Алевтина Кахідзе «домалювала» комікс New Yorker про страждання російської художниці
Українська художниця намалювала коментарі до коміксу, який, на її думку, замовчує або викривляє дійсність.
Українська художниця намалювала коментарі до коміксу, який, на її думку, замовчує або викривляє дійсність.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 121 днів. За цей час ми опублікували 24983 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
11 квітня журнал The New Yorker опублікував комікс про труднощі російської художниці Вікторії Ломаско, яка емігрувала з Росії після початку війни в Україні.
Ломаско відома як авторка соціального коміксу, репортажної графіки — вона малювала опозиційні мітинги, судові процеси, проблеми жінок та квір-людей у пострадянських республіках.
Після повномасштабного вторгнення українська художниця Алевтина Кахідзе почала суперечку зі своєю колегою, з якою раніше робила спільні проєкти.
Спершу Кахідзе розкритикувала малюнок Ломаско «Суїцид пострадянської реальності». На ньому зображено пам’ятник російському солдатові, який відрубає голову пам’ятнику батьківщині-матері. «Нас, українців, у твоєму малюнку немає, як власне і каже Путін», — зауважує українська художниця.
Комікс під назвою «Колективний сором», опублікований днями у «Нью-Йоркері», намалював американський художник Джо Сакко: мовляв, тікаючи з Росії, Ломаско залишила всі свої художні матеріали, тож він буде її пером і допоможе їй висловитися.
Кахідзе вважає, що комікс замовчує чи викривляє значну частину дійсності, тож вирішила домалювати коментарі до роботи Ломаско/Сакко. «Це колективна сліпота, а не колективний сором», — вважає українська мисткиня. Її малюнки-коментарі до чорно-білого коміксу виконано у кольорі.
У коміксі Ломаско розповідає про те, що антипутінські протести виявилися неефективними, цензура тотальна, опозиціонерам загрожує тюрма й тому в них трусяться коліна, емігрантам не дозволяють відкривати банківські рахунки в ЄС, а художні інституції не хочуть мати справ із росіянами. Художниця нарікає, що не має вибору, опинившись у пастці між путінізмом, відчуттям сорому та неприйняттям росіян на Заході.
Кахідзе, своєю чергою, дивується, чому Ломаско не змогла знайти художніх інструментів у мирній Європі, так що замість неї малює інший художник. Також вважає, що тотальність цензури та небезпеки в Росії перебільшені й тим паче ніхто не заважає висловлюватися російським митцям, які виїхали за кордон. Вона переконана, що Вікторія мала вибір — стати з Україною, як це зробив один інший художник з Москви, що приїхав у Бучу.
Ця дискусія розгортається на тлі закликів «канселити» російське мистецтво — західні інституції припиняють виконувати твори російської культури та продовжувати співпрацю з культурними діячами з російським паспортом. Наразі триває обговорення, що саме мається на увазі під відмовою від російської культури.
«Ніхто ж не закликає кенселити ноти Чайковського, не пропонує їх вилучити з бібліотек або забути всім музикантам на планеті… Заклик не грати його — це заклик аудиторії потенційної та уявної, вони говорять: “Ми не можемо і не хочемо сприймати цей твір, написаний росіянином, саме зараз! Нам боляче від однієї думки, що певний росіянин буде почуватися як вдома, а ми або втратили дім, або наш дім у небезпеці”», — пояснює Кахідзе.
Читайте також: Алевтина Кахідзе перетворила могилу матері на меморіал померлим у російській окупації (фото)
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті