Фото з оголошення про продаж нерухомості. Скриншот із відео Vox — The architecture trend dividing London’s elites

Лише протягом десяти років власники будинків у престижних кварталах Лондона збудували під землею понад сім тисяч розкішних підвалів. Це виявив професор Ньюкаслського університету Роджер Берроуз.

Скриншот із відео Vox

Елітний троглодитизм

Новий феномен він охрестив «елітним троглодитизмом» (троглодитами античні автори називали племена людей, які жили в печерах). Протягом століть підвали асоціювалися зі злиднями, й не лише в Європі. Варто згадати хоча б проблему житла у підвалах Сеула, про які розповідається в нашумілому фільмі «Паразити».

Натомість багатії намагалися навпаки «відірватися від землі», купуючи видові квартири на останніх поверхах хмарочосів і пересуваючись на гелікоптерах і приватних літаках. Однак ці видимі загалу ознаки великих статків нерідко стають об’єктом осуду, особливо на тлі кліматичних загроз, коли надмірне споживання нагадує про вплив на довкілля. Натомість підземним будівництвом достатньо похизуватися лише колу обраних.

Скриншот із відео Vox

І раптом виявилося, що під Лондоном з’явилося ціле підземне місто. Пік видачі дозволів на риття підвалів під житловими будинками припав на 2012-2015 роки. У період між 2008 і 2019 роками було збудовано 7328 таких підземель. Команда Берроуза порахувала, що загальна глибина цих підземних поверхів сягає 25 кілометрів, а вивезений об’єм ґрунту — майже 1,8 мільйона кубометрів.

Чому саме Лондон?

Професор вважає, що такий феномен розквітнув тут, бо законодавство перешкоджає власникові будинку надбудувати собі поверхів або якось інакше розширити свою площу коштом навколишнього простору. Та водночас власник має право на всю землю, що під нерухомістю. Тож розширювати своє помешкання вглиб — легально.

Скриншот із відео Vox

Чимало залежить від ґрунту. Розширення житла углиб трохи практикують, наприклад, в нью-йоркському Брукліні, але там для цього потрібно буквально лупати скалу. Натомість лондонський ґрунт дуже м’який, з великим вмістом глини.

Крім того, будівництво підвальних поверхів коштує відносно недорого порівняно з витратами на придбання наземного будинку з такою ж додатковою площею. На тлі зростання цін на нерухомість у столиці Великої Британії це виявилося ще й чудовою інвестицією — за спостереженням Берроуза, на кожну тисячу фунтів, вкладену в підземні приміщення, загальна вартість житла, під яким його вирили, зростала на дві тисячі.

Скриншот із відео Vox

Загалом ці підземелля — недешеве задоволення, вартість будівництва починається від 4000 за квадратний метр і значно зростає відповідно до наповнення. Найскромніші одноповерхові підвали коштують приблизно 200 тисяч фунтів, але більшість — значно дорожчі.

Дослідники поділили підвальні приміщення за розміром на три категорії. Мегапідвали налічують три і більше підземних поверхів, або ж два поверхи, але такі, що виходять далеко за пляму наземної забудови. У Лондоні є щонайменше 118 таких структур.

Ілюстрація: Roger Burrows, Stephen Graham & Alexander Wilson (2021) Bunkering down? The geography of elite residential basement development in London, Urban Geography

Під бруківкою — пляж

На підвальних поверхах розміщують винні погреби, художні галереї, склади зброї, автомобільні паркінги, бари, кімнати для прислуги. Найпопулярніша функція таких приміщень — спортзал, їх облаштовують у кожному четвертому будівництві. Далі йдуть кінотеатри, які можна знайти в 11% підвалів. У мегапідвалах найчастіше зустрічаються басейни — у 83% випадків.

«У деякі підземелля просто складно повірити. Ми, наприклад, виявили одне особливо велике, з двома басейнами і пляжем. Піщаним пляжем. Там у басейні машина, яка створює штучні хвилі», — розповів Берроуз Vox.

Він окреслює «підземний пояс» Лондона — елітні підвали скупчуються у конкретних кварталах, таких як Кенсінгтон і Челсі, де живуть заможні люди, від фронтмена Rolling Stones Міка Джаґґера до російського олігарха Романа Абрамовича.

Ілюстрація: Roger Burrows, Stephen Graham & Alexander Wilson (2021) Bunkering down? The geography of elite residential basement development in London, Urban Geography

На цій картинці схематично показано фрагмент однієї вулиці у Челсі, де під вісьмома здвоєними особняками вирили шість окремих підземних приміщень, два з яких мають басейни:

Ілюстрація: Roger Burrows, Stephen Graham & Alexander Wilson (2021) Bunkering down? The geography of elite residential basement development in London, Urban Geography

Наслідки

Всі ці підземні будівельні роботи не обходяться без прикрих наслідків. Рік тому в Челсі через одне з таких будівництв обвалилися два будинки кінця XVIII століття.

Фото: chelseasociety.org.uk

А в липні цього року затопило будинок гітариста групи Queen Браяна Мея.

«За 150 років історії Кенсінгтона цей район ніколи не затоплювало через зливи. Чому це сталося зараз? Майже напевно це наслідок всього цього підземного будівництва, яке розвернулося на цій території в останні десять років… Ще раніше попереджали про те, що така кількість підвальних розбудов заблокує водоносні горизонти під нашим житлом і дренажна система перестане працювати», — написав він в інстаграмі.

Берроуз вважає феномен лондонських дорогих підземель ілюстрацією до концепції «міста для меншості» (minimum city) — міста, яке функціонує для блага й без того привілейованих верств, таким чином ще більше поглиблюючи нерівності.

На півночі того ж району Кенсінгтон і Челсі, в кількох сотнях метрів від «підземного поясу» — місце трагедії, що сталася 2017 року. Тоді внаслідок пожежі у 24-поверхівці «для бідних» Grenfell Tower загинули 72 людини. Пожежа швидко охопила всю будівлю через дешеве облицювання і термоізоляцію фасаду, встановлені з порушеннями.

Пожежа у Grenfell Tower. Фото: Вікіпедія

Як наголошує Берроуз, вартості лише одного з найскромніших підвалів, які дослідила його команда, вистачило б на нормальний фасад, і десятків смертей можна було б уникнути.