«Найдурнуватіша» шпигунська історія: Христо Грозев розповів, як українці гралися з ФСБ

ФСБ Росії заявила про викриття таємної операції української розвідки, яка намагалася виміняти в російських льотчиків військовий літак за гроші та громадянство ЄС. За версією росіян, пілоти відразу повідомили про спроби їх вербувати.

При цьому ФСБ стверджує, що в операції з українського боку брав участь очільник Bellingcat, болгарський журналіст Христо Грозев. Він нібито працює на британську розвідку МІ6 і наймав кур’єрів, які передали гроші одному з російських військових. «Гроші вилучено, вони тепер підуть на відновлення Донецька та Луганська», — заявили росіяни.

Христо Грозев заявив, що спецоперація справді мала місце, але це не досягнення ФСБ, а повний провал з російського боку. Зокрема тому, що з ФСБ гралася купка окремих добровольців, які раніше працювали в розвідці. Він опублікував шпигунську історію у своєму твіттері, а «Хмарочос» її переклав.

Безумніше, ніж вигадка

Сьогодні ФСБ заявила, що «викрила наміри Служби зовнішньої розвідки України» схилити російських військових льотчиків здатися Україні — разом зі своїми літаками — в обмін на багатомільйонну нагороду.

Традиційно використовуючи комбінацію підроблених «доказів» і довільно інтерпретованих фактів, ФСБ також звинуватила мене особисто в участі в операції з викрадення літака (на скриншоті: цілковито сфабриковане повідомлення, у мене очевидним чином ніколи не було британського номера).

А правда в тому, що я був залучений до цієї безумнішої, ніж вигадка, історії з потрійними агентами, підробленими паспортами і фейковими коханками — як режисер-документаліст. Так, ми документували одну з найдурнуватіших контр-контррозвідувальних операцій всіх часів. Матеріал ще в роботі.

Хоча Росія подає це як успіх своєї контррозвідки, насправді ця операція була серйозним провалом ФСБ, мимовільним розкриттям особистостей десятків офіцерів контррозвідки, їхніх методів та прихованих активів.

Пам’ятаєте операцію під прикриттям проти «вагнерівців»* у Білорусі? Так от, коли Росія вдерлася в Україну, деякі українські спецслужбовці, які готували ту операцію, вирішили її повторити: цього разу переманивши на свій бік російських військових льотчиків. У квітні Україна ухвалила закон про добровільну здачу ворожої зброї та техніки.

• Влітку 2020 року українська розвідка майже довела до кінця план із затримання кількох десятків членів групи «Вагнер» — російських найманців, які воювали на сході України. «Вагнерівців» переконали взяти завдання — охороняти нафтові об’єкти на Близькому Сході. Ті мали сісти на літак до Стамбула, який здійснив би вимушену посадку в Україні, де найманців затримали б українські силовики. Спецоперація, яку Bellingcat назвали такою, «що не має аналогів за своєю складністю і масштабом», зірвалася через наказ українського керівництва відтермінувати її.

Команда українських спецслужбовців вирішила вийти на російських пілотів і зробити пропозицію на підставі цього закону. Ми дізналися про цей план і зайняли собі місця в першому ряді — щоб зробити документальний фільм про цю зухвалу операцію.

Декілька російських льотчиків вийшли на зв’язок і навіть надіслали як доказ наявності літаків відео зсередини кабін, у кожному випадку з написаним на папері номером. Деякі відеозаписи зсередини літаків були дуже детальними і вкрай пізнавальними.

Зверніть увагу, що зараз ФСБ подає ці відео як «контрольовані витоки» — і при цьому заблюрює кадри з кабіни, які показують на телебаченні.

Фейкова коханка і снодійне

«Перемовини» між українськими вербувальниками та льотчиками, які ми фільмували, почалися за планом, але незабаром тон розмови змінився, вказуючи на те, що льотчики вже не говорили від себе, а отримували вказівки — найімовірніше, від офіцерів контррозвідки ФСБ.

Чіткою підказкою, що ФСБ перехопило розмову, стало те, що один із льотчиків раптово передумав їхати з країни разом зі своєю дружиною й натомість вирішив взяти свою «коханку». 

