Марина Абрамович відкрила у Бабиному Яру «стіну плачу» з бразильськими кристалами (фото)

Арткритики скептично до інсталяції, мовляв, «на місці такої страшної трагедії всі ці ньюейджівські дурнички щонайменше недоречні».

Дата публікації: 7.10.2021 Розділ: Новини Автор: Стасюк Ірина

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 277 днів. За цей час ми опублікували 23486 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: пресслужба Віталія Кличка

Шостого жовтня у Бабиному Яру відбулася церемонія пам’яті жертв Голокосту, присвячена 80-й річниці трагедії. У заходах взяли участь президенти України, Німеччини й Ізраїлю.

Художниця Марина Абрамович презентувала новий об’єкт київського Меморіалу — «Кристалічну стіну плачу». Стіна, що відсилає до Стіни плачу в Єрусалимі, складається з українського антрациту та кристалів гірського кварцу, привезених із Бразилії. Її довжина – 40 метрів, висота — три метри.

Фото: Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»

Абрамович — популярна зірка світової артсцени. Вона прославилася радикальними перформансами у 1970-80-х роках. Вона також зіграла епізодичну роль у фільмі «ДАУ» російського режисера Іллі Хржановського, який зараз є артдиректором Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».

Ще до відкриття об’єкту його розкритикував голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович. Він наголосив, що зараз у Бабиному Яру відбувається «хаотична меморіалізація». Скептично до інсталяції Абрамович поставилися й арткритики.

«Мені видається вкрай невдалим у цьому контексті посилання на псевдонаукове “лікування кристалами”, яке останнім часом стрімко набирає популярності серед широких народних мас, зокрема завдяки вірусним відео у тіктоці. Кристали — річ гарна і, можливо, навіть комусь допомагають, але на місці такої страшної трагедії всі ці ньюейджівські дурнички щонайменше недоречні», — коментує арткритикиня Аліса Ложкіна.

Фото: Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»

Мистецтвознавиця Зоя Звиняцьківська пише, що розчарована об’єктом, який створили без огляду на місцевий контекст і ландшафт, заради хайпу й участі попзірки. Водночас вона вітає той факт, що зараз нарешті відбувається вшанування жертв Бабиного Яру.

«Встановлення цього загалом-то доволі невинного, просто слабкого пам’ятника — незначна ціна за те велике звільнення і велику справедливість, які нарешті відбуваються там, в Бабиному Яру. В місці жахливого злочину, який багато років взагалі замовчувався, а потім ще довше викривлявся, затулявся, перевигадувався. У місці, де говорили про що завгодно, тільки не про євреїв і Голокост. У місці, до якого досі немає покажчика на станції метро, не кажучи вже про адекватні назви вулиць поруч», — зауважує Звиняцьківська.

Фото: Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»

Наприкінці вересня Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» запросив до Києва й іншу зірку — Джонатана Літтела, автора книги «Благоволительки», за яку отримав Гонкурівську премію. Літтел написав короткі тексти до світлин французького фотографа Антуана д’Агати, розміщених на лайтбоксах станції метро «Дорогожичі». Меморіальний центр також видав український переклад «Благоволительок». Це роман про трансгресію нацистського офіцера, який стає свідком і учасником воєнних злочинів на східному фронті, зокрема і в Бабиному Яру.