На станції «Контрактова площа» збивають оригінальну плитку зі стін. Замість неї кладуть стандартну

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24981 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: Клим Братковський

У переході на станції метро «Контрактова площа» змінюють аутентичну облицювальну плитку на звичайну. Це помітив киянин Клим Братковський.

Мистецтвознавиця Євгенія Моляр припускає, що плитку зробили на заводі «Керамік», заснованому в 1894 році. У 2012 році суд визнав завод банкрутом.

В ході ремонтних робіт у київському метро неодноразово знищували автентичну плитку. Адже комунальники вважають, що оригінальна плитка не є частиною архітектурної пам’ятки.

У 2013 році плитку замінили на станції «Поштова площа». Тоді у київському метрополітені такі дії пояснили тим, що «плитка на шляхових стінах станції за 36 років експлуатації втратила естетичний вигляд».

Унаслідок ремонту втратила свій оригінальний вигляд станція «Святошин», У 2018 році там демонтували оригінальну керамічну плитку темно зеленого кольору з орнаментом у вигляді ялинок і замість неї поклали керамограніт.

Наприкінці 2020 року замінили плитку на виході зі станції «Тараса Шевченка». Оригінальні варіантні плитки розробляла художниця Ганна Шарай в 1979-1980 роках в Експериментальній лабораторії архітектурної кераміки (майстерня Ніни Федорової). Але прес-служба метрополітену вчергове наголосила, що «плитка не є архітектурною пам‘яткою» і тому не підлягає збереженню.

Станцію «Контрактова площа» відкрили в 1976 році. Над її проєктом працювали архітектори Борис Приймак, Ігор Масленков, Федір Заремба.

Читайте також: До і після: як ми поступово втрачаємо унікальні інтер’єри київського метро