Мені вистачило п’яти хвилин дізнатися, що «коханка» льотчика (занадто сексі для нього) була агенткою ФСБ: вдень працювала фітнес-тренеркою, а решту часу грала роль «подружки на замовлення» спецслужб. (Українці про це також дізналися).

Льотчик, здавалося, нічого не знав про свою «дівчину» (він був відверто здивований тим, що вона взагалі має закордонний паспорт, і що вона літала у Стамбул кілька місяців тому, і в Барселону роком раніше).

Ба більше: я виявив, що коли її «хлопець» перемовлявся з українцями, вона розмовляла телефоном із контррозвідником ФСБ. 

Ще одна підказка з’явилася, коли інший льотчик несподівано спитав в українських співрозмовників поради, як знешкодити другого пілота за допомогою снодійного.

Подвійна гра

У цей момент мені стало зрозуміло, що операція з вербування закінчилася, і перейшла в подвійну оперативну гру, в якій обидві сторони намагаються витягнути одна з одної максимум інформації, одночасно згодовуючи противнику максимум дезінформації.

Українці почали згодовувати «льотчикам», тобто ФСБ, фейкові карти розташування ППО, а також дезінформацію про використання злітних смуг. З іншого боку, «льотчики» надіслали (ймовірно, так само фейкові) схеми зниження і посадки. Ми фільмували.

(В якийсь момент українці навіть переконали ефесбешника послати дружину одного з льотчиків, разом із «хвостом» ФСБ, до Мінська та чекати там на обіцяну зустріч з українськими кураторами. ФСБ марно прочекало чотири дні).

Ця чудернацька гра в дурня добігла кінця, коли ФСБ зрозуміла, що ніхто не з’являтиметься на зустрічі (вони хотіли ідентифікувати українських агентів), бо вони спалилися. А українці зрозуміли, що навряд чи дістануть хоч одного справжнього льотчика.

ФСБ проти купки добровольців

Українську операцію не проводили ані СБУ, ані ГУР (інакше ми б не мали жодної можливості — і бажання — дізнатися про неї). Її організували індивідуальні ексоперативники, яких ми знали за «вагнерівським» розслідуванням.

Тож усі заяви росіян — про те, що це була підтримувана НАТО операція Головного управління розвідки — повнісінька, чистісінька бздура. Все управління контррозвідки ФСБ усі свої сили кинуло на протистояння групці, фактично, добровольців. І це не вперше.

Найкринжовіші моменти операції

Ще трохи ситуацій а-ля Moscow4*: підставна «дівчина» запевняла, що не має закордонного паспорта, й українці мають їй допомогти його зробити (очевидно, що так ФСБ намагалася намацати українську мережу). Однак паспорт в неї був, тож їй порадили подати заяву про його втрату.

• Moscow4 — пароль від електронної пошти одного з високопосадовців російської служби безпеки, який став мемом. Після того, як Грозев зламав його скриньку з паролем Moscow1, чиновник поміняв пароль на Moscow2, і це повторювалося кілька разів, доки Грозеву не набридло гратися з посадовцем.

Коли українці пред’явили льотчику: «Гей, чуваче, твоя дівчина таки мала паспорт. Як сталося, що вона заявила про його втрату лише сьогодні?» Після довгої незграбної паузи послідувало найкринжовіше пояснення: «Його порвав її колишній». Версія на тему «собака з’їла зошит з домашкою» від ФСБ.

Інший пілот написав під диктовку ФСБ, що хоче повністю нові документи та особистості для своєї родини, аби не лишати жодних слідів після втечі з Росії, тому що: «Я не хочу, щоб з нами сталося те саме, що зі Скрипалями».

Ще один момент, в який просто важко повірити. Оцей чувак із військової контррозвідки ФСБ, який курував льотчиків, майор Нікіта Бухтатов, реально запостив у Instagram свій автомобіль поряд із літаком на військовому аеродромі. Контррозвідник ФСБ любить свою тачку та Instagram! Геолокаційний челендж.

«Диви, ма, я працюю в контррозвідці та інстраграмитиму з кожного завдання, щоб ти бачила, що зі мною все гаразд».