Чому благоустрій публічних просторів не завжди робить людей щасливими?

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 273 днів. За цей час ми опублікували 23459 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: Dwi Asy Syafa’Atul Ulyah / Unsplash

Благоустрій міських публічних просторів покликаний покращити користування цими просторами та підвищити якість життя містян, однак нерідко має зворотній ефект. Чому так стається, пояснюється в матеріалі Fast Company.

Видання наводить низку досліджень з прикладами, коли благоустрій, орієнтований на поверхове покращення, а не на потреби місцевих жителів, робить простори менш доступними і, як наслідок, менш популярними.

Часом непривабливий, на перший погляд, простір може бути осередком міського життя, де місцеві збираються потеревенити, пограти в шахи, вигуляти собак; діти граються, стихійні торговці частують їжею. Косметичне покращення може знищити ці функції.

Наприклад, у 2013 році муніципалітет провів реконструкцію парку Аламеда Сентраль у центрі Мехіко. На цьому фото, зробленому якраз перед будівельними роботами, видно безліч вуличних торговців і лотків із їжею по периметру та вздовж центральної алеї. Тут також проводили релігійні зібрання, грали вуличні музиканти тощо.

А ось як виглядає парк після реконструкції — територія стала значно більш упорядкованою, але водночас виглядає менш жвавою. Парк тепер орієнтований більше на туристів, ніж на місцевих жителів, до стихійних торговців влада застосовує політику нульової толерантності.

Інше дослідження висвітлює джентрифікацію промзони між водоймою Чхонгечхон та проспектом Ильчіро в Сеулі. Під час реконструкції майстерні та крамнички, які розташовувалися там протягом 50 років, знесли. Це призвело до розірвання соціальних зв’язків і викликало протести місцевих жителів.

Майстерні та крамниці в районі Чхонгечхон-Ильчіро. Фото: Earl Burgos

Протести проти джентрифікації району в Сеулі. Фото: Wikitree

Темі функціонування міста присвячено чимало впливових теоретичних праць. Так марксистський філософ Анрі Лефевр у своїй книзі 1968 року «Право на місто» описує місто як простір співпраці, місце зустрічі громадян, які спільно формують міське життя. Цей погляд протиставляється уявленню про міські простори як товар.

Американська урбаністка Джейн Джейкобс вважала, що місто чи район занепадають, якщо до міського життя не залучені всі жителі. Схожі думки висловлював данський архітектор Йен Гейл наголошував, що містопанувальник має звертати особливу увагу на те, як простором щоденно користуються жителі.