрібно розібрати, але «ніяких 25-поверхівок тут не буде».

Волонтери Мапи Реновації спілкуються з головою ОСББ Пархомчуком (праворуч). Фото зі сторінки Владислава Трубіцина.

Наостанок Пархомчук чомусь вирішив наголосити: якщо будинок все ж оголосять культурною пам’яткою, то він, як голова ОСББ, обов’язково підпише охоронний договір із Департаментом охорони культурної спадщини. Але свого слова все одно не дотримав: невдовзі після того, як будинок отримав охоронний статус, до Окружного адміністративного суду надійшов позов від ще однієї його мешканки, яка вимагає скасувати це рішення та виключити будівлю з реєстру пам’яток (текст позову є у редакції).

Зокрема, позивачка вважає, що будинок був внесений до реєстру «неуповноваженим на те органом», а сама будівля взагалі не має жодної архітектурної цінності. І щоб підтвердити це, позивачка посилається на історико-архітектурну довідку, яку їй видало підприємство «Інститут культурної спадщини».

Так, за висновками інституту, будинок «не є автентичним, не зберіг свою первісну форму та не має впливу на розвиток культури Києва». Крім того, вважають в підприємстві, він не відповідає критеріям пам’ятки архітектури — і «не має підстав для набуття такого статусу навіть у перспективі». Підписала цей висновок Анна Звіряка, кандидатка історичних наук, яка раніше керувала Науково-дослідним інститутом пам’яткоохоронних досліджень при Міністерства культури.

Також у позові вказано, що будинок вже непридатний для проживання через його «фізичний знос». Відтак будинок не підлягає ремонту, тож «його надземну частину рекомендовано демонтувати».

Окружний суд розглядатиме цей позов у спрощеному провадженні без виклику сторін. Відзначимо, що місяць тому у такому ж «спрощеному режимі» цей суд скасував частину містобудівних умов та обмежень для компанії, яка хоче забудувати історичну одноповерхову садибу кінця XIX століття біля метро «Площа Льва Толстого» — зокрема, висотні обмеження та «композиційну узгодженість з історичними силуетами та масштабами».

Про початок цієї історії читайте тут: КМДА видала документи на проєктування 9-поверхівки на місці садиби XIX cтоліття, яку хотіли оголосити пам’яткою