2/3 українських переселенок мають вищу освіту. 5 млн можуть не повернутися, вважає демографиня

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 277 днів. За цей час ми опублікували 23486 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Додому можуть не повернутися до п’яти мільйонів українців, що зумовлено, зокрема, високим рівнем освіти переселенок, які опинилися за кордоном, сказала демографиня Елла Лібанова в інтерв’ю Суспільному.

«Виїхали переважно не просто міські жительки, а мешканки Києва та Харкова, тобто освічені люди. За даними німецьких фахівців, 70% цих жінок мають вищу освіту. Не набагато меншу цифру дає дослідження, яке провів Варшавський університет — дві третини. Це фантастично високий рівень освіти», — зазначає вона.

Навіть якщо ця освіта не надто якісна, вона свідчить про здатність людини навчатися. Якщо жінка з вищою освітою не зможе знайти роботу за спеціальністю, вона навчиться іншої спеціальності. Тим паче, що європейські країни сприяють українкам у працевлаштуванні.

Фактори неповернення

Амплітуда прогнозів щодо кількості людей, які не повернуться з-за кордону, за словами Лібанової, дуже велика.

«Може бути ситуація, коли ми втратимо 500-600 тисяч, це вже дуже багато. Але за найгіршим сценарієм, я боюся, ми можемо втратити мільйонів п’ять», — вважає експертка.

Цифри залежать від таких чинників, як тривалість війни, щонайменше гарячої фази: що довше переселенки перебуватимуть за кордоном, то більше вони будуть адаптуватися. Другий чинник — як жінки зможуть працевлаштуватися за кордоном. Третій чинник — ризик того, що не жінки повернуться до України, а навпаки чоловіки переїдуть до своїх родин, якщо не буде роботи та житла.

Зазначимо, що в Європу після російського вторгнення виїхали понад 5,5 мільйонів українців.

Бебі-бум

Покладатися на сплеск народжуваності як спосіб демографічного відновлення Лібанова не радить. Бебі-бум після Другої світової війни відбувався в інших соціальних умовах, зокрема, за низького рівня контрацепції.

Зараз діти народжуються свідомо — за умов високого рівня життя й упевненості в майбутньому. Демографиня припускає певний компенсаційний підйом народжуваності, але в бебі-бум не вірить.

Підстави для оптимізму

Лібанова має, однак, і підстави для оптимізму. Є свідчення того, що українці зберігають міцні зв’язки з домом, навіть живучи роками за кордоном. Так, у перші два тижні війни до України в’їхало 200 тисяч людей, 80% з них — чоловіки, які поверталися боронити родину і батьківщину. Вже тоді вийшов указ президента, і було зрозуміло, що виїхати знову вони не зможуть.

Ще одну надію демографиня покладає на план Маршалла: світ допоможе відновити українську економіку, бо це потрібно не тільки самій Україні, але й Європі та США.

Виклики внутрішньої міграції

Значна міграційна проблема пов’язана з переселенням всередині країни. Традиційно промисловість розвивалася на сході, там концентрувалася робоча сила, розвивалися виробництва. На заході ж населення значною мірою орієнтоване на сектор обслуговування і на міграцію.

Війна все змінила, й ці зміни не тимчасові: значна частина інфраструктури на сході вщент зруйнована. Не весь бізнес повернеться на схід, наприклад, у Харків, який близько до кордону з Росією.

Постане питання, де географічно розбудовувати нову економіку. Зосередитися суто в центрі й на заході та залишити схід пусткою — буде необачно з міркувань безпеки, в той час, як на перенаселеному заході бракуватиме інфраструктури та житла